Позиції російських військ — від 500 метрів до кількох кілометрів від Херсона, буквально на іншому березі Дніпра. Тож тут журналісту недостатньо знати, де найближче укриття. Треба одночасно слухати небо, уважно дивитися під ноги, бути готовим до повторного удару — і вміти швидко бігати.
Про те, як дронова війна змінила роботу медійників у прифронтовому місті, воєнна кореспондентка Олена Гнітецька розповіла під час виїзного засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, яка розслідує злочини Росії проти журналістів.
На початку виступу журналістка попередила, що може трохи затинатися — досі відчуває наслідки контузії: 10 серпня російський FPV-дрон уцілив у її будинок, коли журналістка була вдома. Внаслідок цього Олена отримала закриту черепно-мозкову травму і контузію.
Гнітецька працює в Херсоні і області. Свій виступ воєнна кореспондентка присвятила тому, як за останній час змінилася фізична безпека журналістської роботи в регіоні.
Дрони — в кожному районі
Перші роки після звільнення міста журналісти звикали працювати під артилерійськими й мінометними обстрілами. Бронежилет і каска стали для фактично постійною частиною спорядження. Але з масовим застосуванням російських дронів правила почали змінюватися.
— Спочатку ми працювали під обстрілами. Два роки я, як і всі мої колеги, фактично постійно ходила в бронежилеті й касці. Потім у нас з’явилася нова загроза — дрони. Ворог дуже близько, буквально через Дніпро на лівому березі вже знаходяться позиції військових Російської Федерації, — розповіла Гнітецька.
За її словами, через близькість російських позицій небезпека артилерійського або мінометного удару може виникнути практично миттєво. Водночас росіяни регулярно застосовують повторні атаки по місцях уже здійснених ударів.
Якщо раніше в Херсоні існувало відносно зрозуміле зонування дронової небезпеки: найбільш ризикованими були прибережні вулиці та райони поблизу Дніпра. Тепер, зауважила журналістка, таке розмежування значною мірою втратило сенс:
— Раніше в Херсоні було певне зонування: “червоні” прибережні вулиці й райони більше перебували під атакою та наглядом ворожих дронів. Зараз ці дрони є буквально в кожному районі нашого міста. Я живу в “жовтому” мікрорайоні, який ще донедавна вважався досить безпечним і розташований далеко від Дніпра, проте дрон прилетів саме до мого дому.
Гнітецька засвідчила: російські дрони атакують верхні поверхи будинків, літають на малій висоті й полюють на цивільних. Використовуються різні типи безпілотників: FPV-дрони, «Молнії» та дрони на оптоволокні.
— Будь-яка людина, яка живе чи працює в Херсоні, має розуміти, що вона — ціль ворога, — підкреслила Гнітецька.
Бронежилет рятує — і водночас приваблює вбивцю
Один із парадоксів нових умов війни — бронежилет, який захищає від уламків, може водночас зробити людину помітнішою для оператора FPV-дрона, сказала воєнкорка, пояснивши:
– Російські окупанти у своїх телеграм-каналах хизуються атаками на цивільних і акцентують, що людина в бронежилеті для них є пріоритетною ціллю. Ідеться про будь-які бронежилети, не лише з маркуванням PRESS.
При цьому відмовитися від захисного спорядження медійники теж не можуть. Значна частина Херсона віднесена до «червоної зони», де робота в бронежилеті є обов’язковою.
— Практично все місто зараз уже “червона зона”, буквально два райони — “жовта зона”. Але район, де мені прилетіло, — це “жовта зона”. Тобто фактично там ми можемо бути без бронежилетів, а в “червоній зоні” маємо працювати в бронежилетах. Тому я одразу говорю, що не завжди ми маємо таку змогу.
Під час роботи разом із ДСНС, мобільними вогневими групами, на розмінуванні чи евакуаціях засоби захисту є обов’язковими.
«Вони чекають, поки ти вийдеш і відпишешся»
Окремо Гнітецька відзначила комунікацію журналістів із пресслужбою ДСНС та пресофіцерами в Херсоні.
За її словами, вони не лише передають медійникам інформацію про місця подій, а й фактично контролюють їхню безпеку під час роботи в особливо небезпечних районах.
— У нас дуже гарна комунікація з пресслужбою ДСНС, з пресофіцерами. Вони нам повідомляють адреси, дуже контролюють, допомагають. Навіть якщо ти заходиш у якусь “червону зону”, де немає зв’язку, вони обов’язково чекають, коли ти вийдеш і відпишешся, що вже в безпеці.
У Херсоні така комунікація стала частиною щоденної безпекової рутини.
«Ми маємо контролювати і небо, і землю»
Ще одна загроза, про яку говорила журналістка — дистанційне мінування. Окупанти використовують дрони для дистанційного замінування житлових кварталів, паркових зон, автомобільних доріг…
За словами Олени Гнітецької, потенційно небезпечні предмети можуть з’явитися практично в будь-якій частині міста. Тому навіть звичайне пересування Херсоном потребує постійної уваги.
— Ворог застосовує дистанційне мінування, тому ми маємо контролювати і небо, і землю, — відзначила медійниця.
Вона розповіла про власний досвід: буквально вранці перед поїздкою на засідання ТСК Гнітецька, за її словами, намагалася обходити ділянки вулиці, де могли бути дистанційно встановлені міни.
«Бігти доводиться часто: все має бути максимально полегшене»
Нові загрози змусили херсонських журналістів змінити й робочу техніку на меншу і легшу.
— Раніше я працювала з камерою, зараз у мене маленька екшн-камера й iPhone, — розповіла Гнітецька.
Головний критерій тепер — мобільність. Усе, що журналіст бере із собою, має дозволяти миттєво змінити позицію або бігти до укриття.
— Намагаємося обмежувати техніку, яку маємо із собою. Вона має бути легкою.
Якщо Гнітецька працює з оператором, то, за її словами, важлива навіть фізична форма людини:
— Наш оператор теж досить спортивний, досить швидко може бігати навіть із камерою, навіть у бронежилеті. Тому що бігати нам доводиться досить часто.
Так само журналісти намагаються використовувати полегшені бронежилети. Під час роботи з ДСНС, мобільними вогневими групами, на розмінуванні чи евакуаціях захист залишається обов’язковим, але його вага має бути мінімальною.
Детектор дронів — у машині, на вулиці — вуха
Ще одна особливість Херсона — настільки велика кількість дронів, що постійно носити із собою детектор під час роботи пішки, за словами журналістки, не завжди має практичний сенс.
— Якщо в автомобілі — там має бути аналізатор дронів. Якщо не в авто, то відповідно працюєш просто на слух. Дронів у місті настільки багато, що немає сенсу носити аналізатор за собою, коли ходиш ногами. Ти їх чуєш, бачиш ці дрони.
Схожим чином, за її спостереженнями, працюють поліція та військові.
Під час роботи з мобільними вогневими групами журналістці пояснювали: часто головним попередженням залишається звук.
— Є дуже маленький проміжок часу: почув і зреагував — буквально секунди.
Про повторні удари росіян: «Майже щоразу»
На засіданні ТСК Гнітецьку окремо запитали про російську тактику double tap — повторний удар по місцю, куди після першої атаки прибувають рятувальники, медики, поліція, комунальники та журналісти.
— Це буває майже щоразу, — відповіла журналістка.
За словами медійниці, російські ресурси неприховано називають рятувальників і комунальні служби пріоритетними цілями.
Особливо небезпечно працювати після великих ударів, коли є пожежі або обвалені під’їзди. На таких місцях перебувають мобільні вогневі групи, які намагаються збивати російські дрони.
— Інколи нас до приїзду мобільних вогневих груп не пускають. Якщо пускають, то попереджають: потрібно слухати. Бо дуже часто там дрон чи обстріл, треба швиденько реагувати — кудись під стіночку перебігати, в укриття, лягати.
За її словами, серйозне місце влучання несе ризик нової атаки по людям:
— Практично кожне велике влучання супроводжується ризиком появи малих дронів, які атакують рятувальників та інших людей, що працюють на місці.
Поки цей матеріал готувався до публікації, Олена Гнітецька повідомила: герой одного з її сюжетів, херсонський комунальник Віталій Старостін, дістав важке поранення голови внаслідок скидання вибухівки з російського дрона. Він просто йшов на роботу, коли його атакував дрон.
У Херсоні небезпека не прив’язана до професії. Тут під загрозою кожен — у власному домі чи на вулиці.
Вікторія Мальована, інформаційна служба НСЖУ
Фото надала Олена Гнітецька
Дискусія з цього приводу: