У листі, надісланому в середині липня віцепрезидентці Європейського парламенту Піні Пічерно, українська журналістка Ірина Данилович засудила психологічні тортури, які застосовуються до ув’язнених у російській в’язниці, де вона утримується після депортації з Криму майже два роки тому, інформують «Репортери без кордонів» (RSF).
У відповідь на це Піна Пічерно 18 липня висловила свою “глибоку стурбованість”. “Репортери без кордонів” (RSF) вимагають негайного звільнення Ірини Данилович та закликають Європейський Союз продовжувати свої зусилля для звільнення українських журналістів, ув’язнених Кремлем.
“Тортури без видимих слідів” – завдані психологічним насильством, невидимі на тілі, але мають руйнівні довгострокові наслідки. Саме такими термінами описує умови свого ув’язнення незалежна журналістка з Криму Ірина Данилович. Депортована з Криму 24 липня 2023 року, вона була переміщена до жіночої в’язниці в Зеленокумську на півдні Росії, майже за 1000 кілометрів від її рідного регіону, де вона утримується вже майже два роки.
У листі адресованому віцепрезидентці Європарламенту Піні Пічерно, частину змісту якого оприлюднила її родина 15 липня, вона засудила режим психологічного цькування з боку російської тюремної адміністрації: штучне освітлення вдень і вночі, що позбавляє ув’язнених будь-якої темряви, щоденне транслювання оглушливих звуків, що спричиняють біль у вухах. Українська журналістка порівнює ці методи з тими, що використовувалися гестапо, політичною поліцією нацистського режиму.
Піна Пічерно відреагувала 18 липня у дописі в Х-твітері, висловивши свою “глибоку стурбованість”. Вона заявила, що активно працює над “пошуком рішення, яке гарантуватиме справедливість для Ірини”.
“Психологічні тортури, відсутність медичної допомоги, географічна ізоляція: в Росії умови ув’язнення, створені Кремлем, покликані зламати опір українських журналістів. RSF вже задокументували це у випадку української журналістки Вікторії Рощиної, яка померла у в’язниці Кремля. Ірина Данилович вже понад три роки безпідставно утримується під вартою і майже два роки як її депортували з Криму до Росії. Вона має бути звільнена, а ЄС повинен продовжувати свої зусилля для звільнення всіх українських журналістів, які досі утримуються під вартою”, – заявила Полін Мофре, регіональна менеджерка RSF з питань України.
Нелюдське та принижуюче гідність поводження з ув’язненими
З моменту її ув’язнення в Росії, майже два роки тому, Ірина Данилович безупинно засуджує нелюдські та принижуючі гідність умови утримання під вартою: майже повну відсутність медичної допомоги, неможливість отримувати ліки, надіслані її рідними, незважаючи на її слабке здоров’я, та довгі години, проведені під дощем та в холоді.
Медсестра за фахом, українська журналістка стала відомою, працюючи кореспонденткою “Крим.Реалії”, місцевої редакції американської служби Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (RFE/RL), та новинного вебсайту “ІНжир Медіа”. Утримувана під вартою з квітня 2022 року, вона була засуджена до семи років позбавлення волі за сфабрикованими звинуваченнями у “незаконному виготовленні, транспортуванні або зберіганні вибухових речовин”.
RSF подали скаргу до Міжнародного кримінального суду (МКС) проти Кремля за депортацію українських журналістів з окупованих українських територій на свою територію.
28 українських журналістів за ґратами
Двадцять вісім українських журналістів досі перебувають в в російських в’язницях, і лише кримський кореспондент Радіо Свобода, української редакції RFE/RL, якій загрожувало закриття, Владислав Єсипенко, нещодавно був звільнений після відбуття несправедливого покарання.
Україна та Росія відповідно посідають 62-е та 171-е місця зі 180 країн і територій у Світовому індексі свободи преси RSF за 2025 рік.
