У межах програми «Європейський вектор» на ТРК «Вежа» в Івано-Франківську відбувся телеміст під назвою «Згуртовуємо Україну: журналістська солідарність важлива». В ефірі однієї з найбільших телерадіокомпаній Прикарпаття презентовано роботу не тільки Івано-Франківського Центру журналістської солідарності НСЖУ, а й інших центрів, які діють в Україні після повномасштабного вторгнення.
Як зазначили учасники телеефіру, робота журналістів набуває особливого значення для демократичного суспільства в часи криз, воєн та конфліктів. І, безперечно, надзвичайно важливою є журналістська солідарність, роль медійників у згуртуванні України.
У студії «Вежі» були координаторка Івано-Франківського Центру журналістської солідарності Вікторія Плахта, медійниці-ВПО Віра Ільїна з Краматорська Донецької області та Марина Трубнікова з Ізюма Харківської області, які від початку повномасштабної війни мешкають в Івано-Франківську. Через ЗУМ-зв’язок до телемосту долучилися голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко й журналістка з Херсона Валентина Пестушко.
Телеглядачі також подивилися репортажі з Центрів журналістської солідарності у Львові, Чернівцях, Запоріжжі, Дніпрі та Харкові. Учасники програми говорили про діяльність мережі Центрів журналістської солідарності в Україні в умовах війни, різнобічну допомогу та підтримку вітчизняних журналістів, співпрацю з медійниками з-за кордону, міжнародне партнерство.
Як зазначила Вікторія Плахта, Івано-Франківський Центр журналістської солідарності, створений за ініціативи Національної спілки журналістів України, запрацював одним із перших у країні. Вже 8 квітня 2022 року в його коворкінгу працювали журналісти-переселенці, маючи для цього все необхідне: комп’ютерну техніку, мобільний зв’язок, надійний інтернет.
Колеги із Маріуполя, Бучі, Бахмута, Ізюма, Ірпеня, Краматорська, Сєвєродонецька, Запоріжжя і Запорізької області, Херсона й Херсонської області, які знайшли тимчасовий прихисток на Прикарпатті, почали отримувати від Центру всебічну підтримку: організаційну, технічну, юридичну, психологічну. Для них проведено низку навчальних заходів: круглих столів, різноманітних офлайн- й онлайн тренінгів, вебінарів, воркшопів, також – із тактичної медицини та мінної безпеки. Також залучали ВПО-медійників до різних культурних і спортивних заходів, що для них є своєрідним психологічним розвантаженням. Окрім того, з ними працював фаховий психолог. Центр також активно опікується студентами-ВПО кафедр журналістики місцевих вишів.
Сергій Томіленко акцентував увагу на згуртованості журналістів, допомозі один одному задля того, щоб залишатися в професії, щоб не тільки інформувати весь світ про несправедливість війни, воєнні злочини, але й надихати українців. І неабияка роль у цьому належить власне Центрам журналістської солідарності, які діють за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також штаб-квартири ЮНЕСКО.
– Працівники Центрів організовують багато безпекових заходів, допомагають евакуйованим журналістам, верифікують запити, проводять тренінги, надають бронежилети й шоломи, аптечки, – зазначив Сергій Томіленко. – Наші Центри, а наразі ми говоримо про Івано-Франківський, не обмежені локальною територією Прикарпаття. Вони надають допомогу й чотирьом підшефним регіонам, зокрема, Чернігівській та Херсонській областям, бо в нас хаби є не скрізь. Мережа Центрів журналістської солідарності – місця безпеки для журналістів. Модель стійка, вона визнана на міжнародній арені.
Про те, наскільки важлива журналістська солідарність, говорила й журналістка з Херсона Валентина Пестушко, яка провела в окупованому місті сім місяців. Звідти готувала репортажі для одного з центральних телеканалів, не приховуючи свого обличчя, а її ім’я та прізвище були зазначені в титрах. Чим це загрожувало дівчині, не важко здогадатися.
–Мені тоді з Національної спілки журналістів України дали декілька слушних рекомендацій і вже в червні я почала працювати з прихованим обличчям, – розповіла Валентина в телеефірі. – Коли ж стало вкрай небезпечно перебувати в окупації, ми з чоловіком-телеоператором виїхали на Прикарпаття. Працювали на місцевому телеканалі «402». Співпрацювали з Івано-Франківським Центром журналістської солідарності. Там нам надали різнопланову підтримку: і продуктами, і дитині допомагали. Ми відвідували різні навчальні заходи.
До речі, Валентина з Владом і донині працюють у Херсоні в бронежилетах і шоломах, які надав їм Івано-Франківський Центр журналістської солідарності НСЖУ.
Медійниця з Краматорська Віра Ільїна, заступниця редактора газети «Технополіс», поділилася спогадами, як довелося відмовитися від друкованої версії видання, як частина редакції після повномасштабного вторгнення переїхала на Прикарпаття й наповнювала лише сайт, як вдалося відновити друк газети.
–Перше місце, куди ми прийшли за допомогою в Івано-Франківську, був Центр журналістської солідарності. Дуже гарно нас там прийняли. Хочу сказати таке: всі говорять про оту підтримку – матеріальну й іншу. Але психологічна підтримка не менш важлива. Коли ти приїхав, ти не знаєш людей, не знаєш міста. Зрештою, навіть інший регіон. І тут ти потрапляєш у таку спільноту друзів, де тебе завжди підтримають, вислухають. Просто поговорять із тобою. Я вже не кажу про різноманітні цікаві заходи, приміром тренінги чи поїдку на Верховинщину, – повідомила Віра Ільїна. – А ще хочу сказати, що завдяки підтримці Національної спілки журналістів України торік у серпні ми відновили друк газети. Й отримали багато схвальних відгуків від читачів із Донеччини, попри істотну зміну: до війни виходили російською мовою. Тепер змінили мову й почали виходити українською. І люди підтримали нас! На жаль, кілька тижнів тому була зруйнована друкарня «Фактор-Друк», де друкувався відновлений «Технополіс». Б’ють по пресі…
Під час телемосту ми побачили, в яких умовах працюють журналісти в Харкові, як вдалося відновити газети в прифронтових містах Запорізької області й доставляти їх читачам, як працюють релоковані редакції в Чернівцях, як херсонець Анатолій Жупина – видавець і головний редактор газети «Новий день» – продовжує працювати у Львові, друкувати газету і переправляти її на деокуповану територію, а в Дніпрі верифікують запити на матеріальну допомогу й видають захисне спорядження не тільки українським журналістам, а й іноземним. І вкотре переконалися, наскільки важливою є підтримка колег, особливо в часи таких серйозних випробувань, як війна.
Вела програму «Згуртовуємо Україну: журналістська солідарність важлива» директорка телерадіокомпанії «Вежа», журналістка Олена Третяк.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Івано-Франківську – 066 677 07 26 (Вікторія Плахта, координатор Івано-Франківського центру), адреса: вул. Січових стрільців, 25.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Вікторія Стрільчук
