Звільнення з російського полону не означає, що людина готова одразу розповідати про пережите. Журналістам важливо дати їй час на відновлення, оцінювати ризики публічності та захищати не лише ім’я й обличчя, а й деталі, за якими можна впізнати її або її близьких. Про це говорили учасники дискусії на Donbas Media Forum 2026, присвяченої етичному висвітленню теми полону.
Олександр Гуділін, журналіст «Новин Донбасу» та захисник Маріуполя, який провів у російському полоні майже два роки й вісім місяців, поділився власним досвідом спілкування з медіа після звільнення. Він зізнався, що спочатку не хотів давати інтерв’ю. Лише з часом, коли адаптувався до життя на волі, йому стало легше говорити з журналістами.
Цей досвід, наголошує Олександр Гуділін, варто враховувати під час роботи з людьми, які пережили полон. Після тривалої ізоляції, катувань чи психологічного тиску людина може погодитися на розмову, ще не усвідомлюючи, що має право відмовитися або відкласти її.
«Людина має повернутися спочатку до себе, якщо є родина – до родини, і лише потім до світу і до соціуму», – сказав Олександр Гуділін, вважаючи, що не варто перетворювати повернення з полону на медійне випробування.
Втім, потрібно говорити про конкретні місця утримання та людей, причетних до катувань, переконаний Олександр Гуділін. Він навів і один із прикладів – гучне журналістське розслідування про так званого «доктора Зло» – медичного працівника однієї з мордовських колоній. Колишні полонені звинувачували його в побиттях, катуваннях і відмові в медичній допомозі. Такі матеріали документують порушення та привертають до них міжнародну увагу, не розкриваючи персональних даних потерпілих.
Як розповідати про полон і не нашкодити
Учасники дискусії наголосили: публічність може допомогти привернути увагу до незаконного утримання українців, документувати порушення прав людини й залучати міжнародну підтримку. Водночас неможливо наперед передбачити всі наслідки конкретної публікації.
Керівник Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко застеріг від автоматичного висновку, що саме медійний розголос призвів до поліпшення умов утримання полонених. Публічність може доповнювати дипломатичну та переговорну роботу, однак рішення про оприлюднення інформації має враховувати ризики для самих бранців, їхніх близьких на окупованих територіях та інших військових.
Марія Климик, співкерівниця департаменту захисту прав військовослужбовців та членів їхніх родин Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ), звернула увагу на те, що приховування імені не завжди гарантує анонімність. Людину можуть ідентифікувати за голосом, обличчям, назвою підрозділу, обставинами зникнення або сімейними подробицями. Тому журналістам важливо оцінювати весь контекст майбутньої публікації.
Шість порад для журналістів
У матеріалі МІПЛ за підсумками дискусії на Donbas Media Forum 2026 зібрано практичні рекомендації для редакцій:
- Оцінюйте ризики до публікації. Подумайте, чи не зашкодять оприлюднені подробиці звільненому, його близьким на окупованих територіях або іншим військовим. За потреби проконсультуйтеся з Координаційним штабом чи правозахисниками.
- Пояснюйте умови інтерв’ю. Людина має розуміти, де вийде матеріал, як його можуть поширювати та які подробиці стануть публічними. Згода на розмову не означає автоматичної згоди на розголошення всіх деталей.
- Захищайте анонімність комплексно. Враховуйте не лише ім’я та обличчя, а й голос, підрозділ, місце зникнення, сімейні обставини та інші дані, за якими можна впізнати людину.
- Не тисніть на родини. Близькі звільнених або полонених мають право не давати коментарів і не розкривати приватної інформації.
- Не поспішайте з інтерв’ю одразу після звільнення. Дайте людині час на відновлення, не втручайтеся в її зустрічі з рідними та поважайте право відмовитися від розмови.
- Документуйте злочини, а не лише страждання. Перевіряйте свідчення, досліджуйте місця утримання та можливу причетність конкретних осіб. Водночас відокремлюйте встановлені факти від підозр і не оголошуйте людину винною без належних підстав.
Інформаційна служба НСЖУ
