Сьогодні на Всеукраїнській конференції «Соціокомунікаційні тенденції в медійному та науково-освітньому дискурсах» у Київському столичному університеті імені Бориса Грінченка мав нагоду поділитися результатами нашого дослідження прифронтових медіа.
Партнерство Національної спілки журналістів України з факультетом журналістики Київського столичного університету стало справжнім прикладом співпраці освіти та професійної спільноти. Студенти стажуються в НСЖУ, беруть участь в наших активностях, викладачі постійно цікавляться нашими заходами та пропонують спільні ініціативи. Зовсім недавно, наприкінці квітня, ми організували спеціальну офлайн-лекцію для студентів та журналістів із відомим скандинавським медіаменеджером Thomas Mattsson, який представляє керівництво медіахолдингу Bonnier News. Такі зустрічі дозволяють студентам та викладачам краще дізнаватися про світові тренди та кращі практики медіаіндустрії.
Але повернемося до реальності війни. Коли вдома немає інтернету, а електрика відключається на години – що залишається? Друкована газета. І це не ностальгія.
Опитавши 81 медіа з 21 області, ми фіксуємо як прифронтові газети живуть у зовсім іншому вимірі.
Поки ми говоримо про цифрові технології, колеги в Гуляйполі та Нікополі борються з тим, що “російські медіачастоти покривають місто”. Поки обговорюємо соцмережі, редакції біля фронту шукають, як “безкоштовно розповсюджувати газету волонтерами, бо передплату провести неможливо через постійні обстріли”.
1.Специфіка прифронтових медіа:
o Критична залежність громадян від друкованих видань як від джерел новин через відсутність інтернету/електрики
o Функція єдиного джерела перевіреної україномовної інформації
o Боротьба з російською пропагандою в інформаційному просторі
2. Порівняльний аналіз фінансової ситуації:
o Прифронтові медіа: вища залежність від донорського фінансування
o Обмежені можливості комерціалізації через відсутність реклами
o Додаткові витрати на безпеку та логістику доставки
3. Специфічні потреби прифронтових газет:
o Безпечна доставка видань (критично важливо)
o Енергонезалежне обладнання
o Захист персоналу та технічних засобів
o Безкоштовне розповсюдження для населення
Коли прифронтове медіа зникає, інформаційний вакуум миттєво заповнює російська пропаганда. Тому ці редакції потребують і ресурсів, і спеціалізованих програм підтримки.
Ще раз дякую за партнерство колегам із Факультету журналістики Університету імені Бориса Грінченка.
Удачі Кафедрі медіапродюсування та видавничої справи на чолі із Надією Фіголь.
Журналісти важливі!
P.S. Оскільки в конференцію вмикався онлайн, то ілюструю фото з попередніх виступів в Університеті, коли розповідав про наших неймовірних колег із прифронтових медіа. В руках – бахмутська газета Світлани Овчаренко – видання “Вперед” є символом української нескореності. Хоч росіяни зруйнували Бахмут, але газета продовжує друкуватися, поширюється в хабах для переселенців. І журналісти продовжують об’єднувати земляків і давати надію.
Сергій Томіленко, голова НСЖУ.
