«Розстріляна свобода слова» – таку назву має проєкт про злочини окупантів проти українських журналістів. Його реалізувала Національна спілка журналістів України та вже у кількох обласних центрах медійники мали можливість ознайомитися з його ідеєю. Днями проєкт презентували у Дніпрі.
Фіксувати історії про медійників
За круглим столом зібралися однодумці, які активно розповідають про війну в Україні та злочини загарбників, волонтерять, допомагають переселенцям і, на жаль, стають цілями для російських терористів. Медійники поділилися своїми історіями та обговорили виклики сучасної журналістики.
– Після 24 лютого 2022 року чимало журналістів були змушені залишити власні домівки й виїхати до більш безпечних міст. Дніпро одним із перших приймало колег-переселенців. Дехто транзитом їхав далі, а дехто лишився у нашій області. Дніпровський Центр журналістської солідарності, який діє на базі нашої обласної Спілки, надає посильну допомогу кожному, хто її потребує. Аби українські медійники лишались на варті інформаційного фронту, – звернувся до присутніх голова Правління Дніпропетровської обласної організації НСЖУ Олексій Ковальчук.
Перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ зазначила, що з початком повномасштабного вторгнення у Спілці зрозуміли: потрібно не лише допомагати журналістам виконувати їхню роботу., а й фіксувати те, що відбувається із самими медійниками. Зафіксувати правду вкрай важливо. Тому команда проєкту «Розстріляна свобода слова» записала відеоісторії понад 100 журналістів, які стали жертвами або очевидцями воєнних злочинів. Це медійники із Херсона, Маріуполя, Мелітополя, Бучі, Харкова, Бахмута та інших «гарячих точок».
– В основу проєкту лягла ідея відповідальності за злочини, які скоєні росією проти українських медійників. У відеоісторіях ми розповіли про долі колег, про те, що відбулося з їхніми містами та селами. НСЖУ поширює ці відео серед міжнародних партнерів. Головна мета – надати розголосу та привернути увагу. Також ми проводимо зустрічі з медійниками, обмінюємося думками та фіксуємо нові історії, – зазначила Ліна Кущ.
Експертка з безпеки журналістів Мережі центрів журналістської солідарності, медійниця-переселенка з Маріуполя Тетяна Уралова звернула увагу, що з початком повномасштабного вторгнення значна кількість журналістів обрали шлях воєнних кореспондентів. НСЖУ зацікавлена, щоб якомога більше медійників отримували акредитацію. Адже в Україні немає безпечних місць, але є постійна потреба у коментарях, фільмуваннях з місця подій. Через відсутність акредитації у журналістів із цим виникають проблеми та вони не можуть фіксувати історію.
– Журналісти ризикують життям, щоб суспільство отримало інформацію про війну. Медійники є цивільними. Вони не беруть участь у бойових діях, але наліпка «преса» часто є мішенню для ворога. На жаль, росіяни полюють на журналістів. Тому перш ніж їхати в зону бойових дій, треба думати про ризики і відповідально готуватися до відрядження, перевіряти амуніцію, аптечку, – зазначила Тетяна Уралова.
На захід були запрошені особливі гості – журналістки Дніпропетровщини, чиї відеоісторії увійшли до проєкту «Розстріляна свобода слова». Це редакторка газети «Степова зоря» і сайту «Петропавлівка.сіті» Ірина Ситнік, заступниця редактора криничанської газети «Нові рубежі» Наталя Долгіх, та дружина медійника із Волновахи Павла Єштокіна Ксенія Мініна.
На сайті ДОО НСЖУ ми неодноразово знайомили колег з історіями Ірини Ситнік. Наша колежанка має акредитацію. Працювала на Донецькому і Запорізькому напрямках, спілкувалася безпосередньо з військовим. З цих поїздок зібрала багато історій. Деякі з них вже побачили світ, деякі чекатимуть на перемогу та обов’язково будуть опубліковані.
– Ці півтора року – надзвичайно тяжкі. Але не дивлячись на всі виклики, люди чекають нашу газету, ми розвиваємо сайт, соціальні мережі, продовжуємо займатися волонтерською діяльністю. Навіть вдалося надати робочі місця для журналістів, які покинули рідні домівки через війну, – поділилася Ірина Ситнік.
На початку війни заступниця редактора криничанської газети «Нові рубежі» Наталія Долгіх зуміла впоратися зі страхом. Завдяки газеті, соцмережам Наталя та весь редакційний колектив продовжують інформувати громаду.
– Наше селище знаходиться у відносній безпеці. Тому мусимо працювати. Радію, що не пропустили жодного номера. Хоч як би складно не було в сучасних реаліях. Щотижня 8 шпальт газети заповнюємо місцевими новинами. Ми взяли на себе нелегку місію – пишемо історії про наших земляків, які загинули на війні. Спілкуємося з їхніми рідними: мамами, татами, вдовами, дітьми, сестрами, братами. І це психологічно надзвичайно важко, – говорить Наталя Долгіх.
З особливим щемом слухали присутні й спогади дружини Павла Єштокіна – Ксенії Мініної з Волновахи. Їхній родині довелося шукати новий дім, будувати нове життя, працювати та бути корисними. Тепер медійники живуть у Жовтих Водах, там запустили сайт, який вже знайшов свою аудиторію.
– Треба знати живих героїв і говорити про них щодня. Вони того заслуговують, хоч інколи й соромляться ділитися своїми історіями, – розповіла Ксенія Мініна.
На заході в обласній Спілці були присутні журналісти з Нікополя – міста, яке щодня обстрілюється ворогом. Прийшов на зустріч із колегами Валентин Хорошун, журналіст-переселенець із Донеччини. Своїми історіями поділились також колеги, чиє житло постраждало внаслідок ракетних атак, – журналістка медіахолдингу «Наше місто» Дарина Сухоніс із Дніпра та редакторка криворізького сайту 0564.ua Світлана Романенко.
Від імені Національної спілки журналістів України Ліна Кущ вручила спеціальні відзнаки «Хрест громадянських заслуг» редакторам газет «Південна зоря» м. Нікополь Інні Швидкій та «Межівський меридіан» Євгену Хрипуну, а також заступниці редактора криничанської газети «Нові рубежі» Наталі Долгіх.
Зустріч відбулася в рамках проєкту «Привернення уваги української та міжнародної аудиторії до серйозних порушень прав людини та злочинів проти журналістів та ЗМІ, вчинених Російською Федерацією», що реалізується Національною спілкою журналістів України за фінансової підтримки шведської неприбуткової організації «Civil Rights Defenders».
Інформаційна служба Дніпровського ЦЖС