Незважаючи на відносне економічне благополуччя Закарпаття на тлі викликаної війною загальноукраїнської економічної кризи, тамтешні друковані видання, як і скрізь в Україні, змушені виживати. Так, колектив ужгородської газети «РІО» скоротився вдвічі, а працівники, щоб заробити собі на прожиття, змушені підробляти в інших виданнях.
– Газета насилу виживає: рекламний ринок пішов, – розповів пресслужбі НСЖУ головний редактор «РІО» Петро Гойс. – Від влади ми жодних коштів не чекаємо – розуміємо, що для фінансування є більш нагальні потреби. Написали кілька листів у різні фонди, в тому числі й сусідньої Словаччини, з проханням надати фінансову допомогу для того, щоб наше видання й далі існувало… Інших способів залучити кошти поки що не бачимо.
На відміну від багатьох українських регіональних видань, з початку повномасштабної війни газета не припиняла свого друку. Але у зв’язку зі зниженням фінансових надходжень і зменшенням об’єму роботи (обсяг газети вимушено зменшили з 16 до 12 сторінок) колектив редакції довелося скоротити з 8 осіб до 4.
– Пояснили людям, яка складається ситуація, і що відбудеться скорочення. Це був неприємний момент, але де дінешся, – каже редактор.
Відтак, у виданні працюють два журналісти (включно з головним редактором), бухгалтер і менеджер з реклами. Тим, хто залишився, заробітну плату виплачують вчасно, але сума її – невеличка, не перевищує мінімальну. Про жодне преміювання або гонорарний фонд не йдеться.
– Люди працюють в офісі два дні на тиждень: день виходу газети і день перед ним, – каже Петро Гойс. – Інша поточна робота виконується онлайн. До такого режиму ми привчилися з 2020 року, відколи розпочалася епідемія COVID-19.
З огляду на скорочений графік, працівники мають можливість підпрацьовувати на інших підприємствах (зокрема, журналісти – в інших виданнях).
Разом із тим, у виданні вважають, що їхній стан на загальноукраїнському тлі – доволі непоганий.
– У майбутнє дивимося з оптимізмом: зараз бюджетні надходження Закарпаття більші, ніж були до війни. Це пов’язано з тим, що тут наразі дуже багато підприємств, релокованих із інших регіонів, – розповідає Петро Гойс. – Вони виплачують податки, наповнюючи таким чином бюджет. З огляду на це, сподіваємося на майбутнє збільшення надходжень від реклами. Хоча поки що цього не відбувається. Думаю, це через те, що рекламодавці взагалі йдуть із друкованої преси. Але розраховуємо на те, що, розмістившись у нас, бізнес таки почне давати рекламу – принаймні, якісь медичні установи та інші, які можуть розраховувати на рекламну аудиторію серед старших людей.
Крім паперового видання, «РІО» має й доволі популярний інтернет-сайт, де, крім газетних матеріалів, публікуються також актуальні новини.
– Думаю, ми, українці, маємо за будь-яку ціну зберегти наші засоби масової інформації, бо святе місце пустим не буває: якщо не буде наших ЗМІ, на їхнє місце прийдуть ЗМІ з-за кордону. Це буде неправильно. Тому Україна має зберегти власний інформаційний ресурс, – каже Петро Гойс. – Від влади ми очікуємо тільки одного: допомогти із залученням коштів міжнародних інституцій та іноземних донорів – таких як польська «Gazeta Wyborcza», яка підтримала в Україні 40 друкованих видань. Думаю, якби цю ініціативу підтримали інші видання, це могло б суттєво допомогти українській пресі вижити. В цьому контексті вважаю дуже важливою ініціативу НСЖУ щодо створення Фонду підтримки українських медіа й роботу із залучення фінансової підтримки від міжнародних інституцій.
