Епідемія COVID-19 трансформувала умови роботи тележурналістів і центральних, і регіональних телеканалів. Більшість студійних проектів згорнулося до кращих часів. Головна увага – новинам. І, звичайно, безпеці журналістів та технічних співробітників ЗМІ.
Національна спілка журналістів України знайомить вас із роботою колег у регіонах на карантині. Про свої нові редакційні будні розповідають керівники телеканалів «ТВА» з Чернівців, «Центральний» з Полтави та Р1 з Харкова.
ЧЕРНІВЦІ
На Буковині, в регіоні, де хворого на COVID-19 було виявлено в Україні найперше, журналісти місцевого телеканалу «ТВА» одними з перших в країні перейшли по максимуму на дистанційну роботу.
– Тоді одразу відчули, що все це не просто і затягнеться на якийсь час, тож обговорили ситуацію і дистанціонували всіх, кого було можна, – розповідає директор ТОВ ТРК «ТВА» Вадим Пелех. – Щодня даємо 2-3 стріми, знімаємо на вулиці, в приміщення намагаємося не заходити. Працюють на таких виїзних зйомках здебільшого оператори. Журналісти з дому на телефон начитують тексти, далі все це монтується. Крім того, маємо включення з-за кордону – наших багато живе в Італії, Португалії, Ізраїлі тощо, тож записуємо їхні розповіді щодо ситуації з короновірусом по скайпу і ставимо в новини.
Загалом, на сьогодні телеканал виготовляє здебільшого лише новини та мінімум програм. Одна з них – «Вчимося вдома», що готується спільно з місцевим управлінням освіти для школярів, які лишилися на карантині вдома. Крім того, «ТВА» активно співпрацює з телеканалами з інших регіонів, зокрема, Хмельниччини та Івано-Франківщини, обмінюючись контентом. Також транслюють релігійні служби, що проходять у закритих соборах без пастви.
– Реклами суттєво поменшало, і це стосується не лише нашого телеканалу, а й усіх ЗМІ. Знаю, що чимало медіа відпустили людей «за свій рахунок». Ми намагаємося виплачувати заробітну платню кожному, можливо, не в такому обсязі, адже роботи поменшало і є вона не щодня, проте не лишаємо колег без грошей, – розповідає пан Вадим. – Загалом же настрій вже дещо вирівнявся: коли виявили першого хворого, в місті піднялася паніка, відчувалося, що людям було страшно. Суттєво зросли перегляди наших сюжетів на Фейсбуці та Ютубі. Потім хвиля трохи спала, люди заспокоїлися. Так само було і в 14-му році: спершу в суспільстві відчувалися занепокоєння, всі активно слідкували за новинами, а далі звикли і примирилися, напруга спала. Десь так відбувається і нині.
ПОЛТАВА
Слова колеги із Чернівців щодо просідання рекламного ринку підтверджує і генеральний директор телеканалу «Центральний» (Полтавщина) Олег Зонтов. Проте робота в ЗМІ не зупиняється, з уведенням карантину її навіть побільшало.
– У нас з’явився новий проект, спрямований на школярів – навчання вдома з телеканалом «Центральний». Записуємо уроки, які ведуть вчителі для учнів початкових класів. Нині це дуже затребуваний контент, – каже Олег Зонтов. – Аби убезпечити своїх працівників від потенційної небезпеки, забезпечуємо всіх засобами індивідуального захисту. Оскільки ж в аптеках маски так і не надійшли до продажу, купуємо їх за безумними цінами в інтернеті.
Також Олег Зонтов відзначає, що держава не подбала про спецперепустки до громадського транспорту для журналістів, як це було зроблено, приміром, для медиків. Тож нині телеканал підвозить працівників своїм транспортом. Проте було подано відповідне звернення, щоб журналістів також визнали працівниками стратегічного значення.
– Нині дістатися студії – справжня проблема, проте робота триває, готувати сюжети потрібно, дивно, що влада не подумала про журналістів, – наголошує пан Олег.
ХАРКІВ
Директор харківського телеканалу «Р1» Катерина Махова розповідає, що ЗМІ так само в умовах карантину змінило звичний уклад і працює в спец-режимі.
– Усі, хто міг, одразу перейшли на роботу вдома. Фактично в студії на виїздах працюють лише знімальні групи та режисери монтажу тощо. Робочий день – максимально скорочений, слідкуємо за тим, аби більше 3 працівників в одному кабінеті не збиралося. Дбаємо про засоби індивідуального захисту – маски, антисептики, медичні рукавички тощо, – розповідає пані Катерина. – Підтримуємо одне одного і намагаємося не панікувати.
