Вже вдруге побували запорізькі медійники у сучасному Симуляційному центрі на спеціальному тренінгу, організованому Запорізьким Центром журналістської солідарності НСЖУ. Адже у прифронтових містах, як Запоріжжя, де кожна хвилина може коштувати життя, володіння навичками екстреної медичної допомоги стає не розкішшю, а необхідністю. Саме тому тренінги з серцево-легеневої реанімації (СЛР), зупинки кровотечі та поводження у критичних ситуаціях користуються великим попитом.
–Найголовніше – не боятись. Ти можеш бути єдиним шансом для людини, яка зараз між життям і смертю, – говорить Катерина Романова, керівниця Міжкафедрального тренінгового центру Запорізького державного медико-фармацевтичного університету, де навчають надавати домедичну допомогу.
Чому це важливо?
–Ми не можемо передбачити, коли і де хтось поруч із нами втратить свідомість або зупиниться серце. Саме тому ці навички потрібні всім – як медикам, так і звичайним людям, – підкреслила Катерина Романова.
Серцево-легенева реанімація (СЛР) – це перша допомога, яку надають людині при раптовій зупинці серця. Учасників тренінгу вчать розпізнавати клінічну смерть: відсутність свідомості, дихання та пульсу на магістральних артеріях. У таких випадках діяти потрібно миттєво: викликати «швидку», розпочати компресію грудної клітини й, за можливості, скористатись автоматичним зовнішнім дефібрилятором (АЗД). «Це – реально річ, яка рятує життя», – зауважує Катерина.
Як це виглядає на практиці?
Тренінг складається з теоретичної частини та великого блоку практики. Учасники моделюють ситуації: людина знепритомніла в супермаркеті, дитина поперхнулася вдома, у потерпілого – масивна кровотеча. В таких умовах кожен вчиться діяти чітко й послідовно.
Під час навчання окрема увага приділяється власній безпеці. «Не маєте рукавичок – скористайтеся овочевими з супермаркету, носовичком, футболкою. Важливо уникнути контакту з біологічними рідинами постраждалого», – пояснює інструкторка.
Для дорослих і дітей – різні алгоритми
–У дітей зупинка дихання найчастіше – наслідок обструкції дихальних шляхів або нестабільності дихального центру, – розповідає пані Катерина.
У випадку з дитиною СЛР починається не з компресій, а з 5 рятувальних вдихів. Далі чергування 15 компресій до грудної клітини та 2 вдихів. Якщо дитина до року – натискання виконують двома пальцями або охопленням грудної клітини руками.
Принцип простий: Не закидати голову немовлятам – натомість підкладаємо згорнуту річ – шапочку, кофту чи щось інше під лопатки. І пам’ятайте – у малюків дуже еластичні кістки, ви їм не нашкодите, якщо дієте правильно.
Коли зупиняти реанімацію?
Інструктори наголошують: СЛР проводиться до моменту: прибуття бригади швидкої, яка скаже: «Дякуємо, далі ми самі», або появи ознак життя (дихання, рухів, відкриття очей).
–Забудьте про міф про 30 хвилин. Це правило стосується лише стаціонарів. На вулиці ми працюємо стільки, скільки потрібно, – зазначає тренерка.
Непрохідність дихальних шляхів: як допомогти?
Якщо дитина чи дорослий поперхнувся, застосовують прийом Геймліха. У немовлят – це легкі удари між лопатками у положенні головою вниз. У старших дітей і дорослих – поштовхи в живіт кулаком під діафрагму.
–Не можна трясти дитину за ноги! Це небезпечно для шийного відділу хребта, – суворо попереджає інструкторка.
–Тренінг з домедичної допомоги – це не просто лекція. Це робота в команді, практика на манекенах, симуляції в реальних умовах. І головне – усвідомлення: врятувати життя може кожен. Коли ти вперше відчуваєш під руками, як «грудина дає», а потім бачиш, як манекен «оживає», розумієш – ці знання безцінні», – ділиться враженнями після завершення тренінгу молода журналістка Валерія Константинова, яка працює в «Новинах Приазов’я».
Загалом же всі учасники тренінгу, а вони вже мають неабиякий досвід навчання правилам надання домедичної допомоги, бо неодноразово брали участь у тренінгах, організованих ЦЖС, відзначають, що ці навички не просто рятують життя. Вони змінюють ставлення до себе, до людей поруч і до відповідальності в екстрених ситуаціях.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15
Світлана Карпенко
Фото Михайлини Нікольської
