Кожен новий день повномасштабного вторгнення Росії в Україну продовжує болючі сторінки історії. Паралельно з тим, українське суспільство закладає фундамент майбутнього — не простого повернення миру, а створення країни з рівними правами для усіх громадян. Про це йшлося під час спеціального заходу в рамках 69-ї сесії Комісії ООН зі становища жінок у Нью-Йорку, США.
“Україна продовжує боротися не лише за свій суверенітет, а й за право відбудувати суспільство, яке є справедливим, інклюзивним і стійким,” — підкреслює Марта Кебало, представниця Світової федерації українських жіночих організацій при ЕКОСОР ООН. Її слова віддзеркалюють реальність, у якій українське суспільство під час війни стає полотном соціальних трансформацій.
На сході України, неподалік від лінії фронту, Людмила Муркович, голова Новопокровської сільської громади на Дніпропетровщині, не чекає завершення війни для початку відновлення. Під її керівництвом громада провела гендерний аудит безпеки та розробила план відновлення з акцентом на соціальну інфраструктуру.
“Громада нещодавно розпочала проєкт із символічною, на мою думку, назвою. Вони висаджують “Сади перемоги”, де вирощують фрукти та овочі. Обстріли там досі тривають, як і всюди в Україні, але в цій громаді є надія,” — розповідає Наталя Карбовська, директорка зі стратегічного розвитку Українського жіночого фонду.
Ця історія — не виняток, а радше закономірність сьогодення. Жінки стають архітекторками відновлення, часто не маючи формального визнання чи достатніх ресурсів.
Традиційно повоєнна відбудова зосереджується на фізичній інфраструктурі — дорогах, мостах, енергетичних мережах. Проте український підхід пропонує ширше бачення. “Відновлення потребує не лише мобілізації коштів. Йдеться про людський ресурс, і жінки є вагомою частиною становлення країни,” — наголошує Карбовська.
Ця філософія знаходить своє втілення в конкретних механізмах, таких як “Платформа забезпечення гендерного мейнстрімінгу та інклюзії у відновленні” під керівництвом Віце-прем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної.
Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко беззаперечна у своїй позиції: “Відновлення, яке ігнорує гендерні аспекти, не є варіантом для України. Жіноче лідерство, експертиза та стійкість повинні формувати майбутнє України. Майбутнє зі справедливістю.”
Гендерно інклюзивне відновлення виходить за межі символічного представництва жінок. Воно передбачає системні зміни, які забезпечують рівний доступ до ресурсів, враховує різноманітні потреби різних груп населення та перетворюють традиційні гендерні ролі.
Підхід України до гендерно чутливого відновлення знайшов відгук і у міжнародної спільноти. Представник Канади при ООН та президент Економічної і соціальної ради ООН Боб Рей висловлює захоплення українськими жінками: “Українці не можуть чекати ще одне покоління, перш ніж ми продовжимо цей шлях. Вони не потребують уроків від жодної іншої країни щодо створення рівності, їх приклад вчить нас цього уроку щодня у своїй боротьбі.”
Він проводить історичні паралелі, згадуючи, як після Другої світової війни жінки, які відіграли ключову роль у військовій промисловості та підтримці економіки, були відправлені назад додому. Знадобилося ціле покоління для законодавчого закріплення рівності.
Уповноважена міністерка з питань гендерної рівності та боротьби з дискримінацією Франції Орор Берже формулює чітке послання: “Сьогодні наше повідомлення українським жінкам голосне і чітке: ви не самі.” Франція активно підтримує Україну на трьох напрямках: боротьба з безкарністю за військові злочини, особливо за сексуальне насильство; фінансування конкретних проєктів на місцях; та дипломатична підтримка через осуд російської агресії.
Сади перемоги — потужна метафора гендерно інклюзивного відновлення України. Попри щоденні обстріли, насіння надії вже посаджено. З належною підтримкою, визнанням та ресурсами воно може прорости в більш справедливе, рівноправне та процвітаюче суспільство.
Як підкреслює Карбовська: “Тисячі жінок і чоловіків, подібних до Людмили, є в Україні. Ми повинні їх бачити і підтримувати.”
Гендерно інклюзивне відновлення України — це не розкіш чи ідеалістична концепція, а практична необхідність для створення стійкого миру та процвітання. Залучення жінок до всіх аспектів відбудови — від планування до реалізації та моніторингу — не лише справедливо, але й розумно з економічної та соціальної точки зору.
У цьому процесі Україна не просто відбудовує зруйноване, а творить новий суспільний договір — такий, де голос кожної людини має значення, де різноманітність є силою, а не слабкістю, і де справедливість є не просто метою, а щоденною практикою. І в цьому творенні міжнародна солідарність відіграє вирішальну роль, надаючи ресурси, досвід та платформу для розширення можливостей українських жінок будувати майбутнє своєї країни на власних умовах.
Ліна Кущ,
Тетяна Сінькова.
Участь Ліни Кущ у заході стала можливою завдяки підтримці Українського Жіночого Фонду.
