30 вересня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт № 16117. Його назва звучить досить складно – «Про захист осіб, які здійснюють громадську участь, від явно необґрунтованих позовів або зловживань судовим процесом». Однак закон важливий практично для кожного журналіста в Україні, а особливо для розслідувачів. Він має запровадити правові механізми протидії так званим SLAPP-позовам (Strategic Lawsuits Against Public Participation), тобто судовим процесам, які використовуються не для відновлення порушених прав, а задля тиску на журналістів, медіа, правозахисників чи громадських активістів. В багатьох випадках такий тиск супроводжується роками судових позовів.
Що таке chilling effect і як він працює
Головна небезпека тут — так званий «ефект залякування» (chilling effect). Позивачу навіть не обов’язково вигравати справу. Його мета — затягати журналіста по судах, змусити витратити кошти, забрати купу часу та нервів. Відтак, вже самі витрати на адвокатів, необхідність брати участь у засіданнях, ризик стягнення значних сум і тривала невизначеність можуть змусити журналіста припинити розслідування, а редакцію – не публікувати відповідні матеріали. Через цей страх перед фінансовим крахом редакції часто просто відмовляються публікувати гострі розслідування, а журналісти — припиняють роботу над темами.
Чому важко протистояти SLAPP-позовам? Позови заявлені проти журналістів та активістів в жодному разі не можуть визнаватись автоматично безпідставними виключно за фактором субʼєктного складу. Важливо оцінювати обставини в сукупності: суспільне значення пошироної інформації, характер позовних вимог, співвідношення ресурсів сторін, процесуальну поведінку учасників, можливий вплив справи на подальшу громадську діяльність.
Як розпізнати SLAPP-позов? Зазвичай це: фінансова неспівставність можливостей сторін (скажімо, потужний позивач проти незалежного медіа чи регіонального журналіста); явно абсурдні або роздуті вимоги; вимоги космічних сум моральної шкоди; навмисне затягування процесу.
Європейський досвід: як захищаються у ЄС
Ця проблема наболіла не лише нам. Ситуація зі SLAPP-позовами давно перебуває в центрі уваги європейських інституцій.
5 квітня 2024 року Комітет міністрів Ради Європи ухвалив Рекомендацію CM/Rec(2024)2 щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості. Документ закликає держави формувати комплексні механізми захисту від судового переслідування, яке перешкоджає висловленню позицій із питань суспільного інтересу. Серед орієнтирів для виявлення таких справ саме ті, про які ми вже згадували – очевидна нерівність ресурсів сторін, необґрунтованість вимог, непропорційний розмір компенсації та затягування процесу. Рекомендація охоплює не лише журналістів, а й широке коло осіб, які беруть участь у публічних дискусіях. Вона не є юридично обов’язковим актом, однак формує важливий стандарт для вдосконалення національного законодавства.
Іншим важливим кроком стало ухвалення 11 квітня 2024 року Директиви Європейського Союзу 2024/1069, присвяченої захисту осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від явно необґрунтованих позовів і зловживань судовими процесами. Директива також передбачає можливість дострокового припинення явно необґрунтованих вимог, а також правила щодо судових витрат і гарантії протидії певним формам транскордонного судового тиску. Її безпосередня сфера застосування стосується цивільних і комерційних справ із транскордонним елементом, водночас держави ЄС можуть передбачати ширший захист у національному праві.
Для України ці документи стали орієнтиром у формуванні ефективних гарантій свободи слова та громадської участі.
Загалом українське законодавство вже містить загальні механізми протидії зловживанню процесуальними правами. Проте їх не завжди достатньо, щоб своєчасно реагувати на ситуації, коли сам судовий процес стає засобом тиску. Навіть прийняті судові рішення на користь журналіста чи громадського активіста не завжди можуть забезпечити повне відшкодування витрат на захист, і не усувають негативного впливу тривалого переслідування. Іншими словами, навіть якщо журналіст після трьох років судів виграє справу, ніхто не поверне йому втраченого здоров’я, часу та всіх грошей, витрачених на захист.
Саме тому законопроєкт 16117 пропонує конкретні процесуальні інструменти, покликані виявляти та припиняти процесуальні зловживання на ранніх етапах.
Що саме закладено в український законопроєкт?
Новий проєкт закону передбачає кілька реальних інструментів захисту:
Перше. Відносно швидке закриття справи. Суд отримає право закривати провадження на ранніх етапах, якщо побачить, що позов — це просто спроба тиску та зловживання, а не реальний захист прав. Журналісту не доведеться роками ходити на засідання.
Друге. Фінансовий щит. Законопроєкт передбачає механізми компенсації витрат на захист, а також можливість вимагати від позивача внесення грошової застави за визначених умов. Іншими словами, якщо хочеш безпідставно судитися з журналістом — ризикуєш одразу втратити власні гроші. Отже, мета – зменшити ризик того, що сторона з більшими фінансовими можливостями зможе використовувати витрати на судовий процес як інструмент тиску.
Третє. Для незалежних авторів, блогерів або невеликих регіональних газет витрати на юриста часто є непідйомними. Це означає, що формально рівне право на захист не забезпечує рівність на практиці. Документ пропонує відкрити для таких випадків доступ до безоплатної вторинної правничої допомоги. Доступ до професійної правничої допомоги може стати вирішальним для того, щоб особа могла належно представити свою позицію та отримати фахову правову допомогу в межах судового процесу.
Нарешті, четверте. Облік «справ-порожняків». Йдеться про удосконалення обліку відповідних судових справ. Держава фіксуватиме та аналізуватиме випадки з ознаками SLAPP, щоб розуміти масштаби тиску на медіа та бачити, як працюють захисні норми. Систематизація інформації про провадження, у яких виявлено ознаки SLAPP, може допомогти краще зрозуміти масштаби проблеми, відстежувати практику застосування нових норм і визначати, чи працюють запроваджені гарантії.
Чому це критично важливо саме зараз
Для України ухвалення цього закону — це не просто чергова «галочка» на шляху до ЄС. По суті, це питання виживання чесної журналістики.
Особливо зараз, в умовах війни, коли суспільство гостро потребує правди, контролю за використанням коштів та дотриманням прав людини. Журналісти мають розслідувати, а не відбиватися від цинічних судових атак тих, кому ці розслідування заважають.
Анти-SLAPP закон — це не про привілеї для преси. Це про те, щоб суд залишався місцем правосуддя, а не ставав легальним кийком проти свободи слова. Подальше опрацювання законопроєкту має забезпечити чіткі, дієві та пропорційні механізми протидії зловживанням, не послаблюючи фундаментальних гарантій правосуддя. Тож попереду робота над законопроєктом у комітетах, і медіаспільнота має пильно стежити, щоб ці норми вийшли дійсно робочими.
Даніл Сербін,
юрист Національної спілки журналістів України
Дискусія з цього приводу: