Радіо – це про емоції, настрій і переживання. Та як передавати це все у час повномасштабної війни, які композиції вмикати своїм слухачам, як підіймати актуальні теми, повноцінно працювати далі та голосно говорити про важливе? Про усе це може розповісти людина, яка сповна занурена у роботу радіостанції та уже давно з радіо «на ти». Ми поспілкувалися з програмною директоркою молодого, але уже дуже успішного радіо Львівщини Радіо ПЕРШЕ Яриною Капітан. Вона розповіла про особливості роботи Радіо ПЕРШЕ, про перші дні повномасштабного вторгнення, зміни, які відбулись від 24 лютого 2022 року, нові проекти та виїзні студії.
–Ярино, Радіо Перше відносно нове, але уже дуже успішне. Яка головна особливість і відмінність його від інших радіо Львівщини та України загалом?
–У цьому і є наша відмінність – що ми молоді, креативні і легкі на підйом. Те, що американці називають «flexible». Ми вміємо дуже швидко підлаштовуватися під обставини, шукати нові шляхи виходу до нашого слухача і залучення його в спільноту радіостанції. Інші радіо на ринку по 20-30 років, а ми лише 5. Тому, щоб завоювати увагу аудиторії нам доводиться багато працювати.
–Про людей, які створюють радіо. Яка вона, Ваша команда?
–Найкраща! От, чесно! Ми завжди кажемо, що Радіо ПЕРШЕ – це радіо особистостей. Можу годинами розповідати про кожного. От, наприклад – Ольга Телипська – одна з найкращих інтерв’юерок. Оля і театрознавиця, і психотерапевт, тому її програма «Інший погляд» – це, справді, зовсім відмінний від інших погляд на речі. Тому її інтерв’ю з людьми, у яких вже десятки разів брали інтерв’ю зовсім-зовсім інші. Чи, наприклад, Зіновій Карач – музикант, учасник «Голосу країни», дослідник стародавньої української пісні. Його ефіри з винятково україномовними піснями поза конкуренцією. Чи Ростислав Ваврів – чий аналіз закордонної музики не дожене ніхто. Чи Віктор Біщук – ведучий проєкту «Покоління героїв». Хто краще проведе розмову із героями російсько-української війни як не її сам учасник. Чи Юрій Шебунчак – найвідданіший звукам і найшвидший звукорежисер, якого я знаю. Чи Каріна Дмитраш – ранкова ведуча проєкту «Сонцешоу», з якою неможливо не прокинутися. Зранку вона в ефірі, в обід вже на зйомках якогось кліпу, пообіді веде якийсь захід, а наніч ще й на спорт встигає. Це і Вікторія Мисак та Анастасія Мельник – ведучі новин, які впильнують всіх і вся. Це і Ірина Мартинюк – ведуча медичної рубрики, яка вже може на пів ставки працювати лікарем будь-якого профілю. Це і Лілія Криницька – ведуча рубрики «Мовний патруль», яка виходить із самого заснування радіо. Лише за час війни – понад півтисячі епізодів, які навчають людей української мови. Ну, і найкращий музичний редактор ever – Артем Галицький.
–Війна проти України триває уже майже 10 років, але найгострішим моментом стало 24 лютого 2022 року. Як Ви продовжували працювати і тримати руку на пульсі у перші дні повномасштабного?
–Ми, як і зазвичай, вийшли в ефір о 7 ранку. До 10-ї уже всі були на роботі. Ніхто навіть не натякнув на страх чи щось подібне. Ми одразу перейшли на цілодобовий інформаційний марафон. З перших годин змінили плейлист, переформатували ефір, створили нові пари ведучих, організували нічні ефірні чергування, залучили до них, і до денних ефірів гостьових ведучих. У перші тижні разом із нашими ведучими ефіри вели, наприклад, Андрій Капраль, Роман Муха, інші наші друзі. Наші ефіри, особливо нічні, ретранслювали багато місцевих радіостанції Львівщини.
–Як загалом змінилась робота радіо від початку повномасштабного вторгнення? З’явились нові проєкти?
–Дуже змінилась. Ми запровадили живі концерти у студії для збору коштів на підтримку Сил оборони України. Тобто, звичайна людина могла пожертвувати певну суму і прийти на концерт до самої студії Радіо ПЕРШЕ. У нас з’явилося кілька нових рубрик, продиктованих війною. Наприклад, «Емоції війни», у якій психолог просто пояснює складні речі, «Пісні війни» – рубрика про композиції, які з’явилися після 24 лютого 2022 року, «Поезія Ілони Ельтек» – вірші відомої поетеси, які торкаються кожного, багато спецпроектів, таких, як, наприклад, «Діти війни». Ми зробили його до Дня захисту дітей торік і впродовж тижня у ранковому, обідньому і вечірньому ефірах розповідали про дітей та підлітків, які тими чи іншими своїми справами наближають перемогу. Запрошували їх на інтерв’ю до студії і спілкувалися з кожним. Плакали з ними, раділи. Це один із найбільш емоційних проектів…
–Один з Ваших проектів – «Покоління Героїв». Як шукаєте гостів у цей проект?
–Це проект, який став продовженням проєкту «Покоління сміливців». Його ведуча Дарія Бура передала естафету Вікторові Біщуку. Гості – це насамперед військовослужбовців, рятувальники, медики, волонтери. Усі, хто в найважчих умовах працюють на нашу перемогу. А шукати гостей на таку програму – не зовсім складно. Навколо нас зараз повсюди герої. Тим паче, що ведучий – Віктор – сам відслужив, тому має багато контактів хлопців і дівчат, чиї історії вражають.
–На час повітряних тривог Ваша команда сформувала спеціальний тривожний плейлист, аби люди мали можливість хоч трохи заспокоїтись. Як виникла ідея?
–З першого дня повномасштабного російського вторгнення ми стали офіційним джерелом подання інформації про повітряні тривоги. Відповідно на початках, незалежно від того скільки часу тривала тривога – годину-дві-шість – в нас в ефірі була тиша з циклічним повторенням фрази «Увага, повітряна тривога триває». І, відчувалося, що це дратує слухачів. Тому спочатку ми запровадили на такі випадки класичну музику. Грала спеціальна підбірка, а джингл «Триває повітряна тривога» звучав поверх музики час від часу. Потім класичну музику змінив «тривожний» плейлист з однаковою підбіркою українських та іноземних пісень. Але потім і він «приївся». Тому зараз у нас звучить звичайний плейлист, а коли вмикається тривога, то ми інформуємо про неї джинглом «Повітряна тривога триває» поверх пісень. Щоб люди знали про неї, не нехтували небезпекою, але могли водночас в укриттях слухати пісні, які люблять.
–Виїзні студії стали доброю традицією на Радіо Перше. Першого вересня Ваша команда провела виїзний ефір з подвір’я Школи № 49 у Львові, були й ефіри з пожежної частини, АС-2 на Богдана Хмельницького, резиденції Святого Миколая. Чому вирішили створити такий цікавий формат ефірів та як обираєте локації для наступних виїзних студій?
–Це дуже класний формат. Ми ідемо, як то кажуть, у поле до наших слухачів. Ближче знайомимося із ними і більше розповідаємо про себе. Локації підбираємо відповідно до подій, які собі спланували. Наприклад, крайня наша виїзна студія була в одному із торговельно-розважальних центрів Львова у день закоханих. Чому саме там? Бо велика концентрація людей, а ми спланували два таємних освідчення у прямому ефірі. Одне від військового, а інше від рятувальника. Різними правдами-неправдами запросили їхніх коханих до ТРЦ. Організували спеціально концерт Романа Скорпіона і один та інший запропонували своїм найдорожчим руку та серце. Аудиторія, яка була в центрі, створила шалену атмосферу підтримки. І все це транслювалося у прямому ефірі. Щодо наступних виїзних студій – то як мінімум чотири уже розплановані до старту нового сезону, тобто 24 серпня. І найближча буде на Великдень у Шевченківському гаю. Тому запрошуємо!
–Радіо – це про звуки, голос, через які, власне, передають емоції, переживання, настрій, характер. Які три поради Ви могли б дати тим журналістам, які тільки починають працювати на радіо?
–Перша і найголовніша – любити радіо! Без любові ні голос, ні емоції, ні характер не допоможуть.
Друга – цікавитись всім навколо. Читати книжки. Дивитися кіно. Ходити на вистави, відвідувати концерти, виставки. Всебічно розвиватися.
Третя – працювати над собою і бути собою. Є проблеми з голосом – можна виправити спеціальними вправами. Недостатньо обізнані з музикою – вже від сьогодні починайте стежити за новинками, слухайте подкасти про минуле пісень. Багато комунікуйте, знайомтесь з новими людьми, будуйте свою мережу звуків і формуйте помалу свій бренд.
–У кожного українця є велика мрія під назвою «Перемога», а ще плани на «після Перемоги». Які мрії та плани у Радіо Перше на таке жадане «після Перемоги»?
–У нашій візії зазначено, що у 2026 році Радіо ПЕРШЕ як джерело якісного, корисного, унікального контенту й аналітики обрали освічені та активні львів’яни та львів’янки. Ось це наш головний план. Сподіваємося, що до 2025 року він співпаде із реалізацією нашого загального головного плану – ПЕРЕМОГИ!
Радіо ПЕРШЕ – інформаційно-розважальна радіостанція, яка продукує якісний, корисний, унікальний контент й аналітику для освічених та активних львів’ян та львів’янок, а також об’єднує власну дієву спільноту, готову розвиватися та змінювати світ довкола себе.
Ярина Капітан – українська журналістка, медіаекспертка, громадська діячка, програмна директорка Радіо Перше та ведуча програм «АнтиTALKшоу» та «Головне за день» на ТРК «Перший Західний».
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Аліна Штемпель
