Преса й «Укрпошта», передплата-2024 і те, як працівники мас-медіа стараються знайти вихід із складних ситуацій на Кіровоградщині, стали темами розмови з головою обласної журналістської організації Петром Мельником
За словами Петра Мельника, ринок місцевої преси на Кіровоградщині зазнав втрат ще під час так званого «роздержавлення», коли друковані ЗМІ нібито стали вільними. Однак, зроблено це було з запізненням на одне-два десятиліття, коли редакції значною мірою вже втратили свій виробничий та кадровий потенціал, значно впали передплатні тиражі. Крім того, сам процес відокремлення преси від влади проходив важко, часом – тривало, часто – з протидією від місцевих органів влади, погрозами редакторам і тому подібне.
Під час децентралізації, проведеної в 2020 році, в області замість 21 району створили чотири – Голованівський, Кропивницький, Новоукраїнський та Олександрійський. Частина видань автоматично стала газетами громад (зі статусом районної взагалі залишилося тільки дві).
І хоча загалом реформа децентралізації дала позитивний імпульс, для друкованих ЗМІ вона лише ускладнила ті негативні процеси, що виникли після «роздержавлення», і були продовжені стараннями «Укрпошти». Йдеться і про небажання чиновників співпрацювати з вільними медіа, і про нівелювання старань газетярів покращити свої видання незадовільною якістю доставки періодики поштою, і про відсутність чіткої державної політики щодо друкованих ЗМІ загалом.
Прикладів дуже багато. Причини і спільні, і різні. А наслідки однакові. Сьогодні в Кіровоградській області створено 49 територіальних громад, а от газет у них залишилося тільки десять-п’ятнадцять, тобто половина від тих, що були на початку Незалежності. Дехто так і не зміг перелаштуватися. Дехто не захотів напружуватись.
Крім того, як, на жаль, виявилося – не потрібними стали газети і багатьом громадам (керівництву громад?!). А без їхньої підтримки місцева преса не витримує. Нині в багатьох редакціях залишаються в штаті одна-дві людини, кожен працівник суміщає кілька посад (наприклад, в одній особі – редактор і журналіст або редактор, журналіст і дизайнер, або бухгалтер плюс верстальник). Хоч варто зазначити – там, де розуміють важливість місцевої преси, там знаходять шляхи, як підтримати локальне видання фінансово. У тих громадах укладають угоди на висвітлення, замовляють іміджеві матеріали тощо.
Продовжує нищити пресу і поштовий монополіст «Укрпошта». Через поштові проблеми припинив вихід у світ олександрійський районний «Сільський вісник», який з накладом 800-900 примірників не зміг утриматися на плаву. Призупинили вихід і світловодська та вільшанська колишні районні газети.
Показовий приклад з життя преси в області – бобринецька газета «Честь хлібороба», де редактором – досвідчений і активний редактор, заслужений журналіст України Ігор Леус. Сьогодні ситуація тут теж критична: на початок 2024 року газета, набирає тільки тисячу передплатників. І якщо раніше редакція трималася за рахунок коштів від передплати (тиражі сягали колись 3500-4000 примірників), то нині – завдяки грантам та благодійній допомозі.
І справа не в тому, що впала якість газети, як це стверджують функціонери «Укрпошти». Можна опитати тисячі місцевих жителів щодо причин відмови від передплати часопису і, можливо, лише одиниці скажуть, що справа в наповненні шпальт. Усі інші головними причинами називають неякісну доставку газети і її вартість. Хоч і не всі розуміють, що саме пошта – причина провального процесу виконання договірних зобов’язань із доставки там подорожчання видання.
У подібній ситуації й інші газети області, що відчули негатив від нічим не виправданого підвищення тарифів за доставку. А як буде цьогоріч, коли за відсутності реклами та фінансової підтримки від місцевих органів влади, пошта забирає половину доходів від передплати тільки за доставку газети, сказати важко.
Раніше плату за доставку однієї газети обраховували, виходячи з обсягів газети, періодичності та інших параметрів і це складало десь півтори гривні, а тепер ця сума зросла майже до п’яти гривень. Однозначно, це буде дуже болючий, а може – і непоправний удар. Більше того, станом на кінець січня навіть тих мінімальних коштів, які залишились редакціям від передплати, «Укрпошта» не віддає.
Загалом по області газети втратили в середньому до 30 відсотків передплатників. Надія, що з лютого-березня, як це буває щороку, тиражі трохи збільшаться, поступово вмирає. Бо, як засвідчують вже цьогорічні факти, якість доставки періодики «Укрпоштою» не покращилась. А навпаки… У багатьох редакціях обурюються, що ні перший, ні другий номер їхньої газети до читачів так і не потрапив. Як виживати далі – майже риторичне запитання газетярів. А дехто з них налаштований позиватися проти «Укрпошти» до суду через невиконання нею договірних зобов’язань.
І тут вартий уваги досвід окремих місцевих видань. У редакції однієї з газет із тиражем 1200 примірників порахували, що сума, яку мають віддати пошті – практично не підйомна, тож краще організувати передплату і доставку самим, і тепер 50 відсотків передплати редакція провела самостійно, без участі пошти. Наразі в громаді створено мережу пунктів доставки, куди газету доставляють працівники редакції, а люди приходять і забирають її. У цих же пунктах організована і передплата. Часто газету можна забрати в старостаті чи в бібліотеці. Так робили і поштовики, але ж не за такі кошти!
Ще одна редакція – міської газети – відмовилась від послуг ненадійного поштового партнера взагалі і всі зазначені роботи виконує сама. Відбувається це таким чином: домовляються, наприклад, з власником магазину (чи з керівником підприємства) і там безкоштовно або за певну винагороду приймають газету і роздають її передплатникам.
Перший досвід показує, що експеримент вийшов вдалим: люди гарантовано і вчасно отримують газету, дякують і редакції, і пунктам доставки (передплати). На сьогодні це – один із небагатьох варіантів виживання.
Якщо говорити про обласні видання, у більш-менш непоганому становищі з тиражами від 7000 до 10000 залишаються обласні «Нова газета» і «Селянська газета». До 10000 примірників набирає і традиційно потужний «Діалог», але редакція вимушена закрити кілька своїх додатків, які стали збитковими. Зменшився через економічні складнощі і колектив редакції.
В обласних часописах «Кіровоградська правда», «Народне слово», «Україна Центр» із суто об’єктивних причин тиражі теж зменшилися. Нині їхні колективи стараються зберегти видання, працюють над збільшенням накладів і виживають за рахунок виконання якихось додаткових робіт, іноді – за рахунок благодійних внесків тощо.
Практично всі газети – й обласні, і локальні – намагаються працювати в Інтернеті, але поки що великого фінансового успіху сайти, Ютуб, Фейсбук, Телеграм канали не приносять. Реклами немає від слова взагалі, а щоб отримати достатньо велику кількість користувачів, на це потрібен час. Не варто також, мабуть, повторювати, що сільські мешканці старшого і середнього віку більше звикли до друкованого слова, не завжди мають комп’ютери або інші гаджети, щоб читати газету в Інтернеті.
Щодо телебачення, то в області працює «Суспільне», але це вже навіть не філія НСТУ за загальноприйнятими мірками. У «Суспільне Кропивницький» немає навіть директора, а залишився лише менеджер. Київ диктує свої правила у творчих питаннях, весь час «оптимізує» штати і час мовлення, що вже давно скорочений до мінімуму.
Працюють місцеві радіо– і телестудії в Кропивницькому і в Олександрії. Їм так само, як і газетам, живеться не солодко, але вони своїми невеличкими колективами стійко борються за виживання. Попри всі економічні негаразди журналісти-професіонали готують цікаві передачі, тримають руку на пульсі подій, щоб розповісти про все, що відбувається в країні і поруч, у своєму регіоні. Серед таких – телекомпанія TTV з Кропивницького, КТМ з Олександрії, «Радіо Петрівщини» з Петрового.
На завершення варто сказати, що всі наші колеги не втрачають оптимізму, в своїй діяльності залишаються на державницьких позиціях, працюють на перемогу, беруть активну участь у всіх заходах нашої Спілки, в громадському житті своїх громад. І сподіваються, що після війни держава знайде спроможності, щоб підтримати свою четверту владу, констатував Петро Мельник.
Нагороду отримує переможниця обласного конкурсу “Волонтер + журналіст”, кореспондентка телеканалу “Рада” Лілія Кочерга 
Учасники журналістського фестивалю “Осінні зерна” в місті Олександрія з волонтерами Благодійної спільноти “Піксель” 
Під час відзначення на Кіровоградщині «Хрестом громадянських заслуг» волонтерів, меценатів, громадських діячів та журналістів Спеціальним знаком народної пошани «Хрестом громадянських заслуг». Серед нагороджених – наймолодша в області волонтерка, жителька Дмитрівської громади 9-літня Марія Рябошапка, яка виготовила понад 1000 окопних свічок та листівок «Свічки від Марічки». Вручили нагороду Народний Герой України, кавалер ордена «За мужність» Вадим Довгорук і заслужений журналіст України Петро Мельник.
Підготувала Ольга Войцехівська, «Журналіст України»
