… У 2016 році вона прийшла на заняття до Школи молодого журналіста, яка тоді діяла при Запорізькій обласній організації НСЖУ. Коротко представилася: «Першокурсниця гуманітарного відділення економіко-правничого коледжу ЗНУ Настя Шевченко. Вивчаю журналістику, а до вас прийшла, бо хочу опанувати досвід журналістів-практиків». Невисокого зросту, аж занадто тендітна, здається – дмухне вітер посильніше – і підхопить її на крила… Променисті яскраві очі, допитливий погляд, ямочки на щоках від посмішки. Подумалося мимохіть: нелегко їй буде в журналістиці, якщо не передумає.
Настя не передумала, закінчила коледж, університет, успішно працювала на телебаченні. А з початком широкомасштабної війни молода журналістка пішла добровільно вступила до лав ЗСУ. Сьогодні лейтенант Анастасія Шевченко – пресофіцер 44 окремої механізованої бригади.
Розповідає Анастасія Шевченко:
–У лавах ЗСУ я з квітня 2022 року. Але саме 8 червня 2023 року для мене приємна дата у календарі. Саме в цей день я перевелася до 44 окрема механізована бригада. Два роки служби тут – як на одному диханні. Саме в бойовій бригаді я розправила крила, тут є всі можливості для того, щоб розвиватися. Тут я пройшла шлях від старшого солдата до лейтенанта. Вже півтора роки як начальник відділення комунікацій. Бути на своєму місці важливо, адже так служба в задоволення. Чому?
Маю честь брати інтервʼю та спілкуватись з найкращими, хто ризикує своїм життям щодня. Це команда однодумців, обличчя перемоги, які у самому пеклі нищать ворогів та боронять країну. Під роєм дронів, під інтенсивними обстрілами противника.
Бути пресофіцером – обкатати всі види техніки, які є у бригаді, зокрема західну – танки Leopard1A5, БТР Rosomak, самохідних міномет Rak і т.д. Та знати їх ТТХ – це не тільки цікаво, але й потрібно. Бо я мушу все знати досконало.
Популяризую військову частину та успіхи на полях боїв наших хлопців, що вважаю важливим в контексті інформаційної війни та інформпротистояння з ворогом. Я працюю з українськими та іноземними медіа. Здійснюю їх супровід на позиції до наших соколів. Неймовірні відчуття, коли йдеш 1,5 кілометра на позиції в одну сторону і в результаті бачиш усміхнені, хоч і «замахані» обличчя наших військових.
У цивільному житті мені не завжди вистачало організованості. Але на війні я завжди гранично зібрана, сильна, готова до будь-якої ситуації. Тут немає часу та можливості бути слабкою, немає часу жалітися і давати слабину. Тут свій стиль життя. Тут суцільна мотивація і свій ритм.
Журналістка-воїн, прес-офіцер Анастасія Шевченко в цей ритм вписалася. А мотивація на фронті у всіх одна, де ти – часточка великої сили – українського воїнства, в лавах якого і разом з яким ти теж здобуваєш перемогу.
Нещодавно наша колега, запорізька журналістка, а нині пресофіцер Анастасія Шевченко нагороджена за самовіддану службу медаллю «Військової доблесті».
Валентина Бистрова, фото з архіву Анастасії Шевченко
Дискусія з цього приводу: