Для журналістики в Криму залишаються три основних виклики: власна безпека журналістів, відсутність акредитації для українських і міжнародних медіа, серйозне посилення після 24 лютого 2022 року законодавства, що регулює роботу засобів масової інформації. На цьому під час чергової онлайн-зустрічі в НСЖУ «У фокусі – Крим» наголосила відома кримська правозахисниця і громадянська журналістка Лутфіє Зудієва.
Як зазначила пані Зудієва, інтерес до Криму останнім часом значно зріс. Не може не радувати, що Кримський півострів дедалі частіше згадують і в українських засобах масової інформації, і в міжнародних таблоїдах. Звичайно, матеріал для своїх інтерв’ю та інших дописів журналісти збирають через ZOOM, скайп, інші засоби комунікації. На жаль, наразі по-іншому не можна.
Робота в громадських місцях акредитації не потребує, робити фото- і відеофіксацію подій у громадських місцях, з погляду російського законодавства, дозволено і це може робити будь-яка людина. Власне тому в Криму широкого розвитку набула громадянська журналістика.
Однак робота з більш складними темами – в судах, інших державних органах, де потрібно працювати з документами, висвітлювати позиції органів влади, потребує, як мінімум, наявність прескарти.
– Певний час колеги знаходили вихід: вони отримували російські прескарти в незалежних і опозиційних російських ЗМІ. Українські й російські опозиційні журналісти працювали в колаборації, – зазначає Лутфіє Зудієва. – Тепер, коли посилено російське законодавство, що регулює діяльність засобів масової інформації, багато редакцій припинили свою роботу, виїхали за межі росії, багато редакцій занесено до списків іноземних агентів, їхні сайти заблоковано. Отже, робота з прескартами таких видань журналістів не захищає, а навпаки – додає нових ризиків. Тому працювати на висвітленні складних тем в Криму вдається дуже небагатьом колегам.
Важливо, що нині з’являються нові форми співробітництва – зокрема, між професійними журналістами поза Кримом і громадянськими журналістами, які живуть на півострові. Наприклад, це робота з подкастами, коли продюсер і режисер перебувають в Україні чи ще в якійсь європейській країні, а громадянський журналіст спілкується з героями передач у Криму. А потім такі записи опрацьовуються професіональними журналістами.
Лутфіє Зудієва наголошує, що в будь-якій демократичній країні, якщо в правоохоронних структурах відповідальна особа вчиняє протиправні дії, якщо вона причетна до знущань і тортур, цю інформацію дозволяється оприлюднювати. А от держдума рф ухвалила закон про посилення покарання за розголошення відомостей про представників силових структур. Тобто, якщо журналіст у матеріалі оприлюднює відомості про співробітників, наприклад, фсб, – називає їхні імена та прізвища, інформує про їхню роль у конкретній кримінальній справі, – на території Кримського півострова це може стати причиною для переслідування журналіста.
Ускладнило роботу журналістів і перешкоджає інформуванню широкого загалу про події в Криму блокування соціальних мереж. Тривалий час у Криму Facebook та Instagram відігравали роль інформаційних майданчиків, де повідомляли про обшуки, затримання, арешти, суди, про політв’язнів, розповідали про екологічні проблеми, про стан інфраструктури тощо.
– Ми стали помічати, як кримчани, серед яких було чимало людей старшого покоління, поступово замінили телевізор на ноутбук і смартфон. Тепер отримувати інформацію із соцмереж люди не мають можливості, – каже Лутфіє Зудієва.
Зберігається проблема з доступом журналістів до судових засідань і матеріалів кримінальних справ, що унеможливлює висвітлення альтернативних думок і свідчень.
– Мені відомо, що українські правозахисники зверталися з письмовими запитами до південного окружного військового суду, до кримських судів з проханням організувати онлайн-трансляцію розгляду резонансних справ кримських політв’язнів. Та ніхто, звичайно, онлайн-трансляцій не організовував, інформацію збирали по крупинках, – згадує Лутфіє Зудієва. – Наприклад, на засідання суду могли пропустити когось одного з колег або треба було дочекатися, коли адвокат надасть інформацію про перебіг судового засідання.
Спочатку мотивували недопуск журналістів до зали суду ковідом, а впродовж останніх місяців причинами недопущення журналістів до судових засідань стали називати «мінування приміщень» і пов’язану з ними необхідність постійних евакуацій. Пристави посилаються на необхідність дотримання антитерористичних заходів. Тож потрапити до зали суду украй складно.
Ще одна проблема – тиск на спікерів. Багато історій політв’язнів у Криму стають публічними завдяки адвокатам, які не тільки ведуть захист, а й стають трансляторами історій цих політв’язнів. Вони розповідають журналістам про суть адміністративної чи кримінальної справи, яку інкримінують затриманим.
У травні 2022 року одразу троє кримських адвокатів зазнали адміністративних арештів, причиною яких став факт, що вони давали інтерв’ю громадянським журналістам. Улітку 2022 року ще трьох кримських адвокатів за таку саму «провину» позбавлено ліцензії на адвокатську діяльність.
Після таких випадків колеги цих адвокатів повелися по-різному: хтось припинив давати інтерв’ю та шукає інші форми співпраці з журналістами, хтось не зважає на ризики й продовжує спілкуватися, а хтось припинив спілкування зовсім, щоб не залишити без захисту десятки людей, які перебувають в СІЗО та колоніях.
Тепер на етапі слідства адвокати мають дати підписку про нерозголошення його проведення. Звісно, це унеможливлює будь-які коментарі щодо кримінальної справи. Й усе це скидається на політичні переслідування спікерів, щоб змусити їх мовчати і зробити історії кримських політв’язнів непублічними.
Самі ж представники російських державних органів влади не дають відповідей на запити журналістів, якщо вони виходять не від пропагандистських російських редакцій. Влада просто ігнорує будь-які письмові звернення журналістів. А те, що російська влада транслює в своїх Telegram-каналах, у соціальних мережах, це – рафінована пропаганда, яку складно використати як коментарі.
Наприклад, журналісти українських видань неодноразово зверталися до управління федеральної служби виконання покарань із запитами щодо утримання в’язнів у місцях несвободи, але жодної відповіді так і не отримали.
– За таких умов, коли ти не можеш поставити запитання й отримати на них відповідь, отримати коментар, висловити свою точку зору, іноді нам важко назвати свою працю журналістикою, – каже Лутфіє Зудієва.
Ще більше ускладнює ситуацію те, що в Криму щодо журналістів стали застосовувати радянську практику – фабрикується якась стороння кримінальна справа, абсолютно не пов’язана з медійною діяльністю. Й тоді в суді вся дискусія ведеться навколо цієї сфабрикованої справи, хоча для всіх очевидно, що людину затримали й судять за її журналістську роботу.
Лутфіє Зудієва висловлює щирі співчуття рідним і близьким українських журналістів, які загинули під час виконання своїх професійних обов’язків.
А ще вона каже:
– Захоплююсь мужністю й сміливістю кореспондентів, які працюють з зоні бойових дій, передаю їм слова подяки й підтримки. Багато з цих журналістів раніше працювали в Криму, і я вірю, що війна закінчиться, і всі ми повернемося до мирного творчого життя.
А завершила свій виступ Лутфіє Зудієва переліком імен ув’язнених журналістів Криму. Прочитати про кожного з них можна ЗА ЦИМ ПОКЛИКАННЯМ.
Нагадаємо, питання несвободи слова і порушення прав журналістів у Криму обговорили 3 листопада в рамках чергової освітньої онлайн-зустрічі «У фокусі – Крим», яку НСЖУ організувала для журналістів, студентів журналістських спеціальностей, правозахисників. Серед спікерів заходу – досвідчений кримський журналіст, секретар НСЖУ Микола Семена, журналістка-правозахисниця, керівниця служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак, керівник проєкту «Крим.Реалії» «Радіо Свобода» Володимир Притула, досвідчена правозахисниця, очільниця Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник, відома кримська журналістка і правозахисниця, представниця ГО «Кримська солідарність» Лутфіє Зудієва.
Інформаційна служба НСЖУ
