Рік війни став для Національної спілки журналістів роком роботи в режимі суцільного «хотлайну». Починаючи з 24 лютого Спілка негайно реагувала на десятки, сотні запитів від журналістів, які опинилися в біді або в складній ситуації, з усіх регіонів України. Звісно, насамперед ці запити надходили із тих областей, які було піддано вторгненню військ окупантів і найтяжчим ракетним та артилерійським обстрілам.
– Ми готувалися до можливої війни: заздалегідь розіслали обласним організаціям інформацію, як працювати в «особливий період», як досягти максимальної безпеки. Розробляли резервні комунікації в умовах проблем із інтернетом та мобільним зв’язком, визначали, куди евакуюватися з небезпечних регіонів, як підтримувати зв’язок одне з одним, – розповідає голова НСЖУ Сергій Томіленко. – Як і для всієї країни 24 лютого 2022 року стало для Спілки тяжким шоком. Але ми швидко від нього оговталися і взялися до роботи: було потрібно організувати безпекові тренінги для тих, хто опинився в складних умовах, надати переселенцям екстрену допомогу, посприяти їх розселенню, отриманню необхідної для роботи техніки, робочих місць.
Завдяки допомозі міжнародних партнерів Спілці удалося розгорнути в Україні мережу Центрів журналістської солідарності, які нині діють у Києві, Чернівцях, Львові, Івано-Франківську, Запоріжжі та Дніпрі й через які українські медійники, що опинилися у скруті, можуть отримати необхідну допомогу. Для журналістів та членів їхніх родин діє служба психологічної підтримки. А для медійників, які їдуть працювати в небезпечні райони України, створено мережу прокатних пунктів, де вони можуть безкоштовно отримати захисне спорядження – бронежилет, шолом, тактичну аптечку.
Умови війни стали тяжким випробуванням для українських медіа.
– У травні ми опитали понад 400 редакторів та журналістів про те, як на них позначилися події війни. З’ясувалося, що вже на той час 90 відсотків медіа втратили доходи від реклами та угод на висвітлення діяльності органів влади і місцевого самоврядування, понад 20 відсотків редакцій утратили доступ до своїх офісів і техніки, – каже перша секретар НСЖУ Ліна Кущ.
Вона наголошує, що, з одного боку, спостерігається величезний попит на перевірену інформацію з місць, а з другого – наявне різке падіння доходів редакцій. Близько третини медіа припинили або призупинили вихід, і цей, процес, на жаль, триває.
Серед пріоритетів роботи НСЖУ – відновлення діяльності місцевих медіа, особливо – на деокупованих і прифронтових територіях України. Завдяки сприянню міжнародних благодійників Спілці вдалося профінансувати випуск принаймні одного (як правило, першого після тривалої перерви) номера газет у зоні, наближеній до фронту або російського кордону.
НСЖУ як найбільша журналістська організація щодня на зв’язку з колегами та редакціями. Спілка співпрацює з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, американським Комітетом захисту журналістів, штаб-квартирою ЮНЕСКО щодо фіксації злочинів проти журналістів. Спілка ініціює створення спеціального трибуналу й покарання Росії за вбивства медійників в Україні. НСЖУ також вимагає, щоб до відповідальності притягнули російських пропагандистів, які розпалюють серед своєї авдиторії ворожнечу й ненависть до України та демократичних країн.
За підтримки шведської правозахисної організації Civil Rights Defenders команда Національної спілки журналістів України підготувала цикл матеріалів «Журналісти важливі. Історії життя та роботи в умовах війни». Загалом зібрали свідчення понад 100 колег із різних регіонів України.
«Нині ми розуміємо, що історії журналістів – це важливі свідчення, які повинен знати світ, – наголошує Сергій Томіленко. – Журналіст – не мішень! Журналісти – важливі! Важливі тому, що важлива правда, яка без журналістів і засобів масової інформації залишається прихованою від людей. Право на журналістську професію має бути забезпечене навіть під час війни!»
Інформаційна служба НСЖУ
