У понеділок, 3 травня відзначається Всесвітній день свободи друку. Він проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у спеціальній резолюції від 20 грудня 1993 року та покликаний звернути увагу на проблеми незалежного та об’єктивного висвітлення подій ЗМІ у всіх куточках планети.
Як свідчать звіти міжнародних організацій, починаючи з 2014 року, підконтрольна Кремлю влада Криму всіляко обмежує доступ незалежних журналістів на півострів: починаючи від багаторічних заборон на в’їзд і закінчуючи кримінальними переслідуваннями. Так, за версією правозахисників, саме за журналістську діяльність у Криму були затримані фрілансер Крим.Реалії – Владислав Єсипенко, а також громадянські журналісти об’єднання «Кримська солідарність» – Наріман Мемедемінов, Айдер Кадиров і багато інших. Російські силовики інкримінують їм екстремізм або тероризм. Про феномен громадянської журналістики на півострові йшлося в ефірі Радіо Крим.Реалії.
Кримська правозахисниця, координатор «Кримської солідарності» Лутфіє Зудієва розповіла, що громадянська журналістика з’явилася на півострові приблизно наприкінці 2016 року.
– Тоді обшуки стали відбуватися з такою систематичністю, що природним чином виник запит на висвітлення цих подій. Люди розуміли, що російські ЗМІ або мовчать, або показують усе в дусі пропагандистів, кажучи про якісь ісламських радикалів і так далі. Тобто громадянська журналістика з’явилася як природна реакція на інформаційний вакуум внаслідок відвертої та цілеспрямованої боротьби російської влади з професійної журналісткою з 2014 року. Явище це зараз продовжує розвиватися. Рівень роботи і громадських активістів, і журналістів у 2016 році та сьогодні – це, очевидно, різні речі. Навіть у контексті того, наскільки хлопці зараз дотримуються стандартів у висвітленні тих чи інших подій. У Криму громадянські журналісти навчилися працювати колегіально з професійними журналістами, з редакціями, кооперуватися.
Виконавчий директор українського Інституту масової інформації Оксана Романюк пояснює, в чому саме полягають системні переслідування незалежної журналістики в Криму.
– Українські ЗМІ в Криму були позбавлені ліцензії, замінені в ефірі російськими телеканалами, а російські журналісти заповнили вакантні місця. На окупованій частині Донбасу медіа просто знищувалися як клас, там просто беззаконня. У Криму дуже широко використовується законодавство про протидію екстремістській діяльності: воно дуже розмите і фактично є основою для практики обмеження свободи слова та прав журналістів. Ситуація дуже тривожна, і ми постійно підіймаємо питання, наприклад, що не можна говорити про вільний вибір громадян, якщо їхні права на інформацію грубо порушені. У Криму окупаційна влада навмисне глушить сигнали українських мовників, незаконно використовує їхні частоти, блокує доступ до Інтернет-ресурсів. Це не кажучи вже про фізичне захоплення журналістів і показові процеси над ними.
Таким чином, на думку Лутфіє Зудієвої, в Криму як у конфліктній зоні просто не працюють стандартні принципи класичної журналістики, тому людям доводиться самостійно вигадувати способи для висвітлення тієї чи іншої ситуації.
– Потрібно сказати, що російська влада досить болісно реагує на будь-які спроби показувати іншу сторону медалі, хто б хто б це не робив – професійні журналісти або блогери. На жаль реакція іноді буває дуже агресивною: взяти хоча б арешти координатора «Кримської солідарності» Сервера Мустафаєва та координатора медійного напрямку нашого об’єднання Нарімана Мемедемінова. Безумовно, це пов’язано з їхньою активністю. Плюс була дуже жорстка реакція в березні 2019 року, коли практично всі активісти в Сімферопольському районі були заарештовані за один день – вони становили ядро «Кримської солідарності». Я думаю, що того дня силовики абсолютно чітко мали на меті знищити та ліквідувати роботу нашого громадянського руху: вони неодноразово це говорили прямим текстом у діалогах із заарештованими хлопцями.
За оцінкою Лутфіє Зудієвої, подібна тактика залякування з боку російської влади не досягає своїх цілей.
– Я думаю, що мета – знищити роботу громадянської журналістики – не досягається, тому що, попри арешти, тиск, вона продовжує існувати, в «Кримську солідарність» постійно приходять нові люди. При цьому вони абсолютно чітко розуміють ризики, які перед ними стоять. Ми завжди відкритим текстом говоримо про те, що ця активність пов’язана з великою небезпекою: це і кримінальні справи, і інші види переслідувань – але людей це не лякає. Вони дуже люблять свій півострів, вони не хочуть його залишати, вони борються за своє право жити на цій землі. До того ж громадянські журналісти усвідомлюють, що в Криму є конкретні порушення прав людини та що потрібно про це обов’язково говорити. Якби ця робота виконувалася професійними медіа з безпечним доступом до Криму, то тоді подібний активізм розвивався б менш яскраво.
Російські силовики звинувачують активістів «Кримської солідарності» в організації або участі в забороненій в Росії організації «Хізб ут-Тахрір», яка дозволена в Україні, і вважають їх екстремістами. Правозахисний центр «Меморіал» і українська влада відкидають такі оцінки та називають затриманих у цих справах політв’язнями, а коли йдеться про громадянських журналістів, наполягають, що арешти пов’язані з їхньою професійною діяльністю.
(Текст підготував Владислав Ленцев)
Анексія Криму Росією
У лютому 2014 року в Криму з’являлися озброєні люди в формі без розпізнавальних знаків, які захопили будівлю Верховної Ради Криму, Сімферопольський аеропорт, Керченську поромну переправу, інші стратегічні об’єкти, а також блокували дії українських військ. Російська влада спочатку відмовлялася визнавати, що ці озброєні люди є військовослужбовцями російської армії. Пізніше президент Росії Володимир Путін визнав, що це були російські військові.
16 березня 2014 року на території Криму і Севастополя відбувся невизнаний більшістю країн світу «референдум» про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали результати голосування на «референдумі». Президент Росії Володимир Путін 18 березня оголосив про «приєднання» Криму до Росії.
Міжнародні організації визнали окупацію та анексію Криму незаконними і засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили економічні санкції. Росія заперечує анексію півострова та називає це «відновленням історичної справедливості». Верховна Рада України офіційно оголосила датою початку тимчасової окупації Криму і Севастополя Росією 20 лютого 2014 року.
Обшуки у кримських активістів і журналістів
Після російської анексії Криму навесні 2014 року на півострові регулярно проходять обшуки у незалежних журналістів, громадських активістів, активістів кримськотатарського національного руху, членів Меджлісу кримськотатарського народу, а також кримських мусульман, підозрюваних у зв’язках із забороненою в Росії організацією «Хізб ут-Тахрір».
«Кримська солідарність»
Громадське об’єднання «Кримська солідарність» було засноване в квітні 2016 року у відповідь на системні репресії російської влади в Криму щодо представників кримськотатарського народу. До нього входять адвокати, громадянські журналісти, активісти, волонтери та родичі політв’язнів.
Адвокати та громадські захисники надають юридичну консультацію і здійснюють захист заарештованих кримчан. Активісти та громадянські журналісти займаються розповсюдженням новин щодо політично вмотивованих кримінальних та адміністративних справ у Криму, висвітлюють обшуки, суди, історії сімей заарештованих і засуджених, пікети. Волонтери надають соціально-побутову допомогу сім’ям заарештованих, допомагають дітям, які залишилися без батьків (проєкт «Кримське дитинство»). У «Кримській солідарності» наголошують, що діяльність ініціативи «вийшла за рамки національного, конфесійного або географічного контексту» і ґрунтується виключно на ненасильницьких методах спротиву.
До активістів об’єднання неодноразово приходили з обшуками й арештами. Відносно багатьох із них порушено кримінальні та адміністративні справи. Зокрема, були заарештовані блогер, громадянський журналіст Наріман Мемедемінов, координатор «Кримської солідарності» Сервер Мустафаєв, громадянські журналісти Ремзі Бекіров, Осман Аріфмеметов і Рустем Шейхалієв.
Національна спілка журналістів України розцінює арешти активістів громадського об’єднання «Кримська солідарність» і обшуки в їхніх будинках, як «спробу російської влади заглушити незалежний канал зв’язку між Кримом і журналістами та правозахисниками».
Сергій Мокрушин, народився в місті-герої Керчі. Отримав диплом Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського за спеціальністю «журналістика». Починав роботу на ДТРК «Крим», останні 4 роки до окупації вів тему бюджетних закупівель і корупції в Кримському центрі журналістських розслідувань. Виїхав з Криму через рік після окупації.
Джерело сайт Крим.Реалії https://ua.krymr.com/a/den-svobody-druku-fenomen-hromadianskoi-zhurnalistyky-v-krymu/31237518.html
