Відома воєнна кореспондента Юлія Суркова повернула до НСЖУ «Чуйку» після поїздки на схід України, щоб детектор міг захистити наступного журналіста. Ця історія переконливо ілюструє, як міжнародна підтримка українських медіа та солідарність українських журналістів формує та вдосконалює інструменти безпеки. Так само вона показує, що ці інструменти перманентно потребують ровзитку.
Під час зустрічі в Національній спілці журналістів України з міжнародними партнерами – президентом Німецької асоціації журналістів (DJV) Мікою Бойстером, медіаекспертом і організатором міжнародного проєкту «Медіадіалог» за підтримки МЗС ФРН Вольфгангом Рессманном, президентом медіаплатформи CIVIL – Center for Freedom (Північна Македонія) Джабіром Дералом розмова, йшла не лише про багато аспектів забезпечення безпеки журналістів та безпрецедентних викликів для медійників під час російської агресії в Україні.https://nsju.org/novini/press-bilshe-ne-daye-imunitetu-yak-drony-zminyly-robotu-voyenkoriv-i-shho-mozhna-czomu-protystavyt
Зокрема, йшлося про те,як змінюється робота українських журналістів під час війни, яких ризиків вони зазнають і якої підтримки потребують. Серед учасників зустрічі була Юлія Суркова – відома воєнна журналістка й медіатренерка, яка висвітлює війну та гуманітарні теми для міжнародних медіа.
Юлія співпрацює, зокрема з AFP та UNICEF, має значний досвід роботи з історіями людей, які пережили війну. Окремий професійний напрям її роботи – історії дітей, постраждалих від російської агресії. Як спікерка у межах тренінгів, вона розповідає журналістам, як говорити про них етично й професійно, не перетворюючи дитячу травму на сенсацію. Юлія Суркова наголошує: дитина не повинна ставати «героєм травми», а журналістові потрібно мати час і ресурс, щоб розповісти таку історію етично, без ретравматизації.
Але цього разу, розповідаючи про безпеку медійників, Юлія Суркова почала не з психологічної витривалості, а з фізичної. Після чергової поїздки на схід України журналістка прийшла до Київського Центру журналістської солідарності, щоб повернути детектор дронів, який брала в оренду на час відрядження. І тепер «Чуйка» стане у нагоді наступному журналісту.
Ця, на перший погляд, проста дія – взяти обладнання перед відрядженням, скористатися ним під час роботи в небезпечному районі, а після повернення передати наступному колезі – наочно демонструє, як працює мережа Центрів журналістської солідарності НСЖУ. Центри під час воєнного стану стали спільною захисною інфраструктурою для медійників. Обладнання не закріплюється за одним журналістом чи редакцією, допомагаючи працювати усім тим, хто вирушає у зони підвищеного ризику.
Як війна змінила професію воєнного журналіста
Юлія Суркова працює журналісткою на сході України з 2014 року. Нині її професійна географія – фактично вся лінія фронту. Вона також працює з міжнародними медіа, висвітлюючи війну для західної аудиторії.
За понад десять років роботи, говорить журналістка, умови роботи медійників змінилися кардинально. Ще донедавна типовий образ воєнного кореспондента можна було уявити так: бронежилет із написом «PRESS», камера, робота безпосередньо поблизу позицій, можливість перебувати поруч із військовими та висвітлювати події з максимально близької відстані.
Сьогодні війна дронів фактично зруйнувала цю модель. Кіл-зона розширюється. Напис «PRESS» як захист у цій війні не працює. З міркувань безпеки журналісти все рідше можуть працювати безпосередньо в окопах.
Російські безпілотники змінили правила роботи настільки, що журналісту доводиться думати не тільки як дістатися до місця події та зробити матеріал, а й про те, як вчасно помітити загрозу та залишити небезпечну ділянку.
Саме тому детектор дронів став для багатьох журналістів важливою складовою професійної безпеки.
– Тож сьогодні я приїхала у Спілку, щоб повернути детектор дронів, який брала в оренду для своєї поїздки на схід України, – розповіла Юлія Суркова під час зустрічі.
«Чуйка» не лежить на полиці
Для журналіста, який вирушає у прифронтовий район на кілька днів, придбати спеціальне обладнання не завжди реально. Тому принцип спільного користування стає особливо важливим.
Наприкінці 2025 року НСЖУ разом з українським виробником BlueBird Tech започаткувала передачу детекторів «Чуйка» воєнним кореспондентам і Центрам журналістської солідарності для безоплатного ротаційного користування. Два перші прилади були передані Центрам у Харкові та Запоріжжі.
У червні 2026 року мережа отримала ще п’ять детекторів. Відтоді вони доступні журналістам через Центри журналістської солідарності в Києві та Сумах, а також використовуються для підтримки журналістів і локальних продюсерів в Одеській області.
Це частина системної роботи НСЖУ з безпеки медійників. Від початку повномасштабного вторгнення Спілка зробила фізичну безпеку одним із пріоритетів, а мережа Центрів стала практичним механізмом цієї підтримки: тут журналісти можуть отримати захисне спорядження, технічну допомогу, консультації та психологічну підтримку. «Ми повинні зупинити смертельну тенденцію дронових атак на журналістів» https://nuju.org.ua/we-must-stop-the-deadly-trend-ukrainian-war-reporters-and-nuju-stress-the-old-safety-rules-no-longer-keep-journalists-alive/ так називалась публікація на сайті НСЖУ про зміну правил безпеки через загрози з неба та допомогу Центрів журналістам. Про передачу чергової партії пристроїв для Сумської, Одеської та Київської областей йшлося у матеріалі «Центр журналістської солідарності в Сумах отримав детектор дронів «Чуйка». https://nsju.org/novini/czentr-zhurnalistskoyi-solidarnosti-v-sumah-otrymav-detektor-droniv-chujka/
Публікація «Чуйка» – важливий інструмент безпечної роботи журналістів Запоріжжя» https://nsju.org/novini/chujka-vazhlyvyj-instrument-bezpechnoyi-roboty-zhurnalistiv-zaporizhzhya/ описує роботу місцевого пункту прокату, де медійники можуть безкоштовно отримати детектор на час відряджень у зони підвищеного ризику.
У статті «Бронежилети, шоломи, «Чуйка»: як у Дніпрі підтримують журналістів» https://nsju.org/novini/bronezhylety-sholomy-chujka-yak-u-dnipri-pidtrymuyut-zhurnalistiv-yaki-praczyuyut-nepodalik-frontu/ висвітлено роботу хабу в Дніпрі, який забезпечує спорядженням як українських, так і іноземних репортерів.
«Діємо так, щоб журналіст не залишався сам»
Голова НСЖУ Сергій Томіленко неодноразово наголошував: Центри журналістської солідарності мають бути не просто місцями, де журналіст може попрацювати, а реальними безпековими хабами.
Ще у лютому, говорячи про роботу мережі, він зазначав, що серед додаткових сервісів Центрів формується і система прокату детекторів дронів. Тоді п’ять «Чуйок» уже працювали через Харківський і Запорізький Центри, а ще один детектор планували передати Дніпровському.
У червні, коли НСЖУ отримала нову партію обладнання, Сергій Томіленко наголосив на необхідності постійно адаптувати безпекові протоколи до нових загроз.
–Питання раннього виявлення дронів та адаптації безпекових протоколів є однією з центральних тем дискусії. Ми раді отримати нову партію з п’яти детекторів дронів «Чуйка», – сказав тоді Сергій Томіленко. – Для НСЖУ принципово важливо, що така допомога працює не для одного журналіста, а для всієї професійної спільноти. Це і є практичний вимір солідарності.
Додаткові секунди можуть мати значення
Детектор не робить роботу журналіста безпечною сам по собі. Він не замінює укриття, правильно обраний маршрут, зв’язок із командою чи дотримання безпекових протоколів. Але він може дати те, чого іноді бракує найбільше, – час. На чому й наголошували медійники під час зустрічі з міжнародними партнерами в НСЖУ.
«Чуйка» дозволяє завчасно виявляти сигнали ворожих БПЛА (на жаль, окрім тих, що на оптоволокні), та оцінювати рівень загрози в реальному часі. Це дає медійникам можливість ухвалити рішення щодо укриття, зміни маршруту або припинення роботи.
Для воєнкора додаткові секунди – не абстрактна технічна характеристика. Це можливість вчасно побачити загрозу, а також попередити колег. Саме тому Сергій Томіленко говорить про детектор дронів як про елемент сучасної системи захисту медійників.
Більше того, обладнання потрібне не лише тим, хто висвітлює події цієї війни з «нуля» чи близько до фронту. Журналісти прифронтових медіа неодноразово підкреслювали, що детектори потрібні в їх щоденній роботі при висвітленні життя прифронтових громад, які перебувають під постійною загрозою атак російськими дронами. https://nsju.org/novini/mashyna-nosom-do-vyyizdu-ta-vymknenyj-starlink-vasyl-myroshnyk-radyt-yak-medijnykam-vyzhyty-ta-praczyuvaty-u-pryfrontovij-zoni
Міжнародна підтримка, яку можна побачити
Історія Юлії Суркової показує, що за словом «підтримка» стоять цілком конкретні речі. А саме: детектор, який журналіст бере перед поїздкою, захисне спорядження, яке можна отримати в ЦЖС, або психологічну допомогу після важкої роботи та можливість повернутися до безпечнішого робочого простору. І головне – розуміння, що журналіст не залишається сам на сам із небезпекою.
Центри журналістської солідарності саме для цього й працюють. Вони допомагають трансформувати міжнародну та професійну солідарність у конкретну підтримку для медійників, забезпечуючи спільну захисну інфраструктуру для українських журналістів.
Важливо також, що обладнання постійно використовується, а коефіцієнт корисної дії кожного детектора є за цих обставин максимально високим.
Однак більш ніж очевидно, що за наявності кількох детекторів на кілька Центрів попит значно перевищує наявні можливості. Тож колеги з Європи, Міка Бойстер, Вольфганг Рессманн та Джабір Дерал, повертаючись додому та до своїх професійних обов’язків, мають чітке розуміння цього. При обміні думками після зустрічі в НСЖУ вони підтвердили, що мають бачення – подальша допомога одному Центру означатиме допомогу десяткам журналістів. Відтак, є надія, що безпека українських журналістів при висвітленні цієї війни зміцнюватиметься.
* * *
Національна спілка журналістів України підтримує партнерські відносини з Німецькою спілкою журналістів – Deutscher Journalisten–Verband (DJV), найбільшим професійним об’єднанням журналістів Німеччини. Від початку повномасштабного російського вторгнення DJV послідовно виявляє солідарність з українськими медійниками та допомагає привертати увагу європейської журналістської спільноти до війни в Україні. Уже у квітні 2022 року німецькі колеги поширили звернення НСЖУ до іноземних журналістів «Маємо зупинити геноцид разом» та заявили про намір вивчити юридичні можливості реагування на російські воєнні злочини.
Новий імпульс партнерству надав виступ голови НСЖУ Сергія Томіленка на Федеральному конгресі DJV в Інгольштадті у листопаді 2024 року. Як почесний гість конгресу він розповів близько 200 делегатам про загиблих і полонених українських медійників, небезпеки роботи під час війни та роль локальних газет у прифронтових громадах. Учасникам також представили відео про діяльність мережі Центрів журналістської солідарності та фотовиставку НСЖУ про роботу журналістів у воєнний час. Головним закликом української делегації було не дозволити Україні зникнути з газетних шпальт, телеетерів і новинних стрічок європейських медіа.
Після цього конгрес DJV започаткував збір пожертв серед німецьких журналістів і журналістських організацій на підтримку українських прифронтових редакцій. У квітні 2025 року вдалося надати допомогу шістьом виданням: газетам «Голос Гуляйпілля», «Обрії Ізюмщини», «Зоря», «Новий День», «Миколаївські новини» та «Вечірній Миколаїв». Під час організованої НСЖУ онлайн-зустрічі українських редакторів із керівництвом DJV у травні 2025 року зазначалося, що загалом фінансову та моральну підтримку отримали 12 медіа з прифронтових регіонів. Зібрані кошти допомогли редакціям оплачувати друк газет і продовжувати інформувати мешканців громад, у яких через обстріли часто немає електрики, інтернету та стабільного мобільного зв’язку.
Співпраця НСЖУ і DJV не обмежується матеріальною допомогою. У червні 2025 року Генеральні збори Європейської федерації журналістів ухвалили спільно підготовлену резолюцію про захист ментального здоров’я журналістів. Її авторами стали НСЖУ, DJV, австрійська профспілка GPA–DJP та німецьке журналістське об’єднання у складі ver.di. Документ передбачає визнання психосоціальних ризиків журналістської роботи, створення європейської інформаційної платформи, проведення тренінгів і врахування особливих потреб воєнних кореспондентів, фрілансерів та журналісток.
У грудні 2025 року Сергій Томіленко передав у Берліні прапор НСЖУ президенту DJV як символ вдячності, взаємної довіри та партнерства. Разом із прапором німецьким колегам передали примірники прифронтових українських газет, виходу яких сприяла фандрайзингова кампанія DJV.
У липні 2026 року президент DJV Міка Бойстер відвідав НСЖУ в Києві. Під час зустрічі обговорювали нові безпекові потреби воєнних кореспондентів, зокрема забезпечення детекторами дронів, психологічне відновлення журналістів після фронтових відряджень, а також міжнародну підтримку українських медійників, яких незаконно утримує Росія.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: