Міка Бойстер приїхав до столиці України, щоб почути, як війна змінила професію репортера
Зустріч із президентом Німецької асоціації журналістів (DJV) Мікою Бойстером, координатором проєкту Mediadialog доктором Вольфґанґом Рессманном та президентом організації CIVIL – Center for Freedom (Північна Македонія) Джабіром Дералою відбулася в Національній спілці журналістів України.
Розмова тривала кілька годин і була присвячена тому, як українська журналістика працює на четвертому році великої війни.
«Я дуже радий бути тут, бо бачу українських людей, які борються за свою свободу. І я не маю жодних сумнівів, що український народ вистоїть і вийде переможцем», – наголосив Міка Бойстер.
Як зазначив голова НСЖУ Сергій Томіленко, Міка Бойстер давно є другом українських журналістів. Наприкінці 2024 року очільник НСЖУ був почесним гостем Федерального конгресу DJV, де йшлося про підтримку українських медіа, а торік німецькі колеги провели кампанію зі збору донатів на допомогу фронтовим редакціям і воєнним кореспондентам.
Розмову розпочали з теми колег, яких Росія незаконно утримує за ґратами. Журналіст Владислав Єсипенко, який сам пройшов російське ув’язнення, наголосив на важливості міжнародної уваги до цих справ і запропонував німецьким колегам стати інформаційними амбасадорами українських бранців – щоб кожна історія мала свій голос у світових медіа. Наразі в полоні перебувають 28 журналістів-цивільних.
Воєнний кореспондент Андрій Коваленко пояснив, як змінилася сама природа небезпеки: «Якщо раніше ми вимірювали безпеку кілометрами до фронту, то зараз це вже не працює. Загроза приходить з неба. Напис PRESS більше не дає імунітету. Для оператора російського FPV-дрона журналіст – це свідок воєнного злочину».
Саме тому радикально змінилися й потреби репортерів. Якщо на початку повномасштабного вторгнення базовим захистом були бронежилет, шолом і аптечка, то сьогодні до цього переліку додалися детектори дронів.
Наступна тема професійної дискусії – можливість використання засобів радіоелектронної боротьби проти FPV-дронів.
Воєнна журналістка Юлія Суркова розповіла, що війна повністю змінила професію воєнкора: журналісти вже майже не працюють безпосередньо в окопах, адже зона смертельної небезпеки постійно розширюється. Перед відрядженнями вони беруть у Центрах журналістської солідарності детектори дронів, а після повернення привозять їх назад – щоб обладнанням могли скористатися інші колеги.
За її словами, після фронтових відряджень журналісти мають право на психологічне відновлення: з війни вони повертаються не лише з відзнятими матеріалами, а й зі спогадами, які залишаються значно довше, ніж самі репортажі. Тому програми психологічної підтримки та ретрити мають стати такою ж важливою частиною міжнародної допомоги, як і захисне спорядження.
Відповідаючи на запитання про самоорганізацію українських журналістів в умовах війни, учасники зустрічі говорили про мережу Центрів журналістської солідарності, де колеги отримують захисне спорядження, детектори дронів, юридичну та психологічну допомогу, а також про фронтові редакції, які попри обстріли продовжують видавати місцеві газети. Саме взаємна підтримка стала однією з причин, чому українська журналістська спільнота вистояла.
«Найважливіше, що наші гості повезуть із Києва, – це розуміння того, що міжнародна підтримка має дуже конкретний вимір: детектори дронів, бронежилети, психологічна допомога, підтримка локальних медіа під час війни», — підсумував Сергій Томіленко.
Інформаційна служба НСЖУ, фото НСЖУ
