Напередодні Міжнародного дня боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів похмура статистика свідчить про те, що 103 медійника і медійниці перебувають у російських і білоруських в’язницях та виправних колоніях. Їхній сукупний термін ув’язнення становить понад 740 років, інформує лондонська благодійна організація Фонд «Справедливість для журналістів» (Justice for Journalists Foundation, JFJ).
«Поширення фейків про російську армію», «пропаганда тероризму» та «участь у терористичній організації» — статті Кримінального кодексу, які найчастіше застосовують проти російських журналістів.
Із 75 журналістів, ув’язнених у Росії, 27 — це українські медіапрацівники з Криму, Херсонської та Запорізької областей, засуджені до десятиліть ув’язнення за звинуваченнями, що включають «участь у терористичній організації», «державну зраду» та «диверсію».
23 жовтня 2025 року Яну Суворову, 21-річну адміністраторку телеграм-каналу «Мелітополь – це Україна», суд у Ростові-на-Дону засудив до 14 років ув’язнення. 2 вересня журналіст РІА-Мелітополь Георгій Левченко отримав 16 років, а Владислав Гершон (телеграм-канал «Мелітополь – це Україна») був засуджений до 15 років. Кримські медіапрацівники Ремзі Бекіров, Дмитро Штибликов та Марлен Асанов раніше отримали найдовші терміни ув’язнення — понад 19 років кожен. Звинувачення проти цих українських медійників включають «державну зраду», «диверсію», «шпигунство», «екстремізм» та «тероризм».
«Ми особливо стурбовані долею наших колег, яких Росія взяла в полон на нещодавно окупованих територіях після повномасштабного вторгнення, – каже голова Національної спілки журналістів України, член Керівного комітету Європейської федерації журналістів Сергій Томіленко. – Цих журналістів позбавили не лише свободи, а й основних прав людини — включно з правом на спілкування зі своїми сім’ями чи отримання юридичної допомоги. Дії Росії являють собою грубе порушення міжнародного гуманітарного права, і ми закликаємо світову спільноту посилити зусилля для забезпечення їхнього звільнення».
Серед ув’язнених російських журналістів найдовші терміни отримали: Іван Сафронов, «Коммерсантъ» — 22 роки за «державну зраду»; Абдулмумін Гаджієв, «Черновик» — 17 років за «фінансування тероризму» та «створення екстремістського утворення»; Фелікс Єлісеєв, адміністратор телеграм-каналу «Kolkhoz Madness» — 14 років за «державну зраду» та «пропаганду тероризму». Репресії не обмежуються російськими громадянами. Принаймні семеро журналістів із Великої Британії, Італії, Німеччини, Франції, України та Румунії були звинувачені в «незаконному перетині державного кордону» за репортажі з району Суджі Курської області, що тоді перебував під українським контролем.
«Я дуже добре знаю, як мої колеги за ґратами прокидаються щоранку і не можуть повірити, що вони у в’язниці, – каже Алсу Курмашева, журналістка, яка здобула свободу через обмін полоненими в листопаді 2024 року, захисниця свободи преси в RFE/RL, членкиня Національного пресклубу. – Я відчуваю біль їхніх близьких, які відчайдушно чекають на лист чи телефонний дзвінок. Їхнє здоров’я погіршується. Журналістів не можна затримувати за їхню роботу. Це неправильно. Ми повинні вимагати їхнього негайного звільнення».
У Білорусі 28 медіапрацівників наразі відбувають терміни ув’язнення від трьох до 14 років. У вересні 2025 року Ігор Ільяш був засуджений до чотирьох років ув’язнення за «дискредитацію Білорусі» та «сприяння екстремістській діяльності». Його дружина, журналістка «Белсату» Катерина Андрєєва (Бахвалова), перебуває за ґратами з 2020 року. Спочатку її засудили до двох років, але потім їй додали вісім років за звинуваченням у «державній зраді», яке Верховний суд пізніше перекваліфікував на «шпигунство».
Цього року 15 журналістів були звільнені Олександром Лукашенком з політичних причин. Однак, за словами голови Білоруської асоціації журналістів Андрея Бастунця, вони були «…фактично депортовані з країни разом з іншими звільненими політичними в’язнями на незрозумілих правових підставах і без будь-яких документів чи пояснень». Таким чином, примусове вигнання стало ще одним методом ліквідації незалежної журналістики всередині країни.
«Понад 30 медіапрофесіоналів залишаються за ґратами в країні (не враховуючи блогерів), каже голова Білоруської асоціації журналістів Андрей Бастунець, – Кілька колег очікують на суд, і нові кримінальні справи продовжують відкривати — не лише проти тих, хто все ще в Білорусі, а й проти тих, хто за кордоном. Такі справи порушуються в рамках так званого “особливого провадження” — тобто без участі обвинуваченого і часто навіть без повідомлення йому про те, що пред’явлено кримінальні обвинувачення. Влада чинить тиск на родичів як ув’язнених журналістів, так і тих, хто виїхав з країни, з метою обмежити інформацію про репресії всередині Білорусі та змусити журналістів до самоцензури».
У Білорусі принаймні 13 медіапрацівників заарештовано заочно на сукупний термін до 20 років. Серед найпоширеніших кримінальних статей — «організація масових заворушень» та «завдання шкоди національній безпеці». За словами Андрея Бастунця, «принаймні ще 63 справи проти медіапрацівників наразі розслідуються. Ми часто дізнаємося про ці справи через базу даних розшукуваних осіб Російської Федерації: білоруських журналістів розшукують і в Росії відповідно до угоди про співпрацю між службами безпеки двох країн».
Як у Росії, так і в Білорусі, окрім кримінального переслідування, медіапрацівників регулярно додають до офіційних реєстрів «терористів» та «екстремістів». Це позначення блокує їхній доступ до банківських рахунків, обмежує майнові та фінансові операції та перешкоджає міжнародним подорожам. У Білорусі це також призводить до конфіскації майна.
У Міжнародний день боротьби з безкарністю за злочини проти журналістів журналістська медіаспільнота закликає до звільнення всіх журналістів, ув’язнених за їхню професійну діяльність, та до зміцнення глобальних захисних механізмів для охорони свободи медіа.
ПЕРЕГЛЯНУТИ БАЗУ ДАНИХ «МЕДІЙНИКИ ЗА ҐРАТАМИ».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Список журналістів, які перебувають у російському полоні (оновлюється).
Солідарність крізь ґрати: досвід полонених українських журналістів та їхніх родин.
Телефони, які мовчать… Про полонених журналістів говорили на Donbas Media Forum.
PRESS-маркування: символ захисту чи мішень для Росії?
«Звільнити слово»: у Києві презентували стрічку про українських полонених журналістів.
