Навіть під час окупації, в якій Городнянська громада, що на Чернігівщині, опинилась буквально в перші дні повномасштабної війни, редакція газети «Новини Городнянщини» знаходила можливість інформувати людей про все, що відбувається, про те, що громада не скорилась, щоправда, перейшовши у фейсбучний формат. Після деокупації, відновивши роботу друкованого видання, газета намагається не просто виживати, а робити все для того, щоб бути корисною людям і міцно стояти на ногах. Для цього задіюють усі можливі ресурси, у тому числі й грантові. Досвід видання, що розташоване на непростій території, яка граничить і з рф і з Білоруссю, на наш погляд, може бути цікавий журналістській спільноті.
–За допомогою грантових програм ми повністю оновили технічне оснащення редакції, забезпечили її енергостійкість, а фінансова підтримка дає нам змогу принаймні не скорочувати оклади працівників і не мати боргів, – зазначає редакторка газети «Новини Городнянщини» Світлана Томаш.
Досвід видань, які не лише вистояли у часи повномасштабного вторгнення рф в Україну, а й продовжують працювати, набуває особливої ваги. Адже за ці роки, за даними Національної спілки журналістів України, понад 50% друкованих видань припинили свою діяльність. Багато місцевих медіа ледве зводять кінці з кінцями, борючись за кожен день свого існування.
Ми опитали сім локальних видань, 66% з яких працюють на прифронтових територіях, а 71% відправляють журналістів у відрядження у зони бойових дій. І з’ясували, що у пошуках шляхів виживання вони змушені покладатися на власні сили: 71% зараз не мають підтримки від місцевої влади. Тим часом 100% редакцій відзначають погіршення фінансового стану, а зарплата (100% дефіциту), друк (57%) та залучення нових кадрів (14%) залишаються найболючішими статтями витрат. До того ж, сьогодні майже у 43% взагалі немає реклами, а у 57% надходження від реклами становлять до 30% редакційного бюджету. Тож видання шукають можливості отримати допомогу з різних джерел, зокрема, беруть участь у грантових програмах. Міжнародні організації надавали фінансову або матеріальну підтримку 85% опитаних газет. Також усі ці видання підтримують тісні стосунки з НСЖУ, і отримували від Спілки не лише матеріальну, а й технічну, консультативну допомоги, мали змогу брати в безоплатну оренду – захисне спорядження, працювати в коворкінгах, бути учасниками тренінгів.
Отже, попри всі виклики, ці видання демонструють надзвичайну стійкість. Щоб зрозуміти, як їм це вдається, ми поговорили з тими, хто продовжує тримати інформаційний фронт.
Сьогодні своїм досвідом ділиться Світлана Томаш
–Яке місце у виживанні газети відіграють гранти? Чому ви вирішили використовувати грантові пропозиції, і яким результатом можете похвалитися?
– Досить значну. За допомогою грантових програм ми повністю оновили технічне оснащення редакції, забезпечили її енергостійкість, а фінансова підтримка, хоч і не є доволі значною від грантів, але дає нам змогу принаймні не скорочувати оклади працівників і не мати боргів.
Вчитися писати гранти почали у 2022-у році, одразу після деокупації нашої території. Починали зі створення ГО, але на редакцію не вдалось залучити спершу ніяких програм. Тому допомагали громаді – у 2022-у забезпечили старостати громади 16-ма генераторами і купили два авто для найбільш віддалених старостатів. Зробили облаштування малої операційної у підвальному приміщенні місцевої лікарні, оснастили поліцейськ устанцію для офіцера громади. Це був перший досвід.
Потім почали намагатися залучати гранти через ТОВ на редакцію. Заповнювали абсолютно всі заявки, які потрапляли на очі. Хоч відсоток виграних був і невелеким у 2023-2024 роках, але ми таки закупили ноутбуки та принтер для редакції за грантові кошти. Цьогоріч виграли грант від Фонду Ірондель (Швейцарія) та IRMI за фінансування фонду «Швейцарська солідарність», отримали фінансову підтримку і технічне забезпечення. Зараз одночасно беремо участь у трьох проєктах і подали заявку на четвертий.
–У чому вбачаєте секрет успішної діяльності вашого видання?
– У прикордонні, яке під постійними обстрілами, часто є проблеми зі зв’язком та інтернетом, тому газета для багатьох людей сільської місцевості – єдине джерело інформації. Це дозволяє тримати тираж у 2000 екземплярів. Плюс довіра читача саме до місцевої газети, а це вже заслуга колективу.
Також вагому роль грає співпраця з органами місцевого самоврядування – у нас налагоджена співпраця на основі взаєморозуміння, тому ми отримуємо кошти з міцевого бюджету і на висвітлення, і по Програмі підтримки на друк і папір. Не в повному обсязі від потреби, звісно, але це дає можливість виданню триматися.
–Чи є можливість будувати нині плани та стратегії на майбутнє? Як ви бачите розвиток вашої газети після перемоги і чи робите кроки для цього?
– Це дуже складне питання. Хотілося б бути оптимістичними і говорити та думати про розвиток, однак доводиться думати про виживання. Хотілося б збільшити тираж за рахунок охоплення сусідніх громад, і це стало б початком якихось планів. Але для цього поки що нема фінансових можливостей.
Інна Косянчук, Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: