«Глобальні проблеми в сфері охорони здоров’я, спричинені COVID-19, потребують ефективних заходів щодо захисту здоров’я та життя людей. Це включає і боротьбу з дезінформацією, яка може спричинити паніку та соціальні заворушення. На жаль, уряди деяких країн використовують цей імператив як привід запровадити непропорційні обмеження свободи преси; це контрпродуктивний підхід, який необхідно припинити. Ми повинні захищати наші дорогоцінні свободи та права, особливо в кризові періоди», – заявила Комісар Ради Європи з прав людини Дуня Міятович.
«Протягом останніх тижнів парламенти, уряди та органи місцевого самоврядування приймали закони, укази чи рішення, які явно спрямовані на перешкоджання роботи журналістів та суб’єктів ЗМІ та обмежують право громадян на отримання інформації.
Журналісти, які висвітлюють пандемію в Угорщині та Російській Федерації, стикаються з різними санкціями, включаючи загрозу ув’язнення до п’яти років за поширення “неправдивої інформації”, згідно із положеннями прийнятих законів, в той час як в Азербайджані останні поправки зобов’язали власників Інтернет-ЗМІ запобігати поширенню «шкідливої інформації» в Інтернеті. У Румунії указ дозволяє владі видаляти контент та блокувати веб-сайти, які містять «неправдиву інформацію» щодо розповсюдження COVID-19 та запобіжних заходів, без можливості оскаржити це рішення. У Боснії та Герцеговині укази та законодавчі пропозиції спрямовані на покарання за розповсюдження інформації, що може спричинити паніку, тобто, потенційно обмежуватиме роботу журналістів та свободу вираження поглядів на медіа-платформах. У Вірменії ряд газет та веб-сайтів мали видалити деяку інформацію після прийняття суворих правил, що забороняли публікувати інформацію медичного та епідеміологічного характеру про спалах вірусу, що не повністю співпадає із офіційним джерелам.
Доступ до інформації також стає жертвою заходів, які уряди вживають для подолання пандемії. Однак, як зазначено в недавній Спільній заяві міжнародних експертів, журналістика виконує важливу функцію під час надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я. Незважаючи на те, що своєчасна інформація є важливою для суспільства, щоб зрозуміти небезпеку та прийняти індивідуальні заходи для захисту себе, фільтрація інформації та затримки у відповідях на інформаційні заходи спостерігаються у кількох державах-членах. У Чехії, Сербії та Італії надходили повідомлення від журналістів, яким заважали відвідувати прес-конференції, отримувати інформацію від органів охорони здоров’я або документувати дії правоохоронців.
Також надзвичайно важливим є те, що журналісти повинні працювати в безпечних умовах, не боячись зазнати цькувань чи нападу, як наголошено в Рекомендації(2016)4 Комітету міністрів з питань захисту журналістики та безпеки журналістів та інших суб’єктів ЗМІ. Однак у Туреччині кілька журналістів були затримані за повідомлення про COVID-19. У Словенії журналіст, який подав інформаційний запит про вжиті урядом заходи щодо боротьби з пандемією, став об’єктом дискредитаційної кампанії з боку ЗМІ, які близькі до провладної політичної партії.
Немає сумнівів, що уряди стикаються з безпрецедентними викликами під час цієї пандемії. Однак це не може бути приводом для тиску на пресу і тим самим обмеження доступу людей до інформації. Журналісти та медіа виконують суспільно важливу роботу. Їх діяльність потрібно захищати, а не підривати.
Тому я закликаю всі держави-члени Ради Європи дотримуватися свободи медіа та забезпечити, щоб заходи з боротьби з дезінформацією були дійсно необхідними, пропорційними і підлягали регулярному контролю, в тому числі з боку Парламенту і національних правозахисних установ. Заходи боротьби з дезінформацією ніколи не повинні заважати журналістам та медіа виконувати свою роботу або призводити до неправомірного блокування контенту в Інтернеті. Країни, які запровадили обмеження, що не відповідають цим стандартам, повинні їх негайно скасувати.»
