Відійшов у засвіти Георгій Євгенович Косих, відомий український журналіст, дипломат, громадський діяч. Він залишив помітний слід у вітчизняній журналістиці та українському суспільному житті. Його земна дорога почалась 14 серпня 1941 року в Києві. Після закінчення школи навчався в Київському суднобудівному технікумі, працював спочатку токарем, а потім технологом на Київському радіозаводі, механіком в Інституті фізичної хімії Академії наук УРСР. Відслужив у армії.
Ще перед завершенням навчання на стаціонарі факультету журналістики Київського держуніверситету імені Тараса Шевченка почав працювати у відділі міжнародного життя провідної в республіці газети «Радянська Україна». Ряд років Георгій Косих очолював відділ у популярному молодіжному журналі «Знання та праця». Тривалий час був заступником головного редактора інформаційної програми «Актуальна камера» на Українському телебаченні. Завдяки набутому журналістському досвіду, творчому хисту і організаторським здібностям був запрошений в Кабінет Міністрів України на посаду референта з питань кінематографії, телебачення і радіомовлення. Згодом працював у Кабміні завідувачем відділу з висвітлення роботи уряду, керівником урядового прес-центру, очолював службу віце-прем’єр міністра з питань гуманітарної політики. Був свого часу і заступником керівника прес-служби Президента України. Удостоївся звання Заслуженого журналіста України.
Окрема сторінка його непересічної біографії пов’язана з дипломатичною роботою. У 1997 році колегія Міністерства закордонних справ України затвердила Георгія Косих Генеральним консулом України в Баварії. Його призначенню на цю посаду сприяли різні фактори, у тому числі постійні робочі контакти із зарубіжними дипломатами та представниками зовнішньополітичного відомства, а також, що не менш важливо, пристойне володіння німецькою мовою. У своїх спогадах про цю сторінку свого життя він зазначав, що робота дипломата наскільки цікава, настільки ж і важка й відповідальна. Як на чергуванні: без пауз, без необхідного відсипання. Але всі труднощі, за його словами, долаються, якщо для цього є бажання, наполегливість, енергія. За це одержуєш надзвичайно цінну компенсацію, стверджував він: «Для мене це були пізнання чудового регіону Німеччини – найбільш розвинених, з чарівною природою федеральних земель Баварія і Баден-Вюртемберг, зустрічі і розмови, які часто переростали в дружбу, з людьми, які там мешкають, – урядовцями, вченими, підприємцями, митцями, громадськими діячами, представниками благодійних організацій, які надавали гуманітарну допомогу українцям».
Після завершення дипломатичної місії у Мюнхені Георгій Косих повернувся у журналістику і ряд років працював завідувачем відділу редакції «Урядового кур’єра», газети, створення якої він ініціював, працюючи в Кабінеті Міністрів України
Георгій Євгенович залишив помітний, глибокий слід не лише в українській журналістиці, сучасній вітчизняній дипломатії, а й у пам’яті і серцях тих, хто його знав, хто зустрічався, спілкувався, товаришував з ним на його життєвих шляхах. У нього був вроджений, переданий від його славних батьків талант товаришувати з людьми, згуртовувати їх, підставляти своє плече своїм колегам і друзям. Був він у житті людиною негучною, скромною, чуйною і доброзичливою.
Щиро й глибоко сумуємо з приводу його відходу в засвіти.
Вічна і світла йому пам’ять.
Друзі, колеги
Дискусія з цього приводу: