Посилення медійної грамотності дасть змогу провести чітке розмежування між журналістикою фактів та маніпуляціями і пропагандою
Уже ні в кого немає сумніву, що окремі великі й малі міста, річки, озера, моря та океани дедалі дужче потерпають від різноманітного сміття та відходів. Ця сама проблема віднедавна нагадує про себе навіть з навколоземної орбіти. А що вже казати про інформаційний простір, який іноді нагадує дезінформаційне сміттєзвалище.
Інша річ, що фейки не викидають, як непотріб, а навпаки, спеціально масово виробляють і заповнюють ними медіа чи соціальні мережі. Здебільшого ідеологічні поганці діють майже за народною приказкою: «Дурне діло нехитре». Адже для створення і поширення брехні залучають величезні ресурси. Гра, як кажуть, варта свічок. Приклади гібридної війни, загарбання РФ Криму та окупації частини Донбасу кого хочеш переконають, що дезінформація стає дедалі вагомішим засобом і важелем впливу. Чи навіть зброєю, протистояти якій здебільшого досить непросто. Та робити це можна і дуже потрібно.
Ні дня без фейків! Від сусіда
Ще на початку 1990-х тодішній лідер РФ якось досить невимушено розповів про збереження добросусідських відносин між нашими державами. Мовляв, прокинувшись уранці, слід запитувати себе: «Що я зробив для України?» Шкода тільки, що трохи пізніше російські пропагандисти вирішили використати таку пораду буквально, але у збоченому вигляді. Адже гарячій фазі гібридної війни у 2014 році передувало тривале дезінформаційне бомбардування України. Про українських «фашистів», «націоналістів», «бандеровців» чи загрозу НАТО з нашої території російські медіа волали ще понад 20 років тому. Із незалежної держави свідомо ліпили образ ворога, не шкодуючи ні коштів, ні часу, ні кадрів. А кадри за безцінь оптом купували на нашій же території. Хіба ні? Згадайте заголовки і назви тиражних російських видань із приписом «…в Украине».
А нині сусіди активно організовують в українських містах потужні ботоферми, які щодоби засмічують інформаційний простір антиукраїнськими фейками — сучасною зброєю гібридної війни. І не минає жодного дня, аби у соціальних мережах чи друкованих виданнях не з’являлися огидні зразки брехні та маніпуляцій довкола справжніх подій в Україні. Приклади? Хоч греблю гати.
Звичайно, було б дуже дивно, аби «Росдезінформ» пройшов мимо хронічно улюбленої теми про загрозу від США чи НАТО. Це підтверджують і недавні — вересневі заголовки на окремих ресурсах: «Україна стане плацдармом для ядерного удару США по Росії» чи «Війська НАТО в Україні перебувають незаконно — це окупація». Саме так українозаклопотані сусіди відреагували на кілька американських військових літаків, які з’явилися в нашому небі під час спільних навчань.
«Опрацьовували тактику повітряного нападу» — кинулася лякати читачів ділова газета росіян «Взгляд». Про підготовку до вже близької атаки зброєю масового враження територій спершу Криму, а потім і РФ взялися застерігати сайти «Русь православная», «Голос Севастополя», rud.ru, strana.ua та інші.
Політ двох конвертопланів США над Києвом дав підстави сусідам досить оперативно завести стару платівку про «зовнішнє управління» Україною з боку західних недругів і ворогів Росії. А згадані маневри американських літаків у ході навчань «Спільні зусилля 2020» російські ресурси взагалі назвали окупацією та прикладом незаконного перебування тут військ НАТО.
Хто конкретно ось так маніпулював фактами? Видання «Политнавигатор», Федеральне агентство новин, Украина.ру, NewsFront. На жаль, такі нісенітниці поширювали й приватні вітчизняні медіа: 112-й канал, Znaj.ua, zik.ua.
До речі, спростувати цю примітивну брехню досить просто. Війська НАТО отримали тільки тимчасовий доступ до України відповідно до закону про підтримку рішення глави держави про допуск підрозділів збройних сил інших країн на територію України. Ідеться виключно про міжнародні військові навчання, які періодично проводять у різних державах, і нікому не спадає на думку назвати це окупацією. Якщо, звичайно, перед згаданими та іншими виданнями не стоїть конкретне завдання маніпулювати певними фактами і подіями.
Дослідження і перевірка інформації — завдання журналіста
Окрім військової загрози з боку України для Донбасу, а від НАТО для Росії автори фейків російського розливу досі ударно експлуатують тему мовної загрози. Наполегливо брешуть і далі, що в Україні існує небезпека для людей, які користуються російською мовою. Наприклад, чого тільки варті такі галасливі заголовки: «Боротьба з російською мовою на Україні скотилася до каральних акцій!», «Україна кинула за ґрати популяризатора російської мови», «На Україні вчительку відправили до СІЗО за підтримку російської мови». Саме так недавно розповіли про факт затримання жінки-педагога Федеральне агентство новин, «Политнавигатор», «Царьград», Новоросс. инфо, Яндекс.ру.
Що ж було насправді? Наприкінці літа контррозвідники СБУ викрили агентурну мережу ФСБ РФ, яка діяла в Херсонській області. З’ясувалося, що викладачку завербували російські спецслужби ще 2015 року і вона тісно з ними співпрацювала.
«Вона отримала завдання збирати розвідувальну інформацію про військові об’єкти та співробітників СБУ. Також повинна була вивчати суспільно-політичну ситуацію в південному регіоні держави і передавати дані про діяльність місцевих органів державної влади та управління», — повідомили в СБУ.
Під час обшуку в заарештованої вчительки, яка була ще й головою організації «Російська національна громада «Русич», правоохоронці вилучили техніку та інші речі, що стали доказами співпраці з ФСБ. Закономірно, що прокуратура Херсонської області повідомила жительку Херсона про підозру в державній зраді й те, що їй може загрожувати позбавлення волі від 12 до 15 років. Тобто хоч жінку затримали аж ніяк не за викладання російської мови, а за іншими серйозними звинуваченнями, медіа РФ миттєво поширили дезінформацію про «початок каральних акцій, спрямованих на викорінення російської мови».
Можна довго наводити приклади умисних маніпуляцій фактами, що, на жаль, стали невід’ємною частиною інформаційного простору. І вже давно немає сумніву: дезінформації потрібно ставити більш ефективний заслін, ніж існує нині. І не тільки в Україні, а й у всьому світі.
Приміром, про цю проблему розповів фактчекер незалежного інформаційного агентства з Німеччини Дойче Прессе-Агентур (dpa) Штефан Фосс. Німці, як і жителі інших країн Європи і світу, також потерпають від поширення фейків та маніпуляції фактів. А конкретно в Німеччині дезінформація насамперед розрахована ще й на читачів російськомовних видань, яких тут чимало. Що стосується тем, довкола яких поширюється дезінформація для дестабілізації ситуації, то нині це, звичайно, коронавірус, а ще реалії з емігрантами, гібридна війна в Україні та інші.
Отож аби поставити заслін неправді, у dpa ще три роки тому створили спеціальний відділ верифікації новин. А нині німецькі колеги вже поширюють свій досвід щодо інструментів і методів перевірки текстів, фото чи відео, які можуть стати у пригоді всім журналістам та редакторам ЗМІ.
«Кожен журналіст має бути здатним застосовувати базові навички із цифрового дослідження і перевірки. У майбутньому значну кількість фейків все ще можна виявити за допомогою цих основних методів. Можливо, в якийсь момент діпфейки стануть настільки ідеальними, що не буде технологій їх викрити. Тому це дає журналістам ще більше підстав для активних дій. Аби виявляти й спростовувати неправду, їм належить застосовувати цифрові дослідження, логічне мислення, багаторічний досвід перевірки і мати велику наполегливість. І що більше колег підуть цим шляхом, то успішнішими будуть наші вільні суспільства у боротьбі з дезінформацією», — переконаний Штефан Фосс.
Повірив? Аж доки не перевірив
Практичним досвідом колега з Німеччини поділився з українськими журналістами під час проведеного з ініціативи Укрінформу та Дойче Прессе-Агентур ексклюзивного вебінару «Як розпізнати брехню та фейки у соцмережах і медіа. Інструменти і методи верифікації». А про вже напрацьований суто вітчизняний досвід під час експертної дискусії розповів і фактчекер проєкту StopFake Артем Лаптієв. Адже сайт для перевірки фактів StopFake.org з ініціативи громадської організації «Центр Медіареформи» розпочав працювати ще 2 березня 2014 року. Тобто у той складний час, коли об’єктивна інформація на тлі засилля кремлівської пропаганди під час загарбання Криму та «рускай вєсни» на Донбасі була на вагу золота.
Головною метою цих зусиль спершу були перевірка та спростування неправдивої інформації про події в Україні, поширювані в різних медіа. Та потім проєкт трансформувався в інформаційний хаб, де детально аналізують кремлівську пропаганду в усіх її аспектах та особливостях негативного впливу на Україну та інші країни. Оскільки від російської пропаганди потерпає не тільки наша держава, солідна команда експертів тепер уже перевіряє, редагує і поширює достовірну інформацію відразу на 13 мовах. З підсумками цієї дуже потрібної роботи можна ознайомитися через соціальні мережі, в газеті «Твоє право знати», на місцевих телеканалах України чи слухати спеціальні радіопередачі.
Як і раніше, найголовніше завдання проєкту — верифікація інформації, посилення медіаграмотності населення і постійна боротьба за чітке розмежування між журналістикою фактів та дезінформацією і пропагандою. З цією метою наші колеги не тільки спростовують фейки, а й аналізують це ганебне явище та ініціюють проведення семінарів чи тренінгів з верифікації інформації.
«Основні інструменти фактчекера — використання першоджерела, надання інформаційного запиту, використання та перевірка інформації в інтернеті — гуглі та на допоміжних сайтах і онлайн-ресурсах, перевірка у соціальних мережах з використанням навичок критичного мислення», — каже Артем Лаптієв.
І тепер важко не погодитися з колегами, які дедалі більше схиляються до думки, що з огляду на нинішню ситуацію в інформаційному просторі фактично в кожній редакції великих вітчизняних видань потрібен якщо не відділ для верифікації інформації, то бодай аналітик-фактчекер.
Павло Кущ
Джерело газета Урядовий кур’єр
