За п’ять днів перебування та зустрічей у Швеції слоган Спілки «Журналісти важливі» набув нового виміру: не просто важливі – важливі як ніколи в історії. Без перебільшення. Так склались всі події в ці дні.
З одного боку океану, у Вашингтоні Трамп вийшов на новий, навіть для нього небачений досі виток агресії проти України. З усіма його маневрами зі Старлінком, угодами з Росією загрози для України зросли в рази. В Москві Путін, своєю чергою, з наближенням зими почав нову стадію війни на знищення України – прогнозовану, але від того не менш болючу для нас. Тож картина все більше виглядає так, що саме журналісти сьогодні головна сила, чи суперсила, той самий колективний Бетмен, який має зупинити падіння світу в безодню.
По той бік океану, саме американські журналісти сьогодні виступають чи не єдиною потугою, яка може зупинити Трампа. Трамп, Маск, інші техногіганти однозначно стали на бік зла. Не просто політики, не просто бізнес дали збій – інституції пробуксовують. За цих обставин лише американські медіа спроможні стримати авторитаризм. Це колосальна відповідальність, яка лежить на плечах наших колег за океаном. Від успіху американських журналістів сьогодні залежить якщо не все, то майже все. На щастя, вони потужно взялись за Трампа та його посіпак. В американських медіа на господаря Овального кабінету та його союзників обрушився такий шквал критики, що це реально може обвалити рейтинги республіканців і вплинути на ситуацію.
По інший бік океану, на нашому континенті вже європейські журналісти мають свою місію – врятувати Європу. США, Китай та Росія всіма силами розвалюють Євросоюз, щоб кожен міг доїти кожну країну окремо. Європейські політики нарешті прокидаються, інституції зі скрипом розвертаються. Але часу надто мало. Тож у журналістів немає інших варіантів, аніж стати тим самим Бетменом. І тут теж фокус сходиться на нас –
Шведські журналісти як ніхто розуміють це. Розуміють, що без перебільшення, доля демократії, Європи та загалом світу вирішується в Україні. Не тому, що ми Богом обрані. Тому що Бог дав нам такого сусіда. Тож їхня підтримка України є фантастичною. Разом з нами вони бачать дві потужні загрози: звикання до війни в Україні та прихід до влади сил, які розколюють європейську єдність. Але події дуже стрімкі і нам треба разом посилювати нашу «суперсилу».
Тож у Швеції багато говорили про те, що і ми, і шведи, й інші журналісти маємо давати глибшу аналітику, проводити розслідування, можливо, транскордонні, показуючи, що російські гроші, вплив Маска чи політичні маніпуляції Трампа — це мережа, що обплутує і Європу. Показувати шведському, і не тільки, а й французькому, італійському читачеві та іншим, як ниточки від глобального зла тягнуться до європейських інституцій.
Можна об’єднувати зусилля ще в одному – боротися зі звиканням в суспільствах європейських країн через людські історії. Статистика втомлює, людські долі — ні. Під час поїздки ми запропонували колегам в одному з видань, що наші прифронтові газети, об’єднані проектом Frontline Press (проект фінансується саме шведською стороною – концерном TU), можуть стати свого роду колективним власкором видання в Україні, розповідаючи ті самі історії війни, де будуть людські долі і людина в центрі. Ідея серйозно зацікавила колег, може вийти добра колаборація.
Об’єднаємо зусилля і у спільному протистоянні російській дезінформації. Шведська журналістика має потужні стандарти фактчекінгу. Український фактчекінг за останні роки також став дуже сильним – є чим обмінятися, навчитися один в одного.
Одне слово, коли найсильніші світу цього продали душу дияволу, тільки ми, Бетмени, можемо врятувати світ. Якщо відійти від пафосу, на Західній сказали б: так сє склалося. Гляньте на шведських журналістів, які вони різні. Але в одному однаково рішучі з нами: лупатимемо сю скалу…
Олександр Харченко, член Правління НСЖУ, директор комунікаційного департаменту НСЖУ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Олександр Харченко: «П’ять днів, щоб зрозуміти Швецію. Про солідарність»
Дискусія з цього приводу: