«Репортери без кордонів» (RSF) оприлюднили звіт «Національна безпека як зброя проти журналістики». В ім’я національної безпеки в різних країнах журналістів переслідують, ув’язнюють, стежать за ними, змушують до вигнання і навіть убивають. Окремий блок документа присвячено територіям України, окупованим Росією.
Окупація: незалежну журналістику викорінено
RSF констатує: на територіях, окупованих Росією з 2014 року та після початку повномасштабного вторгнення, незалежна журналістика фактично знищена. Місцевих репортерів витіснили в еміграцію, українські медіа закрито або релоковано, а мешканці окупованих територій живуть майже виключно у полі кремлівських наративів. Доступ іноземних журналістів туди жорстко обмежений і пильно контрольований.
Станом на червень 2026 року за даними RSF 26 журналістів свавільно ув’язнені Кремлем – вони часто утримуються в жахливих умовах і зазнають катувань. Щонайменше 18 медійників засуджено в Росії до термінів до 19 років за звинуваченнями у «тероризмі», «шпигунстві» та «екстремізмі». За даними правозахисної організації «Перший відділ», у 2025 році 35% усіх підсудних у російських судах були громадянами України.
Журналістів затримують за відмову транслювати кремлівську версію війни або називати її «спеціальною операцією». Частина з них уже припинила роботу через страх ув’язнення, але їх усе одно затримали за попередні матеріали.
Тиск поширюється і на родини. За свідченнями, зібраними RSF, в окупації близьких затриманих або переміщених журналістів систематично залякують: помешкання обшукують, техніку вилучають, родичів викликають на допити. Багато хто побоюється, що членів сім’ї свавільно затримають як засіб тиску.
Окремо у звіті згадано, що медіа «Кримська солідарність» внесли до російського списку «іноземних агентів» – саме за документування репресій в окупованому Криму.
Вільна Україна: обмеження доступу… і крок уперед
Журналісти продовжують працювати на фронті, однак доступ до окремих просторів після 2022 року звузився. Ключові зони бойових дій – зокрема Сумщина та Херсонщина – час від часу залишаються закритими для репортерів, а комендантська година ускладнює висвітлення подій уночі. Обмеженим лишається доступ до частини засідань парламенту та місцевих рад.
Водночас RSF фіксує прогрес: у січні 2026 року журналістам знову дозволили відвідувати засідання парламентських комітетів – попри те, що війна триває.
Згадує звіт і телемарафон «Єдині новини» – фінансований державою проєкт шести великих телеканалів, до якого опозиційні мовники так і не були включені. RSF відзначає повідомлення про самоцензуру та брак критичного до влади контенту; марафон досі виходить, але його аудиторія нині дуже низька.
Глобальний контекст
Правовий показник Всесвітнього індексу свободи преси RSF цьогоріч зазнав найсерйознішого падіння: він погіршився у 110 зі 180 країн і територій. Звинувачення у шпигунстві, тероризмі, державній зраді чи поширенні «фейків» стали рутинним приводом для арештів і цензури – від Гази до Гонконгу, від Москви до Манагуа.
Редакційна директорка RSF Анн Бокандé наголошує: національна безпека не повинна ставати приводом змусити журналістів замовкнути, а журналістика – не злочин проти держави, а запобіжник проти свавілля.
Звіт завершується десятьма рекомендаціями: звузити визначення загрози нацбезпеці, запровадити захист суспільним інтересом у справах про шпигунство, не використовувати антитерористичне законодавство проти преси, вимагати, щоб стеження за журналістами відбувалося лише за судовими дозволами, захищати конфіденційність джерел, гарантувати права медійників під час збройних конфліктів і надзвичайного стану та створити міжнародний механізм протидії транснаціональним репресіям.
«Репортери без кордонів» уже 40 років захищають свободу, незалежність і плюралізм медіа. Організація має штаб-квартиру в Парижі, 14 бюро та секцій, понад 150 кореспондентів і консультативний статус при ООН та ЮНЕСКО. У серпні 2025 року РФ визнала RSF «небажаною організацією».
