Багато років поспіль на Волині живе чудова традиція. Напередодні Дня журналіста Владика Михаїл проводить Богослужіння за упокій душ працівників ЗМІ, які відійшли у Вічність, і за нинішню генерацію представників масмедіа, бажаючи їм благополуччя особисто та процвітання колективам, де трудяться. Відбулася урочистість і 3 червня 2021 р. у Луцькому кафедральному Свято-Троїцькому соборі Православної Церкви України, яку провів Митрополит Луцький і Волинський Михаїл (у миру – Тимофій Зінкевич). Але чому саме ця подія викликала певний резонанс у деяких середовищах, котрі мають певний стосунок до журналістської професії?
Напередодні журналістського свята Первинна організація НСЖУ Редакції обласної громадсько-політичної газети «Волинська газета» (голова – Сергій Цюриць) ухвалила рішення про прийом у Спілку 5 членів, у тому числі виписано документи головній редакторці нового порталу «Insider Media» Катерині Той, якій не так давно криміналітет спалив автомобіль, відреагувавши на серію журналістських розслідувань. До речі, ні виконавця злочину, ні його замовників правоохоронці так і не знайшли…
Катерині Той урочисто було вручено посвідчення та нагрудний знак НСЖУ у приміщенні собору. Одразу після аналогічної процедури щодо Митрополита Луцького і Волинського ПЦУ Михаїла. Але ні Катерина Той, ні інші нові члени НСЖУ, не привернули такої уваги, як Владика Михаїл, одну з рекомендацій для вступу якого в Спілку написав я особисто. Вдячний колегам із облорганізації НСЖУ, що вони таке рішення підтримали, а ми разом із головою волинських спілчан Михайлом Савчаком одразу після Богослужіння вручили посвідчення Владиці.
Але чому на окремих сайтах та в деяких соцмережах прийом Митрополита Луцького і Волинського ПЦУ Михаїла в НСЖУ викликав такий резонанс? І чи має право Спілка взагалі приймати до своїх лав представників різних Церков, які легально діють в Україні?
Спробую знайти відповідь на це запитання.
З Владикою Михаїлом ми знайомі з початку 2005 р., коли він ще в статусі Архієпископа Луцького і Волинського Української Православної Церкви (Київського патріархату) освячував редакційне приміщення «Волинської газети». Час тоді був постреволюційний (саме відгриміла Помаранчева революція), а для газетярів видання – критичний. Справа в тім, що газета «Досвітня зоря», яка виходила в світ із 1995 р., унаслідок непродуманої редакційної політики та фінансових прорахунків просто припинила вихід у світ. На засіданні Секретаріату облорганізації НСЖУ було вирішено звернутися до облдержадміністрації та облради як співзасновників видання з пропозицією вирішити комплекс проблем. Тодішній очільник державної виконавчої влади Волині Володимир Бондар та його перший заступник Богдан Шиба мені, як одному з ініціаторів порятунку колег, і запропонували… очолити видання (раніше був заступником головного редактора газети «Віче»).
Щоправда, облрада відмовилася продовжувати перебувати в статусі одного зі співзасновників, тому довелося не тільки самотужки відшкодовувати борги по зарплатах, друкарні і т. д., але навіть змінювати назву на «Волинську газету» та починати все фактично з чистого аркуша. І Владика Михаїл, дізнавшись саме про таку ситуацію, зголосився особисто провести обряд освячення редакційного приміщення.
Можливо, для когось це – дрібниця, але не для попередніх та нинішнього покоління журналістів «Волинської газети», котрі з 2005 р. тісно співпрацюють із ним та єпархією в багатьох напрямках.
Критичний момент настав у 2016 р., коли «Волинська газета» не побоялася публічно виступити проти тодішнього «губернатора» Володимира Гунчика (визнаний НСЖУ «Ворогом преси»), який усіляко перешкоджав роздержавленню видання та здійснював фінансовий тиск на газету. Не залишалося жодного іншого варіанту, як звернутися за захистом журналістських прав до суду. І ми виграли всі судові інстанції, включно з Верховним Судом України!
Але був період, коли газетярам було зовсім важко, а частина колег, зневірившись, взагалі залишили редакцію… І саме тоді ми зустрілися з Митрополитом Михаїлом, і він, благословивши колектив видання на перемогу друкованого слова над свавіллям чиновників, навіть намагався особистими переговорами достукатися до свідомості на той час всесильних чиновників…
З Божою поміччю та завдяки чіткій роботі адвокатів і неупередженості служителів Феміди «Волинська газета» таки завершила процес роздержавлення на підставі чинного законодавства та відповідного рішення Верховного суду України й продовжує функціонувати в повному обсязі.
З російською окупацією Криму та початком на Донбасі російсько-української війни Владика Михаїл також прославився і гострими публіцистичними виступами на захист Незалежності України, й іншими Богоугодними справами. Одна з таких, спільно реалізованих, стосувалася будівництва церкви Миколая Чудотворця ПЦУ та культурно-просвітницького центру в м. Волноваха Донецької обл., уже зведений там на честь 18 солдатів та офіцерів 51 ОМБр із Волині, які неподалік цього містечка першими загинули в АТО 22.05.2014 р. Разом із Владикою Михаїлом ми входили до складу ініціативної групи «Луцьк – Волноваха. Разом збудуємо храм!», розробили та реалізували масштабну інформаційно-розяснювальну програму зі збору благодійних коштів, висвітлення процесу спорудження української церкви в місцевих ЗМІ Волині та Донеччини, і – результату було досягнуто.
Як виникла ідея знову запропонувати Владиці Михаїлові вступити до лав НСЖУ, адже раніше він неодноразово відмовлявся? Спонукальним мотивом стала серія публікацій у «Волинській газеті» під загальною назвою «Невмируща сила молитви», де Митрополит Луцький і Волинський ПЦУ Михаїл поділився своїм баченням ролі та місця Церкви в сучасному житті. Публікації викликали значний резонанс у читачів, журналісти нашого видання Сергій Цюриць, Володимир Мирка, Володимир Приходько та Віктор Райов таки зуміли знайти аргументи, аби Владика вступив у Спілку. Я написав йому рекомендацію особисто, адже вважаю такий крок логічним і правильним.
Власне, в багатьох столичних (і не столичних) колег (і не колег) із цього конкретного приводу та взаємин Церкви і Спілки загалом можуть бути власні переконання та судження. В цьому й полягає суть демократії та свободи слова. І це також добре, бо, як сказав Владика Михаїл, звертаючись до журналістів, пандемія накинула на наші уста маски, але залишила вільними руки, очі та розум, і цими засобами ЗМІ також можуть сіяти добре, світле і вічне, набувати прихильників і союзників, а не ворогів і недоброзичливців.
ВОО демонструє саме таку позицію, і нікому нічого не нав’язує. Мало того: вступ Митрополита Михаїла не став якимось ноу-хау, бо, як нагадав голова облорганізації НСЖУ Михайло Савчак, набагато раніше рівненські спілчани прийняли до своїх лав нинішнього Предстоятеля Православної Церкви України Епіфанія (в миру – Сергія Думенка).
Тому офіційна приналежність Владики Михаїла до НСЖУ – закономірність сучасності, коли духовне та журналістське слово тісно переплітаються у відстоювання державності, духовності та українських традицій. Тож так само логічно, що саме за його ініціативи та безпосередній участі інформаційно-просвітницького відділу єпархії на чолі з отцем Віталієм Собком із 2004 р. виходить у світ цікаве друковане видання – газета «Волинські єпархіальні відомості». І верстає її, до речі, художній редактор «Волинської газети», член НСЖУ Микола Волошин! Тому все – взаємопов’язано.
До речі, під час Богослужіння з нагоди Дня журналіста крім усього іншого було оголошено результати творчого конкурсу серед журналістів, який із ініціативи Митрополита Михаїла проводила Волинська єпархія ПЦУ. Серед лауреатів у номінації Пояснювальна журналістика» – Мая Голуб, яка написала статтю «Забобони і справжні релігійні обряди. Що варто знати і чому вірити», опублікованій і на порталі «Сила правди», і на сайті єпархії. Щоправда, переможниця, яка представляє Інститут масової інформації на Волині, з вагомих причин у соборі відзнаку не отримала, а наступного дня портал «Конкурент» розповсюдив інформацію про прийом Митрополита Михаїла в НСЖУ, а на сайті ІМІ та в соцмережах її поширили… І почалося…
То хто кращий для НСЖУ – блоґер, який на користь Спілки фактично нічого не робить, чи Митрополит Михаїл, який як мінімум із 2005 р. живе з журналістами Волині та «Волинської газети» одним творчим життям? Для мене відповідь очевидна: чим більше постатей такого масштабу з різних галузей нашого суспільного життя поповнюватимуть лави НСЖУ, тим краще.
Але кожен має право на власну думку.
Володимир
ДАНИЛЮК,
Секретар НСЖУ,
Заслужений журналіст України,
Головний редактор «Волинської газети» (м. Луцьк).
На фото Віктора РАЙОВА: Владика Михаїл освячує офіс «Волинської газети», 2005 р.; Володимир Данилюк і Михайло Савчак в соборі вручають Митрополитові Михаїлу посвідчення та нагрудний знак НСЖУ; волинські журналісти після Богослужіння з Митрополитом Михаїлом і отцем Віталієм Собком; свіжа газета «Волинські єпархіальні відомості».