З показу документального фільму «На межі. Історія незламності редактора прифронтової газети», створеного Національною спілкою журналістів України, розпочався 30 жовтня другий день конференції Ради Європи з захисту журналістів.
Стрічка розповідає про редакцію газети «Зоря» із прикордонної Харківщини, головний редактор якої Василь Мирошник особисто доставляє газети читачам на прифронтових територіях – часто це єдине джерело перевіреної місцевої інформації в районах, де немає світла та порушені комунікації.
Показ фільму став прологом до свідчень українських медійників, які висвітлили складну ситуацію, з якою стикаються журналісти на окупованих територіях та в прифронтових зонах.
«Повертайся до міста, або твій батько залишиться у в’язниці»
Світлана Залізецька, журналістка з окупованого Мелітополя, поділилася драматичною історією переслідування росіянами її та її родини.
«Я ніколи не могла уявити, що професія, яку я обрала, стане такою небезпечною для моєї родини та колег», – розпочала вона свій емоційний виступ.
Ще до повномасштабного вторгнення російські сили почали атакувати українські медіа через DDoS-атаки на вебсайти. Після окупації Мелітополя вони швидко захопили вежі зв’язку та телевізійні станції, щоб контролювати інформаційний потік. Попри небезпеку, команда Залізецької продовжувала працювати підпільно, публікуючи новини, коли це було можливо.
Ситуація загострилася, коли окупаційна влада почала вимагати її співпраці. Після відмови співпрацювати з росіянами Залізецька була змушена тікати з міста в машині швидкої допомоги, вдаючи із себе медсестру. Але її випробування на цьому не закінчилися. Російські солдати потім взялися за її літніх батьків, обшукавши їхній будинок і ув’язнивши її 75-річного тата. «Вони надягли мішок на голову батька і забрали його до в’язниці», – розповіла Залізецька. Офіцери ФСБ вимагали паролі від сайту в обмін на свободу її батька. Його звільнили лише за три дні, коли Залізецька публічно оголосила про відмову від сайту.
Переслідування журналістів у Мелітополі триває. Залізецька розповіла про кілька випадків, включаючи захоплення журналістки на пенсії Ірини Левченко та її чоловіка у квітні 2023 року. У серпні 2023 року російські силовики провели нічну операцію проти адміністраторів проукраїнських телеграм-каналів, затримавши журналістку Анастасію Глуховську та 19-річну Яну Суворову.
«Росія робить з українських журналістів терористів, – наголосила Залізецька. – Агресивна країна усуває свідків своїх злочинів проти людяності».
Представник Офісу Генерального прокурора України Олександр Максименко, виступаючи на конференції, наголосив, що, попри жахливі репресії окупантів проти українських журналістів, Україна демонструє значний прогрес у захисті свободи преси. «Незважаючи на ракети, дрони, бомби та ризики для здоров’я і життя, у квітні 2024 року в Україні було започатковано кампанію Ради Європи “Журналісти мають значення”», – підкреслив Максименко.
Особливо важливим досягненням він назвав покращення позицій України у світових рейтингах: підйом на 18 позицій у індексі свободи преси «Репортерів без кордонів», 31-ша позиція в індексі медіаграмотності, а також приєднання до Партнерства за інформацію та демократію у липні 2024 року. В серпні 2024 року, незважаючи на воєнний стан, було затверджено план дій з впровадження кампанії «Журналісти мають значення», який включає заходи з моніторингу, запобігання, захисту, переслідування порушників та промоції прав журналістів.
Навчання заради виживання
Модератор конференції Тарлах Мак-Гонагал, старший викладач Амстердамського університету, розповів про еволюцію стандартів захисту працівників медіа у зонах конфлікту. Він проаналізував дві ключові рекомендації Ради Європи – від 1996 та 2016 років. Якщо документ 1996 року був зосереджений на базових речах (фізична безпека журналістів, свобода пересування та розслідування нападів), то рекомендації 2016 року значно розширили розуміння проблеми.
Зокрема, новіший документ наголошує на важливості психологічної підтримки журналістів після повернення з небезпечних завдань, визнає особливі ризики для жінок-журналісток у зонах конфлікту та підкреслює необхідність захисту не лише журналістів, але й усієї команди – операторів, перекладачів, фіксерів та інших помічників. Також у рекомендаціях 2016 року з’явилися нові важливі аспекти, які раніше не враховувалися – наприклад, цифрова безпека.
Мак-Гонагал наголосив, що обидва документи слід розглядати як такі, що доповнюють одне одне, адже вони разом створюють комплексну систему захисту медійників у сучасних конфліктах. На його думку, такий розвиток стандартів демонструє, як міжнародна спільнота адаптується до нових викликів та загроз, з якими стикаються журналісти в гарячих точках.
Враховуючи значні виклики, які постають перед журналістами України, перша секретар НСЖУ Ліна Кущ у своєму виступі наголосила на критичній важливості тренінгів з безпеки для всіх журналістів, а не лише для тих, хто працює в зоні бойових дій. Вона згадала досвід Василіси Степаненко, яка працювала в оточеному місті над оскароносним документальним фільмом «20 днів у Маріуполі», маючи мінімальний попередній досвід роботи в зоні війни.
«Жоден журналіст не може бути в безпеці зараз, висвітлюючи ситуацію на передовій», – підкреслила Ліна Кущ, виступаючи за впровадження комплексних програм HEFAT (навчання роботі в ворожому середовищі та надання першої допомоги) у кожній країні. Вона розповіла про різні ініціативи НСЖУ з безпеки, включаючи: навчання першій допомозі для всіх членів команди спілки та координаторів, тренінги з радіаційної безпеки в Запоріжжі, поблизу найбільшої в Європі атомної електростанції і спеціалізоване навчання для висвітлення потенційних ядерних інцидентів, включаючи правильне поводження з обладнанням та протоколи щодо зараження.
Виступи учасників конференції продемонстрували нагальну потребу в міжнародних механізмах для забезпечення безпеки журналістів і визволення журналістів, затриманих на окупованих територіях. Як зазначила Світлана Залізецька, чинне міжнародне право розглядає журналістів як цивільних осіб, а не комбатантів, що ускладнює їх включення до обміну полоненими.
«Я звертаюся до всього світу – будь ласка, допоможіть звільнити моїх колег, – підсумувала Залізецька. – Жити з таким тягарем, коли мої колеги перебувають за гратами в російських в’язницях, просто неможливо».
Участь у конференції офлайн і онлайн узяли понад 100 дипломатів, представників Ради Європи та інших міжнародних організацій, експертів із безпеки журналістів, представники правоохоронних органів та урядів країн Європи.
Національна спілка журналістів України одним із своїх пріоритетів вважає визволення з полону колег, яких незаконно утримує окупаційний російський режим, пошук зниклих безвісти і повернення тіл загиблих колег. НСЖУ також наголошує на важливості притягнення до відповідальності всіх винних у злочинах проти українських та зарубіжних журналістів, які виконують в нашій країні важливу місію із донесення до світової аудиторії правди про російсько-українську війну.
Інформаційна служба НСЖУ
