Авторитетний сумський журналіст, який зараз перебуває в Тростянці, розповів прес-службі Національної спілки журналістів України про ситуацію в місті та про умови, в яких працюють місцеві медіа під час війни.
Я знаходжусь у Тростянці. Учора в нас відбувся перший «зелений коридор», де близько 100 машин із біженцями виїхало з Тростянця до Полтави. На жаль, багато людей не мали власного транспорту чи заправлених авто, тому виїхати не змогли. У Тростянці є до десяти автобусів, але вони захоплені ворогом і стоять поруч із броньованою технікою російських окупантів. Місто повністю окуповане росіянами. Але з ними було погоджено, що все таки не буде обстрілів з 9.00 до 21.00.
Втім, існувала небезпека, що не вийде евакуювати людей. Росіяни двічі повертали колону і пускали знову. Зрештою, під вечір колона машин таки рушила з Тростянця. Крім місцевих, були мешканці Краснопілля і Сум, всього до 16 000 людей за вчорашній день вивезли. А загалом уже більше 60 000 осіб залишили зони, де відбуваються постійні обстріли і гинуть люди.
Зокрема, за 10 березня у Тростянці три людини загинули і дві отримали поранення в результаті обстрілів. В місто заходить багато техніки окупантів. Вони її ставлять всюди, в тому числі на кладовищах, де поховані наші земляки. Нічого святого для людей немає. Вони риють окопи на цвинтарі, установлюють там свою техніку, якою потім стріляють по мирних людях.
От учора буквально в центрі міста близько десяти танків по колу виставили й почали обстрілювати місто навмання, куди поцілили, туди й поцілили. Кілька мікрорайонів постраждало. Люди вже визначилися, хто куди ховається, і навіть у церквах влаштували сховища для тих, хто не має можливості схватися під час повітряної тривоги у своїх помешканнях. У місті два храми, й в обох із них у підвалах діють бомбосховища.
Ворожих вояків багато, вони позаймали всі адміністративні будівлі Тростянця, вокзали, поліцію, приміщення місцевої влади, аптеки, магазини, СТО, ночують там. У місті налічується близько 240 торгових точок, в основному приватних. На сьогодні всі вони розграбовані, навіть великі супермаркети. Все там знищено, розбито російськими окупантами. Водночас процвітає й мародерство серед своїх.
Втім, одні тростянчани мародерствують, а інші активно протидіють цьому. В соціальних мережах виставляють фото, щоб знали «героїв» в обличчя, попереджають, що прийде час, і фотографії будуть звинуваченнями цим людям за те, що вони так по-варварськи поводяться. Є люди, які каються прямо в соцмережах. Так, один чоловік написав, що вчора зайшов у супермаркет і взяв певні товари. Мовляв, він розуміє, що це негідно, але клянуся, що як тільки буде можливість, одразу сплатить за товари. Ці речі нібито були потрібні для дитини.
В таких умовах сьогодні дуже важко знайти достовірну інформацію й поширити її. Зокрема, у нас є свій сайт, але ми не можемо ним користуватися, бо редакція знаходиться в центрі міста, де захоплена територія. Всі кабелі, які в нас були, розбиті. У нашого видання багато передплатників та користувачів сайту. Але останній матеріал на сайті був розміщений 23 лютого, за день до початку війни.
Зараз всю інформацію я розповсюджую з власної сторінки у фейсбуці. Мені телефонує багато людей, розповідають, просять допомоги. Але напряму неможливо допомогти, тому що по різних точках сидять снайпери і просто відстрілюють людей. У нас велосипедиста вбили, танком наїхали на людину, яка йшла по вулиці. Вбили таксиста, який перевозив людину в лікарню. Бувають випадки, коли окупанти навіть ховати вбитих не дозволяють. Куди ховати, якщо там окопи й танки на кладовищі?
Ми комунікуємо з іншими колегами-журналістами. Вони передають інформацію, за домовленістю ми розміщуємо її у фейсбуці. Більшість місцевих редакцій мовчить. Були навіть такі пости у фейсбуці: «Де наші журналісти, чому не працюють?».
Все ж я і колеги прагнемо подавати інформацію, щоб вона була максимально достовірною, а не працювати на фейках. Інколи й мені зливають інформацію на кшталт «А це правда, що губернатор поставив іншу людину, а той застрелився?». Я розумію, що такі новини вкидають спеціально. Якщо вони йдуть від мене, значить, перевірена інформація. А якщо від когось, то вже просто як запитання чи інформація як чутка. Тому ми стараємося звіряти всю інформацію. У нас є стрічка новин в Укрнеті, яка постійно дає новини, і ми з ними звіряємо свій контент. Накладаємо: сходиться, не сходиться? Телефонуємо самі в прес-службу Сумської обласної військової адміністрації, перепровіряємо. У нас є зв’язок з обласною організацією Національної спілки журналістів України та Віталієм Коханом – членом правління обласної організації НСЖУ, редакторами інших газет. Ми робимо все, аби працювати професійно навіть в умовах війни.
