Ця зима в Україні стала особливою. До морозів за мінус 25 додалися масштабні російські атаки на енергетичну інфраструктуру країни. Почалися відключення електроенергії, перебої з опаленням і подачею води. Окрім побутових проблем, які стосуються кожного, у журналістів додаткові виклики — від зарядки ґаджетів до передачі картинки і звуку. Як працюють журналісти в таких умовах, розповідає сайт опозиційної до уряду Лукашенка Білоруської асоціації журналістів.
«Більше б’є не по журналістській роботі, а додає побутових проблем»
Літератор і журналіст Алесь Мінаў отримав у Білорусі три роки «хімії» за «політичною» 342-ю статтею. Взимку 2021 року Мінаў виїхав до України. Після початку війни як журналіст співпрацював з білоруськими й українськими виданнями, був автором Білоруської асоціації журналістів. Зараз живе і працює в Києві.
Як каже в інтерв’ю БАЖ Алесь Мінаў, медіа в Україні «працюють як зазвичай, та й будуть працювати». За словами журналіста, всі неприємні обставини та наслідки блекаутів «більше пов’язані не з робочими моментами, а просто з життям».
«Не сказав би, що все це сильно впливає саме на журналістську роботу. Річ у тому, що коли в нас тільки починалися перші блекаути — кінець 2022-го і початок 2023 року, — тоді це справді все дуже било по зв’язку. Зникав вайфай і зникав мобільний зв’язок, — розповідає Алесь Мінаў.
— Але мобільні оператори десь із кінця 2023 року почали робити якісь свої технічні маніпуляції з вежами — зв’язок глобально не зникає. Та й міста вже підготовлені, наскільки це можливо, до відключень електрики. Тому навіть якщо в тебе вдома немає електрики, то можна банально спуститися у двір, дійти до найближчої кав’ярні, в якій, найімовірніше, є генератор, отже, можна зарядити ґаджети, там буде вайфай, якщо потрібно, тощо.
Алесь Мінаў каже, що в цьогорічному морозному сезоні «на першому місці проблема з опаленням. У попередні роки навіть і не особливо зважав на його відсутність. Сьогодні ж це величезна проблема, коли довго немає тепла і світла вдома».
«У мене будинок із газом, то можна балансувати. В принципі неприємно, але терпимо. А ось новобудови, де все на електриці зав’язане, це повний жах, справді. За офіційною інформацією, у Києві понад 1100 багатоповерхівок, які, ймовірно, до кінця зими залишаться без опалення. Росія, як ми бачимо, продовжує бити, відповідно, ситуація виглядає дуже тривожною. Чотиримільйонне місто, мінус 20, а вони б’ють цілеспрямовано по найбільшій ТЕЦ у столиці», — зазначив журналіст.
Відключення електрики влада намагається зробити плановими: «Відповідно, місто поділене на зони, є спеціальні сайти, на яких можна подивитися номер своєї черги. Тобто ти бачиш по таблиці, коли електрика буде у твоєму будинку, коли не буде. Плюс-мінус за часом, але, як правило, ці графіки працюють. Але в критичні моменти (а їх багато цього року) відключення перестають бути плановими. Часто люди залишаються у відключених ліфтах. У 2020-му в ліфтах залишали цілі ящики з водою, їжею — це масово було. Зараз, напевно, теж так роблять — я просто не живу в багатоповерхівці, не очевидець, але, гадаю, що роблять».
Медіахаби і коворкінги — порятунок фрилансерів
Головне завдання великих редакцій — «не потрапити під ракету». «А часом по редакціях прилітає — минулого серпня були атаковані офіси «Радіо Свобода» й «Української правди», у листопаді в Запоріжжі російська ракета пошкодила будівлю «Суспільного». На щастя, обійшлося без жертв», — каже Алесь Мінаў.
Взимку роботу великих медіа витягують генератори.
«І є ще велика мережа медіахабів у багатьох українських містах, у Києві, наприклад, це Media Center Ukraine, Kyiv Media Hub, «Медіа-толока». Є подібні у Харкові, Львові, Одесі, Дніпрі. Існує для них певна державна допомога, міжнародних організацій, журналістської спільноти. Вони мають майданчики зі стабільним зв’язком та електрикою, де можна попрацювати і вирішити певні технічні питання, а також вони ще допомагають і закордонним журналістам, які потрапляють сюди у відрядження», — розповідає Алесь Мінаў про місця, які виручають журналістів-фрилансерів та медіа з невеликим штатом.
«Зв’язок — головна проблема»
Журналіст БАЖ на практиці відчув, що таке комунікація під час блекаутів. Розмову з журналісткою Євгенією Вірлич доводилося двічі переносити через відключення світла і відсутність інтернету у співрозмовниці.
Євгенія Вірлич — журналістка з Херсона, головна редакторка онлайн-видання «Кавун City». Провела з командою кілька місяців під російською окупацією Херсона. Після звільнення міста релокувалася до Києва.
«Найскладніше — це коли дуже довгий час немає світла. У провайдера замерзає обладнання, відповідно, немає вайфаю. Якщо оптоволокно — трохи легше. Але навіть там, де воно є, часто траплялися аварії через мороз абощо. Це важко. А працювати на мобільному інтернеті в морози теж складно, бо при тривалому і сильному похолоданні та довгих відключеннях світла розряджаються мобільні станції. У нас, коли такий мороз і довго немає електрики, мобільні станції теж “лягають”», — розповіла співрозмовниця.
Вона називає проблеми зі зв’язком головними для роботи сьогодні: «Дуже рятує те, що ще у 2022 році, коли ми тільки виїхали з окупації і релокувалися, нам допомогли донори. Завдяки їм у нас є зарядна станція EcoFlow, а редакція забезпечена павербанками для телефонів і ноутбуків. Тобто хоча б якийсь час ми можемо працювати над матеріалами».
Коли немає зв’язку, але «є хоч якась енергія — ми можемо хоч щось робити, готувати тексти чи обробляти фото».
«Концентруємося на соцмережах»
«Буває, що доводиться відкладати більш великі матеріали «на кращі часи». Наприклад, за минулий тиждень у мене не вийшли три заплановані великі матеріали, — розповідає журналістка. — Тому доводилося зосереджуватися на оперативній інформації. І більше її давали в соцмережі, в наш телеграм-канал, бо працювати з сайтом у таких умовах складно. Але наші підписники нас добре знають, виданню вже п’ять з половиною років. Тому коли на сайті мало матеріалів, наша аудиторія розуміє — треба дивитися соцмережі».
За словами Євгенії Вірлич, один із журналістів команди у грудні 2023 року пішов до ЗСУ: «Коли бачить, що в нас щось критичне, що ми зникаємо з мережі, то він теж щось постить актуальне в наш телеграм. Він розуміє, що в нас, певно, в цей час зовсім немає зв’язку. Навіть перебуваючи на Донбасі, наш колега, друг і захисник щось робить і для нашого медіа. Це дуже зворушливо і дуже приємно».
«Ми підтримували один одного в окупації, так працюємо і зараз. І розуміємо, що це надовго, бо Росія продовжує обстрілювати енергетичні об’єкти, ця історія може затягнутися. Ми готуємося до нинішніх морозів, розуміємо, що може стати гірше. Тому я орендувала з 10 лютого місце в коворкінгу — можу туди поїхати працювати, вони вже перевірені, там стабільні світло і зв’язок. Коворкінги використовують генератори, але навіть це не стовідсоткове вирішення всіх проблем. У супердужі морози і коворкінг може не допомогти, бо генератори ж працюють на дизелі — паливо замерзає, прилади псуються», — зазначила Євгенія Вірлич.
Ще одна колежанка Євгенії працює з Одеси: «Там під час цих морозів було більш-менш спокійно — і вона просто підхоплювала роботу разом з херсонським репортером, який скидав інформацію з місця. А я взагалі могла не втручатися в робочий процес два дні, коли в нас зв’язок був тільки через SMS. Це відбувалося в середині січня».
«Великі медіа адаптувалися, невеликим — складніше»
Великі редакції більш-менш адаптувалися до енергетичної кризи, каже Євгенія: «Генератори, багато фрилансерів, можна розподілити роботу. Такі медіа, як наше, — це три-чотири людини. При тому така ситуація плюс-мінус по всій країні. Ми ж спілкуємося з колегами з різних регіонів. Наприклад, в Івано-Франківську зараз теж енергетичні проблеми, раніше ж вважалося, що Івано-Франківськ, Буковина, Чернівці — це місця, де завжди є світло. А тепер і там важко: по 6–7, а то й по 12 годин без електрики. Це всюди».
Якщо ж брати рідний для Євгенії Херсон, то там досі не можуть нормально відновити ні світло, ні зв’язок, ні газ. «У 2022 році росіяни відійшли на лівий берег і почали обстрілювати правий», — пояснює причину співрозмовниця.
У Херсоні та інших прифронтових містах графіків відключень електроенергії просто немає — там неможливо щось передбачити.
Що ж до опалення, то знову ж таки, рятує газ: «Нижче за 15 градусів температура в квартирі не опускалася. Найскладніша ситуація в тих, хто повністю на електриці. Ми готуємо на газі — і від цього в квартирі хоч трохи тепліше стає. З водою були перебої під час обстрілів, але не критичні. А в деяких районах, знаю, в багатоповерхівках по кілька днів не було ні води, ні світла, ні опалення. В такий мороз це дуже важко. Ситуація всюди різна, Київ — дуже велике місто. Але все залежить від будинку».
«У нас є знеболювальні засоби»
«У нас є все необхідне, щоб проходити це максимально без болю. Генератор, «Старлінк», резервні лінії інтернету. Електрика та інтернет — ось найголовніше. Від генератора, власне, і гріємося, коли немає централізованої подачі тепла», — каже Ілля Суздалєв.
Ілля Суздалєв, керівник представництва Центру закордонного мовлення TVP в Україні. Працював тележурналістом у Донецьку, з 2014 року — в Києві. Керував офісом телеканалу «Белсат» в Україні.
Як і Алесь Мінаў, Ілля зазначає, що журналісти адаптувалися до ситуації, особливо великі медіа: «У більшості редакцій є зарядні станції EcoFlow, генератори і так далі. Досвід попередніх років, звісно, відіграв свою роль — ми підготувалися. Перший генератор ми купили у 2022 році, після першого блекауту в жовтні. Але потім півтора року він просто стояв — потреби в ньому не було. А тепер розконсервували, ще один купили — стало не вистачати потужності. Тому генератори — не проблема, вони не надто дорогі. В принципі, кожна редакція, гадаю, може собі дозволити».
«Показує LTE, а я навіть телеграм не можу відкрити»
А ось зі зв’язком погано: «Коли немає електрики, відповідно, падає потужність веж мобільних операторів. Тобто на смартфоні тобі показує, що з’єднання ніби є, але насправді ти й подзвонити нікуди не можеш, не кажучи вже про роботу в інтернеті. Ось на вулиці в мене показує впевнений прийом LTE, а я навіть телеграм не можу відкрити».
За словами журналіста, з підготовкою і передачею матеріалів теж по-різному: «Хтось возить в офіс, хтось вдома все робить — та й не всі журналісти живуть у самому Києві. Я, наприклад, в Ірпені. Колега — в селищі Глеваха, з іншого боку Києва. Вона може зробити вдома сюжет, підгадати з електрикою тощо, не їхати в редакцію. Але в основному зараз більшість людей у нас намагається працювати в офісі — там тепло і світло».
Офіс TVP розташований в тому ж будинку, що й Національна спілка журналістів України: «Наскільки чую і бачу, бо ми в тісному контакті перебуваємо, більшість редакцій адаптувалася до ситуації. Купили те, що могли купити. Десь допомогли міжнародні організації, отримали якісь гранти на обладнання тощо. Обзавелися всім необхідним — хтось більше, хтось менше. У когось вистачає зарядної станції на п’ять годин, у когось — на 15. Ось такі тепер проблеми».
«Наприклад, у тебе може бути потужна станція, але ти не встигатимеш її заряджати в короткий час подачі електрики. Ось мій власний приклад: у мене вдома електрика за формулою 3–7, тобто три години є світло, сім годин — немає, — розповідає Ілля. — І це за добрих умов, поки немає обстрілів. Ось ми з вами розмовляємо, а вдома електрики немає — я на зарядній станції. І її потужності мені не дуже вистачає. Але брати більш потужну — не вихід: вона просто не встигатиме заряджатися за ці три години (за найкращого розкладу) подачі електрики. А буває, що подача — півтори години або година, а потім дев’ять годин без електрики.
Тоді доводиться їхати на заправку, щоб зарядитися — на деяких АЗС можна безкоштовно. Береш каву, станція заряджається дві години, привозиш станцію додому, підключаєш, запускаєш опалювальний котел — йому для старту все одно потрібна електрика. Досить часто так їжджу. І графік 3–7, можна сказати, ідеальний, буває значно гірше».
У такому режимі Київ живе з грудня. «А з січня після потужних обстрілів пішли дуже складні графіки, — додає співрозмовник. — І в найлютіші морози доводилося бути без електрики».
«Призвичаїлися»
«Бути без опалення — це залежить від району. Ось у такому районі, як Троєщина, а це 500 тисяч населення — все 10 лютого відновили. Але люди там були без тепла з 9 січня. Це «спальник». До цього електрика могла день бути, потім два дні — ні. Останні тижні три взагалі нічого не було, коли головну ТЕЦ добили. Потім був удар по Дарницькій ТЕЦ — також кілька житлових мікрорайонів на лівому березі Дніпра залишилися без тепла і світла. Там не буде опалення до приходу теплої погоди — це означає, що в лютому і березні його взагалі не буде. Основні ж медіа розташовані в центрі, на правому березі Дніпра. З опаленням тут відносно нормально. Медіа в регіонах, невеликим редакціям, звісно, складніше», — пояснює Ілля Суздалєв.
«Але я б сказав, що все це більше впливає на життєві питання, в роботі ми всі адаптувалися. Є таке українське слово «призвичаїлися». Навіть світлофори вже на вулицях поставили автономні. Під час перших відключень на складних перехрестях був майже хаос. А тепер — призвичаїлися», — каже співрозмовник.
Керівник української журналістської спілки Сергій Томіленко у розмові з Європейською федерацією журналістів називає те, з чим зіткнулися медіа цієї зими, серйозними оперативними труднощами.
Так, у січні офіс НСЖУ був понад добу без електрики, а прориви водопроводу залишили будівлю без води й опалення майже на тиждень. НСЖУ тимчасово призупинив публічні заходи і відклав ініціативи з підтримки місцевих медіа.
Через морози в останні дні січня і на початку лютого енергетична ситуація ще більше погіршилася. Зараз у Києві відлига, але наступний тиждень синоптики обіцяють із серйозним мінусом — 20 і нижче вночі.
Підтримати українських журналістів можна через наступну інструкцію.
Рыгор Сапежынскі спеціально для БАЖ
Дискусія з цього приводу: