«Якщо мені дали відстрочку від військової служби, то я маю віддячити державі, громаді», – так міркував директор черкаської телекомпанії «ВІККА» Сергій Кузляєв. Тому й вирішив вступити до добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ), і тепер охороняє небо над рідним містом від ворожих шахедів. Без зарплати, цілком добровільно.
Коли Сергій Кузляєв рік тому уклав контракт із черкаським ДФТГ, його направили охороняти небо неподалік власного будинку.
– Це навіть символічно: коли мене питають: «Де захищаєш небо?», я відповідаю: «За моєю спиною моя хата», – каже журналіст.
Добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ із місцевих мешканців, які не підлягають мобілізації: особи до 25 або після 60 років, ті, хто має відстрочку, бронювання або вже демобілізований. Але важливо розуміти: членство у ДФТГ не захищає від призову. Один із хлопців загону рівно в день свого 25-річчя отримав повістку й пішов служити в ЗСУ.
Ніякої зарплати, хіба що обіцяна (але поки що не виплачена) допомога від міста – 30 тисяч гривень на рік. Форму купував за власний кошт, разом з іншими скидався на ремонт авто після прильоту, збирає кошти на генератори та павербанки.
За плечима у Сергія строкова служба в підрозділах ППО на Вінниччині –чверть століття тому. У ДФТГ починав із найнижчої посади – прожекториста. Поступово зростав: другий номер, і тепер – кулеметник мобільно-вогневої групи.
Щотижня – навчання: медицина, вибухова справа, поводження зі зброєю, зв’язок, тактика. І тренажери-симулятори, завдяки яким у черкаського ДФТГ суттєво зросла статистика збиття дронів.
– Пам’ятаю, після першого заняття мені снились ті шахеди і тренажер, – сміється Сергій.
Гуманітарій за складом думок, він раптом відкрив для себе необхідність знань у математиці та фізиці. Щоб збити шахед, який летить зі швидкістю 200 км/год, треба в голові швидко прорахувати відстань до цілі, швидкість кулі та необхідне випередження.
– Я все життя думав, що фізика мені не знадобиться. А от і знадобилась, – визнає журналіст.
Черкаське ДФТГ поділене на загони з власними зонами відповідальності – робота не обмежується містом. Коли лунає сигнал «Повітряна тривога», групи виїжджають на позиції та «полюють» на шахедів. Близько 80% дронів збиває авіація, решту – мобільно-вогневі групи та РЕБ-підрозділи.
Серед добровольців – підприємці, колишні депутати, чиновники. Начальник обласного управління освіти Валерій Данилевський разом зі своїм загоном вважається одним із найрезультативніших. Є й жінки – хтось як зв’язківець, хтось безпосередньо в мобільно-вогневих групах. В одному з районів жінка очолює загін ДФТГ.
Сергій Кузляєв розповідає й про менш очевидні труднощі. Акустичне спостереження за «прихованими» шахедами, що летять низько поза радарами, ускладнюється мотоциклістами та мотокосами в радіусі позиції. Раптові зникнення зв’язку під час чергування, які періодично відбуваються, – окрема нервова ситуація. А ще доводиться чергувати взимку при –27°C з вітром («реальних –33°») і влітку під час спеки +27°C.
Черкаське ДФТГ наразі потребує ще 36 добровольців — зокрема, «пілотів-перехоплювачів» для нового напрямку дронів-перехоплювачів. Щоб долучитися, потрібні: довідка про несудимість, дозвіл на зброю, заява та контракт на 3 роки (з правом виходу у будь-який момент). Сергій Кузляєв звертається до колег-журналістів і всіх, хто має відстрочку або бронювання:
– Хто працює в місті – може поєднувати журналістику зі службою. Захист нашого неба – це наша з вами справа.
Справді, не лише Черкаське ДФТГ потребує добровольців, тож Сергій сподівається, що колеги його почують.
Для самого ж Сергія це не просто гасло. Сьогодні ввечері після роботи в редакції – знову в ніч на позицію.
Назарій Вівчарик, «Прочерк».
Фото: “Прочерк” та надані ДФТГ
