Між історичними Острогом і Дерманем на Рівненщині, у селі Верхів, що над мальовничим водосховищем поблизу лісу, створюється цікавий і чимось унікальний приватний музей «Верхівська садиба», в якому можна навіть пожити, занурившись в атмосферу сторічної волинської давнини. Пластуни вже встигли там пожити, мандруючи битими шляхами південної Волині.
Пластові приятелі з Рівного – лікарі Ігор та Людмила Корчаки – реконструюють українське сільське обійстя, збудоване у 1920 – 30 – их роках Сидором Забіякою – українцем, підприємливою і творчою людиною, господарство якого не поступалося тогочасним багатим і передовим господарствам волинських чехів і зберігало свої українські риси в побуті та архітектурі будівель. Сім’я Забіяк була репресована радянською владою, Сидір та його син потрапили у табори ГУЛАГУ, садиба була конфіскована, а її господар помер, так і не потрапивши на поріг рідної хати.
Корчаки відновили садибу у пам’ять про Забіяк та всіх українських людей, що зазнали поневірянь і важкої долі на нашій не своїй землі. Формується експозиція – інтер’єр житлових будинків, а це ікони, книги, меблі, посуд, текстиль, одяг, вишиті рушники, побутові речі того часу. В клунях є різні господарські знаряддя, транспортні засоби, інша техніка, верстати. Забіяки мали кузню, цегельню і великий сад, пасіку – все це планується відродити. Буде представлено і визвольна тематика, адже сусідній Дермань пов’язаний з Уласом Самчуком та полковником армії УНР і генералом УПА Леонідом Ступницьким, а Будераж з історією Української Головної Визвольної Ради.
Господарі хочуть, щоб тут було життя, а життя не може бути без людей. і не тільки туристів. Садиба вже стала оселею для пластунів. Сюди приїздять відпочити і поспілкуватися сім’ї, які мають дітей з особливими потребами та військові. Планується мати коней і проводити іпотерапію для поранених воїнів та всіх постраждалих від війни. На садибі можна робити духовні зустрічі для церковних громад, наукові та журналістські конференції, пластові вишколи, рольові ігри для дітей, майтер-класи, пленери, концерти, цікаві заходи для людей з Верхова і околиць. Так роблять за кордоном у світі.
Мені зрозуміло, чому окупанти зразу нищать українські музеї в окупації, але не зрозуміло, чому держава 34 роки не сприяла розвитку музейної справи і ми дуже відстали. Треба надолужувати.
Віталій Поровчук, журналіст, пластун, сеніор праці
