Внаслідок масової втрати рекламодавців редакції не мають іншого вибору, як зменшувати зарплати (і до того незначні), відправляти журналістів у відпустки без збереження заробітної плати або навіть скорочувати штат. Загалом по Україні кожне десяте локальне медіа взагалі зупинило свою діяльність на період карантину. Така ситуація спостерігається і на Львівщині.
І це в період пандемії, коли необхідно повсякчас інформувати громадян про загрози коронавірусу, шляхи подолання недуги, доброчинні акції тощо. У час, коли люди у невизначеності щодо майбутнього, точна, правдива і різнобічна інформація важливіша ніж будь коли, щоб у суспільстві зберігалася стабільність.
Редакції місцевих медіа, роздержавлені в процесі реформування два роки тому, залишилися наодинці зі своїми новими викликами і проблемами. Як результат, чимало медіа припинили існування, в інших відбулося серйозне скорочення професійних кадрів.
Додайте сюди постійне зростання цін на газетний папір, друк та послуги «Укрпошти», що займається розповсюдженням газет. Плюс необхідність сплачувати за електроенергію та інші отримані послуги. Додайте виплату заробітної плати журналістам. І стане очевидно, чому редакції місцевих медіа не живуть, а виживають. І це, чесно, зачіпає найбільше. Можна було би якось тягнути того важкого «воза» і далі, та «завітав» неждано коронавірус, що, без перебільшення, ще більше погіршив і до того несолодке життя українських журналістів.
За результатами дослідження, проведеного НСЖУ, на карантині українські ЗМІ різко втрачають доходи та накопичують борги. 82 відсотки редакторів скаржаться на втрату рекламодавців через запровадження карантинних заходів та економічну кризу, викликаною епідемією коронавірусу. Редакції згортають реалізацію нових проєктів (52 відсотки) та скорочують обсяги медіа виробництва (44 відсотки). При цьому 9 відсотків ЗМІ призупинили свою діяльність на час карантину. У редакціях масово впроваджують заходи із скорочення витрат на персонал. Національна спілка журналістів України спільно з Українською асоціацією медіабізнесу та Асоціацією незалежних регіональних видавців звернулася до керівництва країни із закликом невідкладно стати на захист інформаційної безпеки України в умовах карантину. Поки-що жодної конкретної відповіді чи кроків не видати. Отож, чекаємо далі…
Тим часом Європейська федерація журналістів продовжує працювати з ЄС над впровадженням програм підтримки медіа-сектору. Сьогоднішній карантин у зв’язку з пандемією ще раз довів важливість місцевих ЗМІ для людей. Медіа систематично просили свої уряди про підтримку протягом останнього місяця через стрімке зниження рекламних доходів, викликане поширенням епідемії. А ось уряд Нової Зеландії виділить 25 мільйонів фунтів стерлінгів для допомоги медіа під час кризи, спричиненої Covid-19. Кожен медіа-бізнес отримав від уряду субсидії на зарплату, які покривають частину платні за 12-тижневий період.
Тепер сфокусуємо погляд на Литву. Тамтешня влада вже надає різносторонню підтримку засобам масової інформації, які страждають від кризи, спричиненої коронавірусом. «Противірусну» підтримку литовських ЗМІ можна сформулювати коротко: більше реклами, зниження податків та компенсації на доставку. Як розповів голова Литовської спілки журналістів Дайніус Радзявічус, збільшено державне замовлення на соціальну рекламу із роз’яснювальною інформацією та закликами залишатися вдома.
Ми часто повторюємо, мов якусь мантру: Україна — це Європа, йдемо європейським шляхом. Так от, ставлення до місцевих медіа там, починаючи від урядовців до пересічного громадянина, геть зовсім протилежне від нашого.
По-перше, кожне місто має своє друковане видання, радіо і мешканці пишаються цим, бо мають змогу знайомитися, бути в курсі подій, що відбуваються в їхньому краї. По-друге, цінують можливість обговорення тих подій, почерпнутих із місцевих медіа, зі знайомими, сусідами. По-третє, є нагода зробити свій власний допис тощо. Інтернет читачі вважають явно не конкурентом для місцевих ЗМІ.
Аби не бути надто голослівними, наведемо такий факт, який повідомила сколівчанка Оксана Снігур, яка сьогодні живе і працює у Німеччині. Там обов’язковим для всіх без винятку мешканців є податок на засоби масової інформації (близько 17 євро на місяць – незначна сума, виходячи із розміру зарплати чи пенсії середньостатистичного німця). І це незалежно від того, слухаєш ти радіо чи ні, чи читаєш газети. Преса має бути вільною, тому німці дружно її фінансують. Таке «правило» існує і в деяких інших країнах.
Багато хто з нас донедавна подорожували європейськими країнами. І кожен, мабуть, звернув увагу на чи не щоденний ритуал європейців – у кав’ярнях за горнятком кави почитати свіжий випуск місцевої газети перед роботою чи на дозвіллі. Це швидше вже традиція – черпати новини спільноти із місцевих ЗМІ. Не фейкові, а правдиві. Єдиним, що єднає українські та європейські місцеві ЗМІ, є розповсюдження інформації (наголошу: перевіреної, достовірної) для масової аудиторії, а також надання змоги кожному відчути зв’язок зі спільнотою, впливати на дійсність через медіа.
Як підсумок усьому сказаному: можливо, і нам варто глянути на місцеві ЗМІ уважніше, зрозумівши нарешті їх важливу, потрібну і незаперечну роль у житті громади? Бо саме вони, місцеві ЗМІ, доносять до людей різного віку правдиву інформацію, яка не є безликою чи загальною. Кожна газетна публікація має свого конкретного автора -журналіста, який відповідає за написане. Це його репутація, яка багато важить. Тому запитання «чи потрібні місцеві ЗМІ?» швидше звучить сьогодні риторично. Відповідь є однозначною і безсумнівною: вони є саме тим єдиним і незаперечним джерелом отримання людьми правдивої інформації з життя громади, і не тільки, виховують той дух спільноти, об’єднання, який завжди був і залишається необхідним. І кожному під силу підтримати місцеві ЗМІ. Для цього потрібно не надто багато – бодай оформити передплату газети на наступне півріччя.
Іванна Русин, ПП «Інформаційно-просвітницький медіа-центр «Бойківська думка» (Сколівський район, Львівщина)
