Тренінг «Екранна документалістика і війна» відбувся у Запорізькому Центрі журналістської солідарності НСЖУ. Поділитися інформацією, що допомагає в роботі тележурналістів, репортерів, блогерів, надати рекомендації та відповісти на нагальні запитання про роботу з документалістикою, її класифікацією до Центру завітала медіатренерка Ангеліна Трегуб – кандидат наук з соціальних комунікацій, доцент Хортицької національної академії.
– Документальні твори, в основі яких обов`язково лежить реальний факт, останнім часом, з розвитком гаджетів, масово поширились. Багато початківців, звичайних громадян, військових, молоді долучаються до хронікальних зйомок. Для фільмування воєнних подій в Україні та фіксації злочинів ворога доречний саме мобільний телефон, бо він завжди з вами і можна оперативно відзняти подію чи факт, свідками якого ви несподівано стали. Тим більше, що відкритими майданчиками для переглядів, крім телебачення, стали також відеохостинги, соціальні мережі, – розповіла Ангеліна Тригуб.
Медіатренерка звернула увагу на те, що потрібно знати, аби успішно оволодіти секретами хронікальної зйомки.
Типи зйомки:
- інформаційно-хронікальний – стріми, прямі ефіри;
- документальний, де застосовуються художні і постановочні засоби, монтажі, коментарі, інтерв`ю.
За манерою подачі відеоматеріалів документальні твори поділяються на:
- пояснювальний – такий, що включає титри або коментування для уникнення свідомих чи несвідомих маніпуляцій. Крім хронікальних до цього виду відносяться історичні або науково-популярні фільми (портрети, природа);
- поетичний документальний твір може включати художні колажі, зображально-виражальні кадри, емоції героїв, складний монтаж, музичне супроводження. Емоційне навантаження досягається з використанням зйомки з дронів, камер;
- спостережливий тип документалізму має на меті створити відчуття, що камери, оператора та журналіста взагалі немає. Це типовий сюжет повсякдення. Наприклад, зйомки військових з окопів, або сюжет про адаптацію життя під постійними бомбардуваннями підлітків- скейбордистів з Харкова, знятий студією «Вавілон 13» ;
- новий гібридний жанр, наприклад, в новинах, де коментар свідка використовується як синхрон на фоні відеоряду подій. Така подача формує відчуття присутності, максимально реалістична;
- залучений документалізм – це телевізійна журналістика, репортажі. В цьому випадку журналіст присутній в кадрі, передає власні коментарі, враження, емоції. В основі лежить його думка;
- перформативний – схожий на залучений, але більш глибинний: тут журналіст не просто спостерігач, а дослідник проблеми або інтерв`юер постраждалих від війни та окупації, військовополонених;
- рефлексивний вид документального твору побудований на емоціях, частіше використовується початківцями або випадковими учасниками подій. Це користувацький контент, який навіть виступає у якості боротьби зі стресом. Як приклад, відеощоденник дівчини з Маріуполя, яка з вікна своєї квартири щодня знімали військові злочини росіян;
Учасники тренінгу звернули увагу на важливість документалізації військових злочинів для створення історичних доказів та їхньої фіксації. І в цьому сенсі детально обговорили документальний фільм, що став прикладом такої важливої роботи – «20 днів в Маріуполі» Мстислава Чернова, який отримав «Оскар» в 2024 році.
Тренінг викликав неабиякий інтерес у медійників.
– Для мене та й для багатьох учасників тренінгу ця сфера журналістики значною мірою нова, – відзначає редакторка газети з Лисичанська Валентина Аверіна. – Завдяки розповсюдженню сучасних досконалих гаджетів та подіям воєнного часу, ми всі, по суті, технічно можемо робити хронікальні зйомки про героїзм наших людей і злочини російських загарбників. А от як зробити це цікаво і професійно, якраз і допоможуть знання, які ми одержали на сьогоднішньому тренінгу, – зазначила журналістка.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 152.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників ЗМІ, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Олена Морозова
Фото Дар’ї Зирянової
