День військового журналіста відзначатиме Україна вже цієї неділі, 16 лютого
«Занадто багато за всі покоління наших загинуло, щоб ми склали руки», – ці слова Катерини Петренко, пресофіцера 148-ї окремої артилерійської бригади ДШВ ЗСУ, найкраще передають дух українських військових журналістів. Рік тому, до Дня військового журналіста, вийшов фільм, підготовлений Національною спілкою журналістів України, «Пресофіцери важливі». За цей час змінилося багато що – і самі герої, і їхні посади, і характер війни. Але незмінним залишилося головне – їхня відданість справі та розуміння важливості своєї місії.
Євген Алхімов, пресофіцер 28-ї окремої механізованої бригади, зазначає, що за рік суттєво змінилися умови роботи.
– Через технологічність війни стало в рази небезпечніше працювати, – каже він. – Якщо раніше заїжджаєш на позиції піхоти і думаєш: «Ось я відпрацюю та поїду, а їм тут залишатись», то тепер приїжджаєш, і піхота думає: «Ми хоча б тут залишаємось, а йому ще виїжджати».
Особливу небезпеку становлять дрони зі штучним інтелектом, які влаштовують засідки на дорогах. Але попри все це, робота пресофіцерів стала ще важливішою.
– Якщо раніше усі намагались показувати свою роботу якнайменше, то тепер це запорука суспільної уваги, зборів для того, щоб надалі можна було ефективно воювати, – додає Алхімов.
Андрій Полухін, фотокореспондент 24-ї ОМБр, розповідає про розширення команди та вражаючі результати.
– За рік у нас було майже 120 виїздів з журналістами з різних країн та медіа. Публікацій по різним соціальним мережам у нас більше 2000, – розповідає він.
Особливо зворушливою є розповідь пресофіцера Катерини Петренко про її досвід роботи з артилеристами.
– Найголовніше досягнення – це довіра бійців та командирів, – говорить вона. – Були ситуації, коли противник ліз з трьох боків, і позиції опинялись у «підкові». По поверненню з позицій в голові крутилась думка: «Круто, цього разу також ми всі вижили».
Катерина каже, що добре знає історію України, і намагається зробити свій внесок у збереження пам’яті про нинішнє покоління.
– Основна мета як цивільних, так і військових журналістів полягає в боротьбі за розум і серця наших громадян, – так коментував роль українських медіа під час вручення йому відзнаки НСЖУ «Пресофіцери важливі» в червні 2024 року Володимир Фітьо, колишній начальник служби зв’язків з громадськістю Сухопутних військ ЗСУ, який зараз працює у пресслужбі Міністерства оборони України.
За його словами, інформаційна складова у цій війні має критичне значення, особливо враховуючи потужність російської пропаганди.
– Російська пропаганда надзвичайно потужна, багаторівнева і дуже добре фінансується. Це фабрика фейків, основна задача якої – посіяти в світі сумніви в доцільності надання Україні підтримки, – зазначив Володимир Фітьо.
Пресофіцери продовжують свою важливу місію – фіксувати історію, розповідати правду про війну та зберігати пам’ять про героїв. Як влучно зазначив у коментарі журналістам один із українських бійців: «Я прихильник ушанування предків. Вони на нас дивляться. Треба бути гідними».
Військові журналісти/-ки та пресофіцери/-ки щодня виконують надважливу місію – доносять правду, підтримують бойовий дух та документують історію. Вони працюють у найгарячіших точках, часто під обстрілами, щоб світ знав про героїзм українських захисників. Закликаємо привітати військових журналістів! Якщо серед ваших знайомих є колеги, які працюють у бойових бригадах – напишіть їм слова вдячності. Публікуйте пости, діліться їхніми матеріалами, підтримайте їхню роботу!
Дякуємо кожному і кожній з вас за сміливість і професіоналізм! Ваш голос – це зброя, яка наближає Перемогу!
Інформаційна служба НСЖУ
