Навіть коли зникають електрика та мобільний зв’язок, друкована газета може залишатися чи не єдиним джерелом перевірених новин для жителів прифронтових громад. Про роботу українських медіа під час війни та особливості шведської медіасистеми говорили під час зустрічі українських журналістів зі шведськими колегами у Стокгольмі.
Однією з центральних тем зустрічі стала презентація двох прифронтових газет — зі Слов’янська на Донеччині та видання із Золочева на Харківщині. Їхні редактори розповіли, як продовжують працювати поблизу лінії фронту, підтримують зв’язок із читачами та забезпечують людей локальною інформацією попри обстріли, руйнування редакцій і фінансові труднощі.
Зустріч також стала нагодою обговорити досвід шведської медіасистеми з Джеймсом Севіджем — співзасновником і директором англомовного видання The Local, який представляє організації шведської медіаіндустрії.
Шведський досвід: співпраця, незалежність і саморегуляція
Розповідаючи про шведську медіасистему, Джеймс Севідж звернув увагу на кілька її важливих складників: незалежні суспільні мовники, конкурентний комерційний медіасектор, сильні журналістські організації, конституційні гарантії свободи слова та розвинені механізми саморегуляції.
Він наголосив, що шведські медіа не лише конкурують, а й співпрацюють у питаннях, які стосуються всієї галузі. Така взаємодія дає змогу спільно реагувати на загрози свободі слова, обговорювати законодавчі ініціативи та захищати професійні інтереси журналістів і видавців.
Окрему увагу спікер приділив медіаомбудсмену — механізму саморегуляції, який розглядає скарги на порушення журналістської етики. Його робота стосується, зокрема, захисту приватності людей, згаданих у публікаціях, і дотримання професійних стандартів.
За словами Джеймса Севіджа, медіа прагнуть самостійно контролювати дотримання етичних правил, а не передавати ці функції зовнішнім регуляторам. Якщо порушення встановлено, видання має опублікувати відповідне рішення помітно для своєї аудиторії.
Водночас спікер звернув увагу на нові виклики, пов’язані із соціальними мережами. Зокрема, він розповів про дії шведських медіаорганізацій проти шахрайської реклами на платформах Meta, у якій використовують логотипи медіа, імена журналістів та їхні підроблені зображення для поширення неправдивої інформації або продажу сумнівних товарів.
«Вісті» зі Слов’янська: редакція, зруйнована російським ударом
Окремою частиною зустрічі стала розповідь головного редактора та співвласника газети «Вісті» зі Слов’янська на Донеччині Олександра Кульбаки.
До повномасштабної війни у Слов’янську проживало близько 100 тисяч людей. На момент зустрічі, за словами редактора, у місті залишалося приблизно 20 тисяч жителів. Попри небезпеку, вони продовжують потребувати перевіреної інформації про події у своїй громаді.
Редакція газети зазнала руйнувань унаслідок російського авіаудару. Проте журналісти продовжують роботу дистанційно, перебуваючи в різних, безпечніших регіонах України.
Змінився і вигляд видання: якщо до війни газета була кольоровою, то тепер виходить чорно-білою. Однак її основне завдання залишається незмінним — надавати читачам перевірену інформацію про життя громади.
Редактор наголосив, що для повноцінної роботи журналістам необхідно підтримувати контакт із людьми, які залишаються у прифронтовому місті. Значну частину інформації вони отримують телефоном, а за можливості журналісти приїжджають до Слов’янська, щоб спілкуватися з жителями безпосередньо.
Газета із Золочева «Зоря”+”Віст Богодухівщиниі»
Інший досвід представив редактор газети із Золочева на Харківщині Василь Мирошник, який продовжує жити й працювати у своїй громаді, приблизно за 12 кілометрів від лінії бойового зіткнення.
Видання виходить із 1922 року. За словами редактора, його редакція також була зруйнована в перший рік повномасштабної війни, тому тепер він готує газету вдома.
Редактор розповів, що прагне зберегти видання як повноцінне медіа, а не перетворити його на безкоштовну інформаційну листівку. Газету продають за символічною ціною — 10 гривень.
«Ми намагаємося все-таки не роздавати, тому що якщо віддавати газету безкоштовно, газета перетвориться на якусь листівку», — пояснив він свою позицію.
Видання співпрацює з територіальними громадами, укладає договори та шукає фінансові можливості для продовження роботи. Отримані кошти спрямовують на підготовку й випуск газети, яка охоплює кілька громад.
Редактор також розповів про власну систему доставки: газети привозять у населені пункти, а на місцях їх поширюють листоноші, яким виплачують невелику зарплату.
Коли немає світла та інтернету, друковане видання стає критично важливим
Особливе значення друкована преса має в селах, де через постійні обстріли немає електропостачання, мобільного зв’язку та доступу до інтернету.
У таких умовах паперова газета може бути єдиним доступним джерелом перевірених новин. Водночас редактори наголошують: важливість друкованих медіа визначається не лише технологічними обмеженнями, а й довірою людей до знайомого місцевого видання.
Газета дає змогу отримувати інформацію навіть тоді, коли цифрові канали не працюють. Для прифронтових громад це питання не лише доступу до новин, а й інформаційної безпеки.
Під час зустрічі журналісти також обговорили поширення російської пропаганди в прикордонних громадах. За словами учасників, у соціальних мережах з’являються канали, автори яких видають себе за місцевих жителів і створюють викривлену картину подій. Це ускладнює розпізнавання неправдивої інформації, особливо для тих, хто не має безпосереднього доступу до подій у конкретній громаді.
Редактор із Харківщини навів приклад, коли після припинення поширення української газети в населених пунктах інформаційний вакуум можуть заповнювати російські пропагандистські видання. За його словами, російська сторона використовує навіть дрони для доставки таких газет у прифронтові села.
Для прифронтових громад локальне медіа — це не просто джерело новин. Це зв’язок із власною громадою, доступ до практичної інформації та можливість отримувати перевірені повідомлення навіть у надзвичайно складних умовах.
Саме тому підтримка українських прифронтових редакцій має значення далеко за межами окремого видання: вона допомагає зберігати інформаційний простір там, де він найбільш вразливий до російської пропаганди.
Наталія Войтович, НСЖУ
Дискусія з цього приводу: