Збірку публіцистики «Наган-країна», видану 2019 року в Києві, читають учні й педагоги загальноосвітньої школи № 17 у Краматорську на Донеччині. Цю книжку подарував школі її колишній учень Сергій Шевченко (випуск 1977 року). Він автор збірки, доброчинець і краєзнавець, багаторічний активіст фонду «Журналістська ініціатива», з 2017-го секретар Національної спілки журналістів України.
А новину зі шкільного життя повідомив Олег Максименко очільник Краматорського літературного об’єднання – він цьогоріч завітав у справах до центрального офісу творчої спілки журналістів на столичному Хрещатику, після чого виконав особисте прохання свого колеги й передав примірник «Наган-країни» директорові закладу освіти Валентині Іванівні Колесниковій.
Публіцист, фаховий газетяр Сергій Шевченко, автор низки творів історичної тематики, народився в робітничій сім’ї в Краматорську, де й закінчив школу. Наприкінці 1970-х, у часи студентства, працював як журналіст-практикант у редакціях газет Макіївки й Донецька, бував на будівництвах, у заводських цехах, спускався з шахтарями в забій. Згодом набув досвіду як кореспондент, редактор, служив у столиці, зокрема в науковій установі. Має військове звання – полковник, зазначено в довіднику-антології «Українські письменники Краматорська». Нині він творчо працює в Києві – вже понад три десятиліття (останніми роками ще й у місті Переяславі на півдні столичної області). Восени 2015-го виїздив з групою письменників на Донеччину, дарував книжки захисникам України – у Слов’янську, Краматорську, Дружківці, Новоекономічному. Писав про війну, ініціював всеукраїнську інформаційну акцію «Рік жертв Великого терору» й чимало творів опублікував у пресі з нагоди 80-х роковин соловецької трагедії. А відтак видав в «Українському пріоритеті» (назва ж яка промовиста!) книжку, що оповідає і про буремне сьогодення, і про важку історію країни.
Саме цю нову збірку, відзначену на Київщині літературною премією імені Григорія Косинки, автор подарував рідній школі. У нарисах і статтях він пише, зокрема, і про Донбас, і про «розстріляне відродження» України, державність якої століттями прагнули нищити верховоди Кремля – від пріснопам’ятних імператорів і «вождів пролетаріату» до теперішнього так званого обнуленого президента. «Спираючись на розсекречені архівні джерела, автор-дослідник дивиться в корінь збройної агресії історико-політичного утворення, названого Наган-країною, – сказано в одному з відгуків на книжку, – і поділяє думку про те, що в умовах потужної інформаційної війни, розв’язаної проти України, виховання національної пам’яті – то головний самозахист».
Поза берегами видання його автор згадує, як уже після Євромайдану випадково дізнався з Інтернету про культурний захід, проведений у бібліотеці райцентру Баришівка на Київщині. Там школярі на презентації обговорювали актуальну літературну новинку – Сергієву збірку «Соловецький реквієм», видану за державною програмою «Українська книга». «Важливо, щоб діти, старшокласники, молоді люди більше дізнавалися про історичні події з джерел, не замулених пропагандою всіляких авторитарних режимів. Читаймо правдиві, популярно написані твори про минуле й сьогодення», – закликає письменник. Він наприкінці 2020-го підготував до друку ще одну збірку – «Імперія терору», задуману як двокнижжя з «Соловецьким реквіємом». Отож шкільна бібліотека поза всяким сумнівом матиме авторський примірник літературної новинки ще й наступного року.
До речі, заголовок цієї замітки – не випадково зі знаком оклику, як гасло. Тож і сенс написаного – не в констатації факту, а в заклику до митців: «Книжку випускника – рідній школі!»
Зроблено звичайну добру справу, не виняткову, проте вона перспективна – її можуть ширше наслідувати і художники слова, і майстри мистецтв. І школярам ця наука – творити добро – безумовно, буде корисна.
Людмила Мех, заслужений журналіст України, президент ВБФ «Журналістська ініціатива»
Фото з архіву фонду “Журналістська ініціатива”
