Свого часу публіцист Сергій Шевченко, побувавши з експедицією на Соловецьких островах, був вражений побаченим і почутим.
Скільки наших талановитих співвітчизників загинуло тільки за те, що щиро любили свій край, свій народ, свою батьківщину й рідну мову! Багато з них залишалися лежати безіменними в землях Соловків, Карелії, інших північних країв, а рідні репресованих не мали жодної звістки про їхні долі, місця й роки загибелі. Тоді й вирішив київський журналіст дослідити ґрунтовніше цю тему, відновити імена убієнних земляків.
Від кінця 1990-х він не раз відвідував Біломор’я й урочище Сандармох, а в Архангельську й Петрозаводську ще до російсько-української війни вивчав розсекречені матеріали в архівах спецслужб. На основі цих досліджень видав кілька книжок про трагедію нашого народу. Серед героїв його нарисів і статей — репресовані митці Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Микола Куліш, Микола Зеров, Мирослав Ірчан, Ґео Шкурупій, Григорій Епік та інші.
Нині побачила світ ще одна збірка історичної публіцистики — «Імперія терору». У ній є твори про Павла Филиповича, Валер’яна Поліщука, Михайла Ялового, Бориса Пилипенка, Гро Вакара, Євгена Черняка… На чільній сторінці нової книжки читаємо: «Усім, кому «трійка» сказала «помри», але Трійцею велено — «бути», присвячується».
Уважний читач помітить: ця посвята є й у збірці «Соловецький реквієм», виданій у Києві 2013 року (до речі, її свого часу творча спілка журналістів висувала на здобуття Шевченківської премії). Втілити в життя черговий соціально значущий проект допомогли Сергієві колеги-журналісти (перша частина його «соловецького двокнижжя», нагадаємо, видана за програмою «Українська книга», побачила світ у переддень Революції Гідності).
Автор повторив напис-посвяту цілком свідомо, бо літературна новинка водночас і твір самостійний, і компонент двокнижжя. Тема, стиль та певні елементи художнього оформлення обох видань дуже схожі між собою. Як розповів кореспондентові «Голосу України» пан Сергій, в оформленні він використав, приміром, оригінальні колонтитули — зображення шматків табірного колючого дроту. Нестандартно розмістив на обкладинках і назви книжок: хрестом і стрілкою в небо — як у стовпців коло ям Сандармоху. Насправді «Імперія терору», каже автор, це не лише про минуле, це й про сьогодення, бо методи імперії залишаються тими самими. Загарбництво й агресія — це її родове, в чому знов і знов переконуємося. Уся її спрямованість — проти людини, проти свободи, проти демократії.
Тому маємо бути особливо пильними, щоб не допустити ворога глибше на нашу територію, а згодом визволити і Крим, і всі тимчасово окуповані землі Донбасу. На це орієнтує читача книжка Сергія Шевченка. До слова, йому вже надходять слова подяки за творчу працю. Відомий мореплавець Валерій Петущак, який свого часу здійснив навколосвітню подорож на яхті «Лелітка» (про нього не раз писав «Голос України»), серед перших привітав автора «Імперії терору».
«У радянські часи я цю імперію називав скромніше — «тюрма народів», — написав пан Валерій. — У юності батько розповідав мені про голодомор, свідком якого він був… Ви робите святу справу — повертаєте нам, українцям, пам’ять, історію України. До гасел: армія, мова, віра я додав би обов’язково — історія. Найбільший шовіністичний злочин російської імперії — це фальсифікація, знищення української історії. Величезну роботу треба виконати нашим історикам з розвінчання радянських міфів і відтворення української історії».
Фото надано автором.
Джерело газета “Голос України” http://www.golos.com.ua/article/343729
