Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну два роки тому тисячі українських журналістів миттєво стали фронтовими кореспондентами. Разом із цим, в Україну прибули десятки іноземних журналістів, які почали висвітлювати війну. Без цих професійних і громадянських репортерів світ не зміг би стежити і зрозуміти масштаби катастрофи, що триває.
За це вже сплачена велика ціна, оскільки, за даними Національної спілки журналістів України, щонайменше 16 працівників медіа загинули під час виконання професійних обов’язків, 9 працівників медіа загинули як цивільній жертви і щонайменше 54 журналісти загинули під час служби в Збройних Cилах України.
Лондонська благодійна організація «Справедливість для журналістів» (Justice for Journalists Foundation (JFJ) у партнерстві з Національною спілкою журналістів України та за фінансової підтримки ЮНЕСКО збирає відкриті докази та супутникові знімки нападів на працівників медіа під час війни в Україні з метою інтеграції цих знань у рекомендації з безпеки, оцінку ризиків та HEFAT навчання для журналістів, які прямують у зону бойових дій.
У ході проекту ми отримали та опрацювали інформацію про 35 випадків смертельних і несмертельних нападів на медіа-працівників в Україні, до яких причетні щонайменше 55 медіа-працівників з таких країн, як Україна, Туреччина, Чехія, США, Росія, Ірландія, Великобританія, Італія, Франція, Японія, Данія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Португалія, Литва.
Перевірені дані підтверджують, що 12 працівників ЗМІ загинули внаслідок ворожих обстрілів під час виконання професійних обов’язків. До цього числа входять шість іноземних журналістів: Арман Солдін, Фредерік Леклерк-Імхофф, Мантас Кведаравічюс, П’єр Закжевскі, Оксана Бауліна, Брент Рено; та четверо українських журналістів: Олександра Кувшинова, Макс Левін, Богдан Бітік та Євген Сакун.
Крім того, на окупованих Росією територіях було закатовано та вбито щонайменше чотирьох українських журналістів: Євгена Баля, Зореслава Замойського, Романа Нежиборця та фотокореспондента Ігоря Гуденка.
У 2024 році внаслідок обстрілу Росією «Парк Готелю» у Харкові вже постраждали двоє журналістів і один фіксер турецького інформаційного агентства Anadolu. Також знімальна група Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода потрапила під мінометний обстріл під час підготовки сюжету на передовій.
Проаналізувавши зібрані дані та опитавши жертв і свідків цих атак, JFJ визначив основні ризики, з якими стикалися журналісти під час роботи у зонах бойових дій, і розробив попередні рекомендації щодо безпеки для працівників ЗМІ, які висвітлюють війну в Україні. Ці рекомендації не охоплюють усіх аспектів безпеки журналістів, але будуть корисними для тих, хто працює в Україні.
1) ПРОЙДІТЬ HEFAT НАВЧАННЯ ПЕРЕД ВІДРЯДЖЕННЯМ У ЗОНУ ВІЙСЬКОВИХ ДІЙ
Перед поїздкою у зону бойових дій вкрай важливо пройти тренінги з ворожого оточення та надання першої допомоги. Навички, отримані під час таких тренінгів, допоможуть медіа працівникам більше дізнатися про основи безпеки; як провести оцінку ризиків; як поводитися в небезпечних ситуаціях; і потенційно можуть врятувати своє життя та життя членів команди. Навіть якщо ви добре навчений журналіст і тривалий час висвітлюєте конфлікти, важливо щороку оновлювати ці навички, оскільки всі війни унікальні.
2) ПРОВЕДІТЬ ОЦІНКУ РИЗИКІВ ПЕРЕД ТИМ, ЯК НАВАЖИТИСЯ НА ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ
Проведення попередньої оцінки ризиків і розробка протоколу щодо конкретних ризиків перед поїздкою в зону бойових дій має бути обов’язковою для всіх працівників медіа в зонах конфлікту. Важливо розуміти особливості регіонального контексту, включаючи тактику, бойову форму та озброєння, які використовують обидві сторони.
Під час планування маршруту важливо повідомити своїх колег або керівництво про місцезнаходження. Пам’ятайте про основи безпеки, тобто уникайте використання одних і тих же в’їздів і виїздів під час планування маршруту.
3) ПРОВЕДІТЬ РОЗВІДКУ МІСЦЕВОСТІ
Виконуючи редакційне завдання, підтримуйте зв’язок з місцевими жителями, щоб щогодини знати, що відбувається в районі, куди ви збираєтеся. Не покладайтеся на застарілу інформацію, навіть якщо їй лише «два-три дні». У районі безпосередніх бойових дій оновлення інформації має відбуватися якомога частіше.
Відвідуючи невідому місцевість, проведіть попередній аналіз місцевості. Ніколи не покладайтеся на технології та розвивайте навички читання фізичних карт та орієнтування на місцевості без допомоги гаджетів, адже сигнали можна відстежувати.
4) ОБИРАЙТЕ БЕЗПЕЧНЕ ЖИТЛО
Докази свідчать про те, що російські військові цілеспрямовано атакують готелі, яким віддають перевагу представники міжнародних і національних медіа. Вибираючи житло, намагайтеся уникати готелів, які можуть стати об’єктом такої атаки. Уникайте перебування поблизу адміністративних будівель, залізничних вузлів, складів та інших стратегічних об’єктів, які можуть стати цілями. Найкращий варіант, якщо це можливо, – непомітно орендувати квартиру. Не слід забувати про звичайні заходи безпеки: будівля не має бути високою та має забезпечувати легкий вихід у разі нападу. Заздалегідь визначте всі входи та запасні виходи.
5) ЗАХИСНІ ЗАСОБИ
На передовій журналіст повинен бути повністю екіпірований захисним спорядженням, включаючи бронежилет і захисну каску з написом «PRESS». Уникайте носіння одягу в стилі мілітарі, оскільки є високий ризик сплутати вас з військовослужбовцями.
6) ПРОМАРКУЙТЕ ТА ПІДГОТУЙТЕ СВІЙ АВТОМОБІЛЬ
Маркування автомобіля написом «PRESS» є життєво необхідним. Не вибирайте такі варіанти, як «TV», оскільки в Україні це може зчитатися як «V», яке використовується збройними силами росії. У разі атаки безпілотників звичайний знак «PRESS» може бути ледве помітний. Розгляньте можливість використання полівінілових магнітів, які легко наклеювати та знімати. Розмітка повинна бути великою і видимою з усіх боків автомобіля: спереду, з обох боків і на даху.
Щоб вас не ідентифікували як представника збройних сил та ви не стали мішенню, уникайте маркування свого автомобіля будь-якими знаками, пов’язаними з військовими (такими як жовта чи синя стрічка, білі хрести тощо), навіть якщо це пропонується місцевими оборонці.
Переконайтеся, що автомобіль справний і має запасні колеса та інші необхідні інструменти для екстреного ремонту.
7) БУДЬТЕ УВАЖНІ ПІД ЧАС ЗМІНИ АВТО
Слідкуйте за тим, щоб на вашому транспортному засобі завжди було добре помітне маркування «PRESS». Намагайтеся уникати пересадок, зокрема не сідайте в машину з невідомими людьми та військовослужбовцями, які можуть стати мішенню іншої сторони. Ретельно підходьте до вибору випадкового таксі для поїздки в небезпечні зони. Переконайтеся, що ваш водій повністю розуміє ризики; не покине журналістів у разі нападу; та має необхідні запчастини до автомобіля на випадок надзвичайної ситуації.
8) МАЙТЕ ДОДАТКОВИЙ КАНАЛ ЗВ’ЯЗКУ
Ніколи повністю не покладайтеся на технології, перебуваючи в зоні конфлікту. Якщо ви журналіст і працюєте в медіа, спробуйте отримати супутниковий телефон. Журналісти-фрілансери можуть скористатися більш дешевшою альтернативою – супутниковим навігатором. Завжди майте резервний план на випадок збою технології.
Пам’ятайте, що обидві сторони використовують засоби радіоелектронної боротьби поблизу зони бойових дій, а мобільні гаджети можуть не працювати належним чином або надавати ненадійні дані GPS-навігації. Уникайте використання GPS у зоні бойових дій, якщо у вас немає інших засобів для визначення вашого місцезнаходження.
ВИСНОВОК
Важливо зазначити, що не всі випадки фізичних нападів на журналістів стають публічно відомі. Зокрема, це стосується інцидентів проти журналістів, які працюють у невеликих регіональних виданнях, фрілансерів та фіксерів. Журналісти, які працюють у відомих медіа, регулярно проходять необхідну підготовку перед поїздками в зону бойових дій, мають доступ до необхідного обладнання та подальшої підтримки. При цьому, безпека фрілансерів і місцевих членів команди часто залежить виключно від них самих. Часто їм доводиться самостійно оплачувати дорогі витрати. Оцінка своїх професійних ризиків та їх зменшення – теж залежить від них самих.
Фонд «Справедливість для журналістів» та його партнери прагнуть підвищити безпеку медіа-працівників в Україні, створюючи та підтримуючи захищену базу даних доказів, пов’язаних із цими нападами, а також інформуючи медіапрацівників про шляхи зменшення ризиків.
Вперше ці ключові рекомендації були презентовані під час міжнародної експертної дискусії «Два важкі роки війни: подолання викликів для безпеки журналістів та стійкості медіа», яка пройшла 15 лютого 2024 року за ініціативи Національної спілки журналістів України (НСЖУ) і Міністерства культури та інформаційної політики України під патронатом Національної комісії у справах ЮНЕСКО в Україні.
