Повертаючись днями до Києва після міжнародного відрядження, голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко опинився в одному купе з відомим журналістом-розслідувачем Михайлом Ткачем. Про цю дорожню розмову й про колег із прифронтових редакцій він розповів у своєму фейсбук-дописі.
За кілька годин дороги співрозмовники встигли обговорити найгостріші політичні події останніх днів, кадрові рішення у владі та той величезний запит на справедливість, який українці відстоюють ще з часів Майдану 2004 року. Але в якийсь момент розмова перейшла до тих, хто працює на межі, – редакторів і журналістів фронтових газет, які продовжують виходити на люди під постійною загрозою обстрілів, залишаючись поруч зі своїми земляками.
Особливо багато говорили про Олексія Пасюгу та газету «Ворскла» з Великої Писарівки на Сумщині. Це історія про щоденний ризик, з яким працює редакція, і про видання, на яке чекають у прикордонних селах – там, де російські дрони руйнують будинки, а люди все одно тримаються за своє життя і свою громаду.
Сергій Томіленко розповів, що сьогодні до повсякденного спорядження редакторів прифронтових газет входять не лише блокнот і фотоапарат, а й детектори дронів, аптечки та бронежилети. Ще кілька років тому таке годі було уявити.
Згадали й Світлану Карпенко, редакторку газети «Трудова слава» з Оріхова. Для людей, чий світ через війну звузився до підвалів, де вони рятуються від безперервних обстрілів, вихід рідної газети означає значно більше, ніж просто новини. Для багатьох це знак, що життя триває.
Михайло Ткач уважно слухав, ставив уточнювальні запитання і зрештою попросив надіслати більше інформації, світлин і відео про колег із фронтових редакцій. А перед прощанням Сергій Томіленко попросив його залишити кілька слів на примірнику «Ворскли». Ткач написав: «Дякую вам дуже за вашу роботу».
«Хочу, щоб про журналістів фронтових газет в Україні говорили частіше. Вони справді цього заслуговують», – наголосив голова НСЖУ.
Для редакції «Ворскли», як і для десятків інших фронтових видань, ці кілька рядків стали знаком професійної поваги до колег, які щотижня роблять свою справу в неймовірно небезпечних умовах.
«Є слова, які читаєш — і вони залишаються в серці, – написав Олексій Пасюга в коментарі. – Щиро дякуємо Сергію Томіленку за те, що він згадав про нашу «Ворсклу» з прикордонної Охтирщини. За те, що розповів про нас не як про редакцію десь на карті, а як про людей, які щотижня збирають по крихтах життя своєї громади й несуть його до читача».
Олексій Пасюга зазначив, що йому іноді здається, що щоденна робота прифронтових редакцій губиться серед великих новин. І коли хтось помічає її, називає вголо,с – стає легше триматися далі.
Звертаючись до Михайла Ткача, редактор «Ворскли» зазначив, що для видання його підтримка – велика честь.
«Цей примірник газети обов’язково збережемо в редакційному архіві, – додав Олексій Пасюга. – Для нас це буде тепла згадка про підтримку колег у час, коли вона особливо потрібна».
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: