У час, коли українські медіа опинилися в екзистенційному виклику через війну, економічну нестабільність та скорочення джерел доходу, конкурси на отримання донорської підтримки стають шансом на виживання і розвиток. Водночас навколо них тривають суперечки: чи справді всі учасники мають рівні умови? Чи доступна ця підтримка новим гравцям, а не лише «перевіреним» структурам?
Проблема набуває особливої гостроти в умовах війни, коли багато регіональних видань опинилися в критичному становищі. Падіння тиражів, втрата рекламодавців та загальна економічна нестабільність змушують медіа шукати альтернативні джерела фінансування. В такій ситуації грантова підтримка стає не просто бажаною, а життєво необхідною для виживання багатьох редакцій.
Досвід як ключовий фактор відбору
Практика показує, що успішні медіа дійсно мають певні переваги в конкурсах, але це пов’язано з об’єктивними факторами.
«Окрім цікавої і грамотної заявки, донор завжди буде зважати і на вашу історію, – пояснює координаторка проєктів НСЖУ Ірина Хроменко. – Якщо ви вже брали участь в якихось конкурсах і показали, що дійсно успішно виконуєте проєкти, що в них у вас завжди є гідний результат, ви чітко дотримуєтеся всіх дедлайнів, звітів, то наступного разу це буде для ваших заявок «плюсик» до тих критеріїв, які виставляє донор».
Ця логіка є цілком зрозумілою з погляду ризик-менеджменту. Грантодавці несуть відповідальність за ефективне використання коштів і природно схильні підтримувати тих, хто вже довів свою спроможність якісно виконувати проєкти.
«Міжнародні донори хочуть, щоб ми до них приходили з рішенням, а не з проблемою», – наголошує підкреслює секретар НСЖУ Віталій Голубєв. Він застерігає від перетворення грантової підтримки на «штучне продовження життя уже нині мертвих, по суті, структур».
«Звісно, є фактор довіри: якщо медіа вже мало досвід отримання ґранту, і воно добре себе зарекомендувало, тобто, до нього немає жодних там зауважень, все по проєкту виконує, чітко звітує, то, я думаю, в нього проблем не буде», – підтверджує редакторка газети «Путивльські відомості» з Сумщини Тетяна Каушан.
Водночас це не означає, що нові організації не мають шансів. Віра Ільїна, заступниця головного редактора газети «Технополіс» із Краматорська, переконана в об’єктивності відбору в більшості донорських організацій. «Я вважаю, що відбір зазвичай проводиться чесно і правильно, – каже вона. – Як може та людина, яка подається, впливати? Перемога залежить від того, як ти підготувався до конкурсу. Я за весь час, скільки беру участь в проєктах, жодного разу не стикалася з нечесністю».
Досвід Тетяни Каушан підтверджує можливість поступового входження в «грантову систему»: «Ми виграли низку українських субгрантів. Спочатку було складно. Я думаю, наші заявки були не настільки досконалі, як хотілося б: ми почали їх писати загалом з 2023 року і попереднього досвіду написання грантових проєктів не мали. Попри це, ми отримали спочатку кілька невеликих грантів спочатку, потім – більший».
Справжні виклики для медіа
Детальний аналіз досвіду медіаорганізацій показує, що основні проблеми лежать не в площині упередженості, а в ресурсних обмеженнях та якості підготовки заявок.Перед невеликими редакціями особливо гостро стоїть проблема мультизадачності. Коли один працівник виконує функції журналіста, редактора, верстальника та SMM-менеджера, час на ретельну підготовку грантових заявок стає дуже обмеженим.
Тетяна Каушан так описує ситуацію багатьох регіональних медіа: «Наша редакція маленька, і нам просто не вистачає часу, щоб підготувати ґрунтовний проєкт. Зараз пішла у відпуску верстальниця, і я і верстаю газету, і пишу, і соцмережі веду, і сайт… Це таке навантаження, яке просто нам не дозволяє багато уваги приділяти заповненню ґрунтових заявок».
Генеральний директор івано-франківської ТРК «РАІ» Андрій Русиняк також наголошує на кадрових проблемах.
«Багато редакцій, можливо, не мають в колективі стільки людей, які б могли цим всім займатися, тому що є якась поточна робота, – каже він. Це створює замкнуте коло: для отримання грантів потрібні ресурси на підготовку якісних заявок, але саме цих ресурсів і бракує медіа, які найбільше потребують підтримки».
Часто серйозною перешкодою для доступу до міжнародного фінансування стає мовний бар’єр. Регіональні медіа часто не мають можливості залучити професійних перекладачів або працівників з високим рівнем володіння іноземними мовами.
Ірина Хроменко підкреслює важливість «технічної» підготовки укладача проєктів.
«Треба завжди спочатку детально ознайомитися з умовами цих грантових конкурсів, – каже вона. – Якщо не дотримуєшся цих критеріїв і умов, то заявка може бути відхилена з формальних причин».
Багато медіа недооцінюють важливість техніки оформлення, що автоматично виключає їх з розгляду навіть за наявності цікавої ідеї.
Дехто з опитаних нами керівників медіа зазначає, що нині донори більш схильні задовольняти заявки з прифронтових територій, тож, щоб перемогти представникам тилових областей слід складати свої проєкти максимально ретельно.
«Відверто кажучи, ситуація є дуже складною. Але якщо ти ретельно готуєш проєкт, а потім ретельно звітуєш про його виконання, то це допомагає, – каже Андрій Русиняк. – Так, ми виграли і виконали проєкт, організований Інститутом регіональної преси та інформації спільно зі швейцарським фондом «Ірондель», за сприяння НСЖУ. Завдяки цьому проєкту ми змогли придбати обладнання і поліпшити свій технічний стан. На жаль, таких пропозицій зараз обмаль».
Мотивація та професійний підхід
Окрема проблема полягає в мотивації подачі заявок та розумінні цілей грантодавців.
«Як ти заповнив ту аплікаційну форму? Яка в тебе мотивація? Які в тебе ресурси для провадження або втілення того проєкту? Якщо медіа стовідсотково впевнена в тому, що у нього вистачає фаховості, але не вистачає ресурсів, то саме оця впевненість справляє враження на тих людей, які ухвалюють остаточні рішення», – каже Віра Ільїна.
Натомість, дехто надсилає донорам недбало підготовлені заявки – лише щоб підтвердити своє переконання в «упередженості» донора.
«Коли людина пише, що для неї мотивацією для подачі заявки було бажання «перевірити, чи донор її обере, знаючи наше скрутне становище», то це не та мотивація, на яку будуть зважати організатори конкурсу, – каже Ірина Хроменко. – Донори шукають медіа, які прагнуть розвиватися, а не просто виживати чи «тестувати» систему. Медіа має бачити перед собою план розвитку. Давати гроші просто на животіння сьогодні ніхто не хоче».
Тим, хто справді хоче вижити, треба просити кошти не на проїдання, а на розвиток. Це кардинально змінює підхід до пошуку допомоги: замість прохання про «порятунок» потрібно презентувати конкретні проєкти з чіткими результатами.
Ірина Хроменко наводить конкретний приклад неефективної взаємодії.
«Є кілька редакцій, які завжди ображені. Одній з них Спілка на початку війни у 2022 році допомагала і залучала в контентний проєкт (проєкт зі створення матеріалів на певну тематику, – Ред.), але медіа показало себе не дуже професійно. Якщо ми хочемо, щоб медіа створювало матеріали, то орієнтуємося на професійність, щоб це були якісні матеріали, а не рівня стінгазети».
«Кожне медіа все-таки повинно мати власний план, зокрема економічної стійкості і цифрової трансформації, – переконаний секретар НСЖУ Віталій Голубєв. – Питання не в тому, що нам має все вдаватися, а питання в тому, що ми маємо просто щось робити.
Важливою вимогою до заявок є застосунок вимірюваних результатів.
«Найголовніше – це показувати організатору конкурсу, яким буде кінцевий результат. Очікуваний результат, який має бути вимірюваним. Не просто, що «ми посилимо своє медіа і дамо нашій аудиторії правдиву інформацію». Мають бути конкретні результати, перераховані в кількісних показниках», – пояснює експертка НСЖУ.
Шляхи подолання бар’єрів та системні виклики
Незважаючи на виклики, успішні приклади доводять, що прорив можливий.
«Якщо проєкт добре написаний, якщо в ньому прописані очікувані результати, добре прописані ідея, проблема і мета, з якою він реалізується, то немає жодних проблем в тому, щоб конкурувати з іншими медіа», – каже Віра Ільїна.
«Треба пробувати, намагатися писати на всі конкурси, – радить Ірина Хроменко. – Чим більше пишеш заявок, тим краще ти їх відшліфовуєш. Будь-який досвід – позитивний. Навіть відмови стають цінним досвідом для покращення майбутніх заявок. Коли перший раз пишеш грантову заявку, то завжди боїшся. Ти переживаєш щось не так написати, особливо, коли складаєш бюджет. Але треба набувати і такий досвід».
Тетяна Каушан також підкреслює важливість системності.
«Як кажуть колеги, якщо ти зробив 10 заявок, і хоча б дві в тебе «зіграли», це взагалі диво. Тобто, треба багато писати, щоб багато вигравати, – каже вона.
Це вимагає стратегічного планування та постійної роботи над покращенням навичок грантрайтингу.
«Коли я почав адресно звертатися до певних людей, показувати свою щоденну роботу, почали знаходитися люди, які підтримували, тому що вони бачили мою щоденну роботу, що я цим живу, – розповідає про власний досвід Віталій Голубєв. – Коли ти транслюєш зацікавленість людини в своїй праці, то її хочеться підтримати».
Грантові конкурси для медіа справді є висококонкурентними, але це відображає обмеженість ресурсів та високі стандарти якості, а не упередженість системи. Успішні організації досягають результатів завдяки професійному підходу, систематичній роботі та здатності чітко презентувати свої проєкти. Ключові фактори успіху включають ретельне вивчення вимог донорів, формулювання вимірюваних цілей, демонстрацію професійності та готовність до тривалої системної роботи. Український медіапростір потребує різноманітних голосів, і донори це розуміють, але вони також потребують гарантій ефективного використання коштів та досягнення заявлених результатів.
Партнерство НСЖУ та Українського медіа фонду: підтримка стійкості та розвитку місцевих медіа
З 2022 року Національна спілка журналістів України у співпраці з Українським медіа фондом реалізує комплексну програму підтримки незалежних місцевих ЗМІ. Її мета — посилення редакційної спроможності, зміцнення зв’язку з громадами та забезпечення фінансової та технічної стійкості медіа, що працюють в умовах війни.
Програма ґрунтується на відкритому конкурсному відборі та рекомендаціях УМФ щодо підтримки незалежних, неупереджених, прозорих медіа, що демонструють редакційну якість, актуальність для місцевих громад, інноваційність та прагнення до довготривалої стійкості.
За 2022–2024 роки:
- підтримано понад 100 редакцій;
- створено 1120 матеріалів із загальним охопленням понад 10 млн;
- 70% редакцій повідомили про зростання аудиторії;
- забезпечено понад 150 виплат заробітної плати;
- надано технічну підтримку (обладнання, резервне живлення, ліцензії);
- підтримано медіа в прифронтових регіонах, із фокусом на інклюзію, ВПО, боротьбу із корупцією, безпеку та відбудову.
Проєкт демонструє, як системна підтримка дозволяє локальним медіа не лише виживати, а й стати рушієм змін у своїх громадах — від вирішення соціальних проблем до посилення громадянського контролю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Основні етапи написання гранту: майстер-клас для івано-франківських медійників.
Як стати успішним грантоздобувачем? Секрети подачі заявок.
Преса і війна: видання Львівщини висунули ідею написання спільного гранту.
Як регіональним медіа ефективно працювати з донорами та грантами: поради від Наталії Пахайчук.
Гранти для медіа: секрети успішного отримання.
Максим Степанов, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: