Російські удари руйнують редакції, знищують студії та техніку, залишають журналістів без світла і зв’язку. Але українські медійники продовжують працювати – часто з резервних приміщень, із коворкінгів Центрів журналістської солідарності, із зарядженими павербанками та генераторами. Літо 2026 року для багатьох регіонів стало лише черговою перевіркою на стійкість. Попереду – зима, яка може виявитися значно складнішою. І тоді спроможність Центрів журналістської солідарності підтримувати журналістів залежатиме не лише від їхньої готовності, а й від допомоги міжнародних партнерів та всіх, хто може долучитися до цієї роботи.
Війна продовжує руйнувати редакції
Національна спілка журналістів України регулярно моніторить наслідки обстрілів для медіасфери, фіксуючи пошкодження редакцій, студій, техніки та помешкань журналістів. Лише протягом літа – у червні, липні та серпні – під російськими ударами опинилися низка українських медіа.
Зокрема, у серпні НСЖУ зафіксувала 10 випадків впливу атак на медіа, внаслідок яких постраждало п’ять українських медіа. Липень виявився ще важчим. НСЖУ зафіксувала 18 верифікованих кейсів впливу російських атак.
Ось лише кілька прикладів. У ніч проти 6 липня внаслідок комбінованого удару в Києві було знищено студію мовлення «5 каналу». Медіа втратило близько 80% обладнання та робочі місця, через що мовлення тимчасово призупиняли. У Сумах 17 липня авіаудар п’ятьма КАБами по центру міста пошкодив студію та редакцію «Кордон.Медіа». Через руйнування журналістам довелося змінювати локацію та переїжджати.
Та навіть коли російські ракети й авіабомби руйнують фізичний простір редакції, робота журналістів не припиняється. Редакції переходять у резервні приміщення або на дистанційну роботу. Телеканали переформатовують виходи в ефір зі збережених майданчиків, залучають мобільні комплекси. А журналісти у Харківській, Сумській, Донецькій та Запорізькій областях продовжують працювати безпосередньо в умовах постійної загрози повторних атак та застосування КАБів. Це робота, яку не можна поставити на паузу. Бо навіть у момент, коли редакція втрачає приміщення, світло чи техніку, суспільству все одно потрібна інформація – перевірена, оперативна, отримана з місця подій.
Саме тому поряд із редакціями дедалі важливішими стають простори, здатні підхопити їхню роботу у найскладніший момент.
Коли редакція без світла, журналіст має куди прийти
Центри журналістської солідарності у різних регіонах України стали одним із таких просторів підтримки. Особливо відчутною їхня роль була під час енергетичної кризи, коли журналістам доводилося працювати в умовах знеструмлень та блекаутів.
Коворкінги ЦЖС у Києві, Львові, Івано-Франківську, Запоріжжі, Дніпрі, Харкові були обладнані потужними генераторами, зарядною технікою та акумуляторами. Важливою частиною цієї інфраструктури стали Starlink, які давали змогу зберігати зв’язок навіть під час перебоїв із електроенергією та мобільними мережами.
Ця допомога стала можливою, зокрема, завдяки міжнародним партнерам – ЮНЕСКО, Міжнародній федерації журналістів та Європейській федерації журналістів та іншим.
Коли у власній редакції темно, холодно і немає зв’язку, та й вдома ситуація не краща, журналіст міг прийти до ЦЖС, зарядити ноутбук, камеру, павербанк чи акумулятор, змонтувати сюжет, передати матеріал у номер або вийти в прямий ефір.
У періоди затяжних блекаутів коворкінги фактично перетворювалися на своєрідні «Пункти Незламності» для медіа. Для багатьох журналістів вони стали «другою домівкою» та єдиним доступним місцем, де можна було безперервно виконувати професійну роботу.
Допомога не обмежувалася стінами коворкінгу. ЦЖС передавали журналістам та прифронтовим редакціям у тимчасове користування портативні зарядні станції EcoFlow і Bluetti, павербанки підвищеної ємності, мобільні комплекти для зйомок.
Зокрема, у Харкові цього літа павербанки отримали майже 20м регіональних кореспондентів. Допомогу закупили за підтримки НСЖУ.
«Павербанки зараз – це одна з постійних потреб. За це літо вони ставали підмогою на час, на щастя, нетривалих відключень світла. Але вони ж потрібні і просто під час роботи: зйомки на виїзді, відрядження тощо. Це та річ, якої не буває багато», – каже журналістка локального медіа «Вісті» Анастасія Почерніна.
Та якщо влітку багатьом редакціям ще вдавалося балансувати між звичним режимом роботи та періодичними перебоями, то зима ставить значно серйозніше питання: чи вистачить наявних ресурсів, якщо відключення знову стануть тривалими?
Зима може бути важчою: центри готуються до різних сценаріїв
Для Харкова літо 2026 року в енергетичному плані було відносно спокійним. Тривалих знеструмлень не було, після російських ударів траплялися локальні відключення на кілька годин. Але досвід попереднього опалювального сезону показав, наскільки швидко ситуація може змінитися.
«Напередодні зими кожне медіа у прифронтовому Харкові знову оцінює свої можливості працювати під час відключень електроенергії, перебоїв зі зв’язком та інших наслідків російських атак. Попередні зими вже сформували певну «базу» для стабільної роботи. Водночас досвід показує: щоразу цього набору може бути недостатньо, адже змінюються і безпекові, і енергетичні умови», – говорить співкоординаторка Харківського ЦЖС Ганна Черненко.
Для Дніпра прогноз також непростий. Безпекова ситуація в області залишається складною, росія регулярно завдає ударів по енергетичній та цивільній інфраструктурі.
У Дніпровському ЦЖС уже розуміють: просто мати генератор – недостатньо.
«За попередніми прогнозами, наступна зима буде дуже непростою. Ми вже маємо досвід кількох воєнних зим і розуміємо, що до можливих тривалих відключень електроенергії потрібно готуватися комплексно», – розповідає координаторка Дніпровського центру журналістської солідарності Наталя Назарова.
Центр має генератор та зарядну станцію і може забезпечувати базові умови для роботи медійників під час перебоїв з електропостачанням. Але є проблема: якщо одночасно немає електрики та опалення, тривале перебування в офісі стає складним.
Тому Дніпровський ЦЖС готується до гнучкої моделі, яка дозволить поєднувати роботу в офісі та дистанційний формат.
При цьому фізичний простір Центру залишається критично важливим.
«Водночас фізичний простір Центру залишається необхідним. Тут журналісти можуть працювати в коворкінгу, ми зберігаємо та видаємо захисне спорядження й обладнання, проводимо зустрічі та навчальні заходи. Для редакцій із прифронтових громад Центр також може бути резервним робочим простором», – інформують у Дніпровському ЦЖС.
У Центрі вже є конкретний приклад такої допомоги. Редакція з Петропавлівки, де безпекова ситуація погіршується, перевезла до офісу ЦЖС на тимчасове зберігання архівні підшивки своїх газет. А якщо редакція буде змушена релокуватися, журналісти зможуть працювати у Центрі, не витрачаючи час на пошук нового приміщення.
Готовність до зими – це вже не лише генератор
У Запоріжжі також готуються до різних сценаріїв.
ЦЖС орендує приміщення у п’ятиповерховому будинку, де розташовані й інші установи. За домовленістю з орендодавцем у разі відсутності електроенергії всі установи централізовано забезпечуватимуться електрикою від потужного генератора. За потреби ЦЖС може підключити й власний генератор.
«Технічну готовність його перевірили, маємо запас пального, яке зберігається в безпечному місці. Маємо безпровідний Інтернет», – розповідають у Запорізькому ЦЖС. Питання опалення та водопостачання у разі проблем планують вирішувати оперативно за підтримки орендодавця.
Але у Запоріжжі розуміють: проблема не тільки у світлі.
Центр розташований у центральній частині міста, а сам будинок перебуває у списку першочергових цілей ворога. Тому навіть добре підготовлений офіс не може бути єдиною точкою роботи.
«Тому врахували можливість в разі ризиків обстрілу перенести роботу Центру на інші, більш безпечні локації в різних районах міста. Маємо на сьогодні 3 таких локації, в яких максимально в наших умовах забезпечено необхідний захист», – інформують у Запорізькому ЦЖС.
За потреби там організують і роботу коворкінгу. Центр готовий працювати мобільніше, а журналістам оперативно повідомлятимуть адреси та умови роботи.
Підготовлено також усе необхідне для проведення тренінгів, пресконференцій та навчальних сесій онлайн.
Це означає, що стійкість медійного середовища дедалі більше залежить не від одного добре обладнаного офісу, а від здатності швидко переносити роботу туди, де безпечніше.
До речі, у Запорізькому ЦЖС розповіли про один лайфхак-підказку, на що радять звернути увагу медійникам.
–Торік нам вдалося через Червоний Хрест забезпечити ЦЖС, журналістів та частину редакцій багатофункціональною портативною переносною (легка, є ручка) електростанцією YOBOLIFE LM 3609 (зараз є і потужніші моделі). Але і ця протягом 25 годин забезпечує світло на потужний ліхтар і на 3 лампочки, які входять в комплект, їх можна повісити під стелею або деінде, роботу радіоприймача, два зарядних гнізда для мобілок, заряджається не тільки від електроенергії, коли вона з’являється, але і й від сонячної панелі, яка входить в комплект. Минулого року цей пристрій дуже всіх виручав. Зараз різні модифікації цього пристрою є у продажу, – підказують у Запорізькому ЦЖС, і показують фото техніки.
Центрам теж потрібна підтримка
У різних регіонах потреби різняться, але проблема одна: наявних ресурсів може виявитися недостатньо, якщо зима принесе тривалі відключення.
Сумський ЦЖС провів опитування редакцій області, щоб з’ясувати, у кого немає жодного джерела живлення.
«Я провів опитування редакцій області щодо того, у кого немає жодного джерела живлення. Зреагувало чотири чи п’ять редакцій. Редакції по одному джерелу живлення точно мають. Висловлювали побажання, що не проти мали ще по одній станції, адже зима незрозуміло яка буде, а ресурс станцій не безмежний», – розповідає координатор Сумського офісу об’єднаного ЦЖС Львів-Суми Володимир Садівничий.
У Сумах бачать можливість створити своєрідну мережу локальних осередків енергетичної стійкості.
«Моє бачення таке: отримати на область три потужні станції, і можна було б обладнати своєрідні центри незламності в трьох містах найбільшої концентрації медіа в області. І зараз ці міста найбільше потерпають: Суми, Глухів, Шостка. Це була б реальна допомога. Але за нинішній умов редакції будуть раді будь-якій допомозі», – говорить Володимир Садівничий.
На Львівщині ситуація інша, але запит дуже схожий.
Львівський ЦЖС залишається відкритим простором, де журналісти можуть працювати, проводити зустрічі, спілкуватися з колегами, отримувати психологічну та професійну підтримку. Тут проходять тренінги з психологічного відновлення та збереження ментальної стійкості, круглі столи й відкриті зустрічі. До роботи Центру залучають і студентів, які лише готуються стати журналістами.
Проте невеликі локальні редакції Львівщини входять у новий сезон із серйозними проблемами.
Частина з них не має генераторів чи зарядних станцій на кшталт EcoFlow. Великі міські медіа мають доступ до приміщень із безперебійним електроживленням, тоді як для невеликих редакцій у районах така можливість часто недоступна.
«Зараз головне питання для багатьох редакцій ‒ якою буде зима. Минулого року відключення електроенергії вже суттєво впливали на роботу медіа в районах Львівщини, тому редакції розуміють, до чого можуть призвести тривалі перебої з електропостачанням», – розповідає координаторка Львівського ЦЖС Наталія Войтович.
На Івано-Франківщині проблеми можуть виникнути ще й через людський фактор.
–На випадок блекаутів кілька років тому Івано-Франківському Центру журналістської солідарності НСЖУ передала генератор. Однак користуватися ним практично неможливо, оскільки, щоб запустити генератор у роботу, потрібно вивезти / витягнути його на вулицю. Це для нас фізично складно – треба подолати не одну сходинку. Тому для нашого ЦЖС, для забезпечення роботи коворкінгу на випадок блекаутів, украй необхідне EcoFlow», – зазначає координаторка Івано-Франківського ЦЖС Вікторія Плахта, зауважуючи, втім, що опалення офісу автономне, від електричних батарей, тож тут все залежит від того, чи буде електроенергія.
Тож потреба – не лише у тому, щоб «пережити» чергове відключення. Йдеться про довшу перспективу: технічне забезпечення, фінансову підтримку, професійне навчання, психологічну допомогу, можливості розвитку, адаптацію до змін у медійному середовищі.
У цьому зв’язку важливо, що Національна спілка журналістів України 24 серпня 2026 року створила Міжнародну дорадчу раду Центрів журналістської солідарності.До її складу увійшликерівники медійних асоціацій, профспілок (зокрема з Норвегії, Німеччини, Данії, Італії) та експерти з питань свободи преси й безпеки медійників. Рада працює на громадських засадах, члени ради входять до неї як персональні експерти. До її завдань належить аналіз актуальних ризиків для безпеки репортерів та стійкості незалежних медіа в умовах війни, надання експертних рекомендацій щодо стратегічного розвитку Центрів журналістської солідарності (ЦЖС) НСЖУ, міжнародна адвокація – поєднання реальних потреб українських редакцій із міжнародною експертизою та донесення правдивої інформації до глобальної спільноти, тощо. Зараз готується наступне засідання Міжнародної дорадчої ради ЦЖС.
«Створення Міжнародної дорадчої ради – це важливий крок для посилення нашої співпраці з закордонними партнерами, які допомагають українським медіа вистояти в умовах війни. Центри журналістської солідарності НСЖУ від перших днів повномасштабного вторгнення стали опорними точками для колег, які опинилися у скруті, втратили роботу чи працюють на передовій. Завдяки залученню міжнародних експертів і партнерів ми зможемо робити нашу допомогу ще більш ефективною, системною та відчутною для кожного журналіста і кожної редакції, які цього потребують», – підкреслив голова НСЖУ Сергій Томіленко.
Упродовж літа 2026 року заходи з підтримки українських медійників – різнопланові, у тому числі психологічні, проводились за підтримки Ukrainian Media Fund Nordic (UMFN) – міжнародної благодійної ініціативи видавців і медіабізнесу скандинавських країн (Норвегії, Швеції, Фінляндії та Данії). Фонд було створено задля солідарності та системної підтримки українських журналістів і незалежних друкованих та цифрових видань, які продовжують працювати під час повномасштабної війни. Партнерами ініціативи виступають провідні північноєвропейські медіаасоціації, зокрема Шведська медіабізнесасоціація (Tidningsutgivarna, TU). Співпраця Національної спілки журналістів України та Ukrainian Media Fund Nordic має багатовекторний характер і триває ще з перших днів повномасштабного вторгнення. Зокрема, 50 пристроїв — від Черкас і Сумщини до Запоріжжя й Херсона — роз’їхалися країною завдяки проєкту Національної спілки журналістів України «Посилення енергетичної незалежності українських медіа» за підтримки Українського Медіа Фонду.
Раніше ми розповідали про те, що пріоритетом номер один до кінця року назвали безпеку журналістів названо на онлайн-засіданні Секретаріату НСЖУ, яке відбулося 10 вересня. Збереження журналістів та редакцій, безпека медійників, захист свободи слова, підтримка регіональних організацій, організаційна стійкість НСЖУ – ці пріоритети обговорили на засіданні.
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: