Прифронтові редакції в Україні сьогодні залишаються одним із ключових джерел достовірної інформації для місцевих громад. Незважаючи на постійні обстріли, перебої зі зв’язком, окупацію окремих територій чи втрату майна, ці медіа продовжують працювати, документувати війну та підтримувати людей, які живуть у найскладніших умовах.
Про свій досвід та виклики представники та представниці цих медіа розповіли під час круглого столу в межах проєкту «Зміцнення стійкості прифронтових медіа як інструменту боротьби з дезінформацією».
Журналістка, представниця «Вістей Зміївщини» на Харківщині Тетяна Логвіна наголошує, що сьогодні не існує повністю безпечних редакцій, адже досвід колег із різних регіонів показує: будь-яке українське медіа може опинитися під ударом. За її словами, друковані видання мають особливу вагу — вони фіксують події, які згодом вивчатимуть історики.
«Газети — це те, по чому можна вивчати історії. Я впевнена, що історію цієї війни будуть вивчати саме по наших газетах», — зазначає вона, підкреслюючи, що друкований формат зберігає такі свідчення найбільш надійно.
Для частини Херсонщини газети стали фактично єдиним доступним каналом української інформації. Анатолій Жупина, редактор «Нового дня», розповідає, що в багатьох селах немає ні стабільного зв’язку, ні електроенергії, а в ефірі — переважно російська пропаганда. У таких умовах люди потребують газет, оскільки інших джерел інформації просто немає. Видання регулярно доставляють у 17 громад, частина яких перебуває в окупації або біля лінії фронту.
Редакція також підтримує зв’язок із внутрішньо переміщеними особами через хаби в різних містах України, публікує матеріали з окупованих територій і розпочала окрему рубрику, присвячену культурі та повсякденню в умовах російського контролю.
Багато журналістів діляться, що саме читачі мотивують їх продовжувати роботу навіть у найскладніших обставинах. Для багатьох медійників робота триває навіть після втрати домівок або майна. Так, Любов Рудя з «Сільських новин» розповідає, що її будинок залишився на окупованій території, а чужі люди тепер живуть у ньому. Проте вона продовжує працювати — і саме читачі, які чекають на її публікації, мотивують рухатися далі.
Директорка газети «Вісник Куп’янщини» Ольга Полтавець зазначає, що редакції тримає довіра аудиторії. Люди сприймають місцеве медіа як джерело інформації, яке розуміє їхні потреби й працює поруч, у тих самих умовах. Саме така довіра стає основою стійкості.
Як підсумовує Любов Рудя, кожен виклик, що виникає перед журналістами, є життям: «Знаєте, все це не про виживання, це про життя. І ви [прим. – представники та представниці] говорили не про виживання, ви говорили про життя».
Юлія Туровець, інформаційна служба НСЖУ
Дискусія з цього приводу: