«Виходь на світло»» – це ще й назва інформаційної кампанії, яка з 1 серпня стартувала в Україні. Її мета – зменшити рівень тіньової зайнятості, підвищити обізнаність громадян про їхні трудові права та сформувати культуру легальної праці. Кампанія проводиться в умовах воєнного стану, коли кожна гривня податків має критичне значення для обороноздатності держави, функціонування системи охорони здоров’я, освіти, соціального захисту та підтримки внутрішньо переміщених осіб. Однією з головних перешкод у цьому контексті залишається тіньова зайнятість, яка послаблює фінансову спроможність держави, обмежує права громадян і створює нерівні умови конкуренції на ринку праці.
Журналістам доволі часто доводиться стикатися з цим явищем. І, на жаль, не тільки в професійній діяльності, а й в особистому житті. Бо з війною ситуація на ринку праці ускладнилася, і цим, як не прикро про це говорити, користуються недобросовісні роботодавці. Тож тема, яку запропонувала до обговорення головний державна інспекторка відділу з питань праці південного регіону управління інспекційної діяльності у Запорізькій області Валентина Оселедчик, була для медійників вельми цікавою. Зокрема, інспекторка акцентувала їхню увагу на поняттях «задекларована» і «незадекларована» праця.
Задекларована праця – це оплачувана діяльність працівника у межах трудового договору, коли роботодавець повідомляє про його прийняття на роботу Державну податкову службу, а також виплачує працівнику офіційну заробітну плату у межах не менше мінімальної і сплачує за нього ЄСВ ( єдиний соціальний внесок).
Незадекларована праця – це законна оплачувана діяльність, яка повністю або частково не оформлена у відповідності до вимог законодавства. Наприклад, замість трудового договору роботодавець уклав із працівником цивільно-правову угоду або частину зарплати сплачує «у конверті». Незадекларована праця позбавляє працівників права на оплату лікарняних і відпусток; соціального страхування; належного захисту у випадку нещасного випадку чи звільнення; пенсійного стажу та виплат у майбутньому.
– До роботодавців, які не уклали трудовий договір із працівником, передбачені штрафні санкції, нині вони становлять 80 тисяч гривень за одного незадекларованого працівника. Якщо ж впродовж двох років ситуація не зміниться і працівник продовжуватиме працювати неофіційно – роботодавець має сплатити за нього штраф вже у розмірі 240 тисяч гривень, – зазначила Валентина Оселедчик. – Отже, укладати трудові договори з працівниками вигідно, бо ж роботодавці отримують чимало переваг. Зокрема, створюючи нові робочі місця, вони можуть отримати часткову компенсацію ЄСВ, зарплати і вартості навчання працівників. А також – не нести збитки через нещасні випадки, зупинки виробництва, плинність кадрів, псування ділової репутації. І насамперед – роботодавцям не загрожують штрафи за працівників, чия праця незадекларована, – підкреслила спікерка заходу.
Зазначимо, тільки у Запорізькій області, за даними фахівця, масштаб неформальної зайнятості сягає близько 30% економіки. В цілому від незадекларованої праці Україна втрачає близько 100 млрд грн на рік. У час війни, коли кожен ресурс є надзвичайно важливим, сплата податків стає не просто обов’язком, а справою національного значення. Держава спрямовує всі можливості на підтримку Збройних Сил України, соціальних програм та відновлення критичної інфраструктури.
– Сьогодні на тренінгу ми розглянули дуже важливу і актуальну тему, – поділилася враженнями редакторка газети «Червоний промінь» Наталія Стіна. – І це допоможе нам фахово висвітлювати випадки порушення трудового законодавства, зокрема, і нелегалізованої праці. Окрім того, ми отримали відповіді на інші проблеми в цьому напрямку. Приміром, роз’яснення змін до трудового законодавства, чинних в період дії воєнного стану. Зокрема, як правильно оформити документи про призупинення підприємства, або поновлення на роботі працівника, який виїжджав через безпекову ситуації і був відсутній на роботі кілька місяців. Щиро вдячні фахівцям Держпраці за змістовну і фахову розмову, що сприяє підвищенню нашої правової обізнаності, – підкреслила журналістка.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності в Запоріжжі – 096 277 53 52 (Наталя Кузьменко, Валентина Манжура, співкоординатори Запорізького центру), адреса: пр. Соборний, 15
Людмила Долженко, світлини Дар’ї Зирянової
