У вирі сучасного перевантаженого інформаційного простору медіа намагаються отримати увагу користувачів, коли її досить сильно перетягують телеграм-канали. Не секрет, що заголовки є найважливішим фактором, який впливає на те, чи натисне на вміст повідомлення користувач. Однак для телеграм-каналів цього замало, адже щоб збільшити кількість підписників, потрібно створити контент, який хочеться переслати друзям. Це має бути структуроване повідомлення й бажано з емоджі, проте чи не шкодить це фактологічній частині контенту? Йдеться не лише про невідомі телеграм-канали, а українські медіа, для яких телеграм – це одна з платформ для поширення інформації. Коли ми гортаємо стрічку новин у телеграмі, на нас намагаються вплинути за допомогою різних прийомів і технік, зокрема, емоджі. Тож слід звернути увагу на саму форму подачі матеріалу.
Суть у тому, що «мова телеграму» відрізняється від «мови інтернет-медіа». Канали використовують різкішу й емоційнішу форму подачі. Окрім цього, повідомлення коротші, тож маленька деталь у вигляді емоджі здатна суттєво змінити сенс факту в загальному змісті.
Аналітичне видання Texty.org.ua проводило своє дослідження щодо маніпулятивності повідомлень у телеграм-каналах. Журналісти з’ясували, що здебільшого маніпуляція там складається з емоцій та узагальнень. Мовна модель на основі штучного інтелекту визначила п’ять найпопулярніших технік: навантажена мова (слова з емоційним забарвленням), блискучі узагальнення, ейфорія, невпевненість й сумніви, апеляція до страху.
Проте слід зважати на те, що здійснювати такі маніпуляції над читачами допомагають не лише вдало підібрані тексові конструкції, а й використані еmoji. Зокрема це можна ідеально відстежити на прикладі одного з повідомлень «Громадського». Спершу ми акцентуємо увагу на світлині – там зображений віцепрезидент США Джей Ді Венс, тож можна передбачити, що новина стосується саме його. Однак перед текстом нас очікує смайлик. Які емоції він викликає? І чи частоково не формулює судження?
У емодзіпедії цей смайлик трактують так: «очі та рот ковзають по обличчю, але все ще зберігають спотворену посмішку. Ця якість надає цьому смайлу сарказму». Емоджі одразу створює враження, що сталася якась дурнувата ситуація. А у тексті зазначено, що Венс зламав чемпіонський кубок під час нагородження, бо впустив його додолу.
Варто додати, що смайлики з’явилися на тлі тенденції максимального спрощення у поданні матеріалу. Зокрема, завдяки емоджі користувач має змогу замінити певні слова на символи. Тоді як некоректне використання певного смайлика без розуміння його значення може викликати абсолютно протилежні думки.
–Коли ми читаємо матеріали, то обов’язково звертаємо увагу на візуальний контент. Через це емоджі мають надзвичайно важливе значення. Наприклад, з учнями провели експеримент, де правильна відповідь позначалася червоним хрестиком, а неправильна – зеленою галочкою. Відповідаючи на запитання оця картинка вплинула на вибір відповіді. Майже 10% дітей обирали неправильну відповідь тільки через те, що біля неї стояла зелена галочка. Тобто такий експеримент нам ще раз доводить, що все-таки емоджі, які використовують у своїх повідомленнях медіа, мають значення. І це може впливати загалом на суспільну думку теж, – наголосила координаторка Центру журналістської солідарності у Львові Наталія Войтович.
Новина в телеграмі «Громадського» та «Бабеля» про Джей Ді Венса вийшла з різницею у хвилину. Однак у другому випадку використали смайлик кубка й у такий спосіб нейтралізували саму інформацію.
Цікаво, що реакція аудиторії на повідомлення, зазвичай, співпадає з тим смайликом, що використали автори у самому тексті. Першочергова мета еmoji викликати емоцію й примусити читача підняти активність, тож якщо кількість кліків зростає – «місію виконано». Звісно, смайлики привертають увагу й справді можуть бути гарним інструментом, однак слід зважати на те, чи має емоційне забарвлення той чи інший знак. Саме цим й користуються телеграм-канали, а медіа інколи підсвідомо створюють маніпуляцію, де цього можна було б уникнути.
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Дар’я Маркова
Дискусія з цього приводу: