Сьогодні в Києві де-інде ще можна купити газету чи журнал у звичному кіоску Преса. Але тенденція така, що в новому році це буде вже практично неможливо. Бо 2025 рік минув для кіосків з продажу друкованих видань у столиці під знаком демонтажу. Чому Київ залишається без точок торгівлі періодикою, тоді як практично в усіх європейських столицях попри тотальну диджиталізацію вони все ще є? І чи можна було в Києві врятувати продаж періодики?
Прикмета нашого часу: багато демонтованих кіосків Преса опинилися сьогодні у бліндажах ЗСУ. Вони слугують військовим як невеликі тимчасові укриття від негоди, їх використовують і як компактні складські споруди. Не за призначенням, але все ж із користю. Про це розповів інформаційній службі НСЖУ заступник директора Агентства «Союздрук» Олексій Бабанський.
Але чому столиця вирішила рішуче позбутися точок продажу періодики?
Причиною масового знесення кіосків різного штибу, що можна було спостерігати протягом усього року майже в усіх районах Києва, стало рішення КМДА від 13 червня 2024 року. Згідно з ним, договори на розміщення тимчасових споруд, укладені у 2014-2024 роках, не продовжуватимуть. Натомість місця для МАФів, у тому числі для кіосків Преса, почали продавати на аукціонах у системі “Prozorro. Продажі”.
– На початок війни у Києві налічувалося більше 300 кіосків Преса, а наприкінці вересня нинішнього року їх лишилося тільки 74. Це результат політики столичної влади, яка спрямована ніби й добру справу: боротьбу із незаконно встановленими МАФами, поповнення міського бюджету, облаштуванню навколишнього середовища, – каже Олексій Бабанський. – Але, як часто буває, почали стригти всіх під одну гребінку. Не вдалося уникнути демонтажу і кіоскам Преса, хоча «Союздрук» мав відповідні дозвільні документи, але термін їхньої дії не продовжили. До нас було багато звернень від обурених киян, переважно старшого покоління. Вони не хочуть відмовлятися від корисної для себе звички: читати свіжі газети, як це робили протягом багатьох десятиріч життя. Що ми могли відповісти на їхні звернення? Зробили офіційну заяву про неприпустимість таких дій. Надсилали офіційні звернення до профільних комітетів Верховної Ради України, до КМДА, мера. Але звідусіль отримували лише формальні відповіді. Реальної реакції – нуль.
Була, щоправда, спільна нарада в Комітеті при Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення. Там я робив доповідь і прямо сказав: якщо ситуація не зміниться, то до кінця 2026 року система розповсюдження друкованих видань у Києві буде фактично знищена. І це станеться або через бездіяльність чиновників, або завдяки чиємусь наміру зі злим умислом, – наголошує пан Олексій. – Додає обережного оптимізму те, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення звернулася до Кабінету міністрів України стосовно порятунку друкованої преси в країні, в числі інших питань, йдеться і про проблеми нашого підприємства.
Петиція про збереження кіосків так до мера і не дійшла
Восьмого вересня на сайті КМДА з’явилася петиція з вимогою зупинити демонтаж кіосків Преса. Авторка Тетяна Шевченко закликала зберегти і відновити мережу. НСЖУ тоді письмово поспілкувалася з Тетяною Олегівною, вона висловила занепокоєння, що петиція не набирає достатньо голосів для розгляду мером, бо підписання йде кволо.
Петиція так і не дійшла до міського голови, з необхідних 6000 голосів вона набрала лише 498. До слова, людям старшого віку не так просто поставити онлайн-підпис. Для молоді та й усіх, хто відвик від паперових видань, чи ж це питання є актуальним?..
Олексій Бабанський: «Шаурма, пиво, цигарки чи газети. Чиновникам байдуже, на жаль…»
Під час розмови Олексій Бабанський не раз підкреслює свою категоричну незгоду з тим фактом, що міські чиновники на один щабель поставили МАФи, у яких торгують цигарками, пивом, шаурмою чи іншим крамом, з кіосками Преса. При цьому він наголошує, що поважає усі бізнеси, але саме газети є важливою складовою державної інформаційної політики. Їхнє підприємство сплачує усі податки, комунальні платежі, землею користується не безкоштовно.
– Періодика і в Україні, і у світі переживає непрості часи, популярності набрали онлайн-медіа. Але, вважаю, що у нашому випадку йдуть не ринкові процеси. Змінено правила гри. Раніше кіоски Преса мали чітко визначене цільове призначення – «розповсюдження друкованої продукції, газет, журналів, книг». Держава визнавала соціально важливу функцію. Тепер все інакше. У новому переліку цільових призначень поряд із пресою стоять «пункти продажу питної води», «ломбарди», «торгівля золотом і сріблом». Це виглядає як цілеспрямоване знищення системи розповсюдження друкованих видань, – наголошує співрозмовник. – Щоб газета припинила випуск, слід перекрити канали розповсюдження. Це й спостерігаємо. І, можливо, навіть за чиєюсь вказівкою. У жодному разі не хочу нікого звинувачувати, але не виключаю, що країна-агресор зацікавлена в тому, щоб у столиці України зникло друковане слово. Там чудово розуміють, як газета впливає на громадську думку, на виборців, на суспільні процеси. Знову ж таки, це лише мої припущення, але можливо у Києві окремим чиновникам друкована преса видається зайвою, особливо якщо проводити паралелі з можливими виборами. Адже газети містять незалежну думку, аналітику, критичний погляд. Що не всім подобається.
Поділився керівник і спогадами про роботу кіосків у травні 2022 року, коли почалося відновлення діяльності після початку повномасштабного вторгнення.
– Ми були навіть здивовані, коли побачили, як миттєво стали розпродуватися залишки товарів. У місті тоді було мало людей, але багато з них йшли до кіосків, аби купити газети, журнали, кросворди, скотчі, щоб заклеїти вікна, – каже Олексій Бабанcький. – Людям потрібно читати, розгадувати кросворди, бо це розвантажувало і відволікало. Ця потреба для багатьох є актуальною і сьогодні.
Шанси на відродження мережі після знищення дорівнюватимуть нулю
– Протягом дев’яти місяців нинішнього року жодного аукціону на землю, де стояли кіоски Преса, не відбулося. У системі «Prozorro Продажі» йдуть аукціони на інші ділянки. Виграє, звісно, той, хто заплатить більше, – констатує Олексій Бабанський. – Але ж орендна плата за землю закладатиметься у вартість товарів, які продаватимуться. Від газет великого зиску не отримаєш. А на «глянець» і так захмарні ціни: примірник може коштувати 200-500 гривень. Я вже давно працюю у цій сфері і можу відповідально сказати, що така вартість занадто висока для середньостатистичного покупця. Ми просто не можемо змагатися з бізнесами, які торгують прикрасами чи тютюном, у нас значно менші доходи, – звертає увагу співрозмовник. – Ми б хотіли підтримати і газети з прифронтових регіонів, пропонувати їх киянам, аби люди мали перевірену інформацію, яку подають редакції з прифронтових та прикордонних територій. Думаю, попит на такі видання міг бути. Але зараз можу сказати, що внаслідок процесу демонтажу з початку року, у нас не залишилося жодного кіоску в Печерському, Подільському, Святошинському, Оболонському районах столиці. Їх зносили «пачками», складати нікуди. Більшу частину віддали безкоштовно у ЗСУ, хлопці вкопують їх у землю, облаштовують. Деякі кіоски розпилюємо на брухт. Переконаний, що шанси відродити мережу розповсюдження друкованої преси після її знищення, дорівнюватимуть нулю. Потрібна адресна програма по реконструкції мережі, зверталися з таким питанням до Кабміну, але уже рік ніхто, нічого не затверджує.
Реформа розміщення МАФів – повне оновлення міського середовища
Тридцятого вересня на своїй сторінці у фейсбуці КП «Київблагоустрій» розмістило пояснення, чому масово демонтують тимчасові споруди. Йдеться про те, що ключова мета нової реформи розміщення тимчасових споруд, в основі якої лежить рішення № 915/8881 від 13 червня 2024 року, – створити рівні умови для всіх підприємців та забезпечити прозоре наповнення бюджету міста Києва. За словами комунальників, для реалізації цієї мети необхідно повністю демонтувати всі наявні тимчасові споруди на території Києва. Це робиться з кількох причин, пояснили у «Київблагоустрої». По-перше, за десятки років під МАФами та довкола них накопичуються побутові відходи, по-друге, близько 80% кіосків розташовані в охоронних зонах інженерних мереж. Це унеможливлює оперативний доступ комунальних служб у разі аварій. По-третє, багато споруд стоїть суцільними рядами. За ними – закритий простір, який часто перетворюється на місця розпиття алкоголю. Тому, як зазначають комунальники, реформа розміщення тимчасових споруд – це про повне оновлення міського середовища і формування його з нуля.
До зовнішнього вигляду нових МАФів є вимоги по дотриманню єдиного стилю. Нинішні кіоски Преса у нові описи «не вписуються»…
З відкритих джерел можна довідатися про результати електронних аукціонів. Висока місячна вартість оренди зафіксована на рівні 203 тис. грн без ПДВ за локацію на вулиці Бастіонній. Є ще один приклад: локація біля Арки Свободи. Там щомісячна плата – 320 тисяч гривень. У Печерському районі налічувалося 170 МАФів. Зараз лише одна локація на вулиці Бастіонній приносить у міський бюджет більше, ніж усі 170 об’єктів разом узяті. Але коли процес буде масштабований, то за рахунок нової системи розміщення тимчасових споруд бюджет столиці зможе отримувати понад мільярд гривень щороку.
Ті, хто любив читати – все одно приходять
З Тамарою Радкевич ми говорили не про великі гроші, а про людей, які люблять читати і приходять до неї у кіоск по свіжу періодику. Хоч і не так просто віднайти тепер у Києві кіоск з назвою Преса, але все ж вдалося побачити такий на вул. Данила Щербаківського у Шевченківському районі. Продавчиня працює у мережі «Союздруку» вже понад шістнадцять років. Почалося спілкування зі спогадів і роздумів про знесення кіосків.
– Раніше газети привозили вночі. Відкривалися о сьомій, а черга вже чекала свіжу пресу, –каже жінка. – Зараз хіба що о десятій приходять перші покупці.
Оглядаю вітрину, де розкладені газети. Їх не надто багато, але вони є. Стоси кросвордів теж приваблюють погляд, розмальовки для дітей, дрібна канцелярія. Окремо знаходиться ящик з лотерейними квитками.
Жінка розповідає, що й зараз люди питають деякі тижневики, які вже кілька літ не виходять друком.
– Життя змінилося, молодь телефони з рук не випускає. Але людям старшого віку складніше: без окулярів не надто прочитаєш дрібний текст. Тому до мене приходять ті, хто любить читати паперові видання. На Виноградарі кіоск знесли, кияни почали сюди звертатися. Ось перед вами був чоловік, одразу купив газет на триста гривень. Він щотижня приїздить, бере усі газети, які є в продажу, розподіляє так, щоб на тиждень вистачило читати, – розповідає Тамара Миколаївна. – Є у нас люди, які дотримуються родинних традицій. До кіоску багато років приходив літній чоловік, а тепер купує пресу його син. Вартість газет, вважаю, доступна. Є по 12 -18 гривень за примірник. Серед покупців багато таких, хто вірить у фортуну, тому й лотерейні квитки добре розходяться. Є питна вода у продажу. Колись намагалися продавати каву й цигарки, але така торгівля не «прижилася».
На ту хвилину до кіоску підійшов чоловік, придбав газету, кілька слів теж по темі сказав:
– Приїхав до столиці у справах із Гурівщини, звати Олександр. Багато років працював листоношею у селі. Завжди любив читати газети, які ще пахнуть друкарнею. А тепер відділення пошти зачиняються, багато газет не виходять. Таке пішло життя…
Нині Агентство «Союздрук» намагається підтримувати хоча б залишки мережі, але майбутнє київських кіосків преси, як бачимо, залишається абсолютно невизначеним. Чи навпаки простежується повна визначеність?
При підготовці цього матеріалу інформаційна служба НСЖУ надіслала журналістський запит до Департаменту територіального контролю КМДА стосовно бачення адміністрацією ситуації з кіосками Преса у столиці. Терміни реагування минули. На момент публікації матеріалу відповіді ми не отримали. Однак очікуємо її, готові надати слово столичній владі і плануємо повернутись до цієї теми.
Людмила Мазнова
Дискусія з цього приводу: