Медійник з великим «послужним списком» і стажем роботи, який нині служить у Національній гвардії України Дмитро Брук – один з героїв історій у межах проєкту «Розкажемо про наших», започаткованого Харківським Центром журналістської солідарності НСЖУ. Дмитра, як і інших героїв історій, попросили відповісти на два запитання: чому вони пішли на службу і чи повернуться в медіасферу? Останнє видається важливим, бо це про те, що, із часом і якщо не вплинуть нові особисті чинники, інформаційний простір України і профільна освіта збагатяться медійниками нового гатунку. Тому відповідь на запитання «Чи повернешся в медіа після перемоги?» у кожного з наших героїв своя, і ці відповіді лишаємо без коментарів.
ІСТОРІЯ 6. Дмитро Брук
Дмитро Брук працює в медіа з 1992 року. За 33 роки роботи був журналістом, головним редактором, керівником редакції. У профдоробку посади: заступник головного редактора порталу «Головне», радник командувача НГУ зі стратегічних комунікацій, начальник служби інформації та комунікації 5 Слобожанської бригади «Скіф» НГУ. Викладав тележурналістику в Харківській державній академії культури та Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна.
Що зараз? Зараз служить у Національній гвардії України. Він майор, волонтер і людина-енергетик, довкола якого кипить життя, робота, гуртуються люди. Дмитро мобілізувався у червні 2022 року. Але на війні він із 2014 року, бо він один із тих, хто документував і висвітлював АТО та ООС.
Медійники, які висвітлюють роботу нацгвардійців у зоні відповідальності Дмитра, точно погодяться з тим, що так, як він знає своїх бійців, знає мало хто. Досвід, а також розуміння підходів до спочатку пошуку героя відео чи публікації, а далі і до розкриття людини дозволяють його бригаді постійно бути цікавою для національних і іноземних медіа. А це означає сотні і сотні матеріалів, впізнаваність і довіра до НГУ.
Чому пішов служити? Тут Дмитро має просту відповідь-формулу: «Задля Перемоги кожен має робити те, що вміє. Інформаційний фронт у цьому випадку не менш важливий».
Чи повернешся в медіа після перемоги?
«Однозначно – повернусь у медіа та до викладацької діяльності».
Раніше ми розповідали про Володимира Мазура – головного редактора телеканалу «Сімон», ведучого телепрограм, а нині військового.
Також ми розказали історію Всеволода Латуна – відеооператора, який на фронті став оператором дронів.
А ще розповіли про Олексія Басакіна, який служить у війську на посаді командира відділення у мінометній батареї.
Також героєм однієї з історій стала Руслана Богдан – харківcька журналістка, а зараз молодша сержантка.
Ми розповідали і про Дмитра Когана – медійника з Харкова, який нині служить у силах протиповітряної оборони.
ДОВІДКА. Проєкт «Розкажемо про наших» започатковано командою Харківського Центру журналістської солідарності НСЖУ до Дня журналіста. Це – 9+ історій про медійників, які зараз служать. Чому 9+? За цим «плюс» стоїть багато людей: колега, який тільки-но прийшов в «учєбку», ще двоє серед тих військових, про чию роботу зможемо розказати тільки після перемоги, а хтось до лав Збройних сил приєднався ще до повномасштабної війни. На Харківщині багато працівників медіа вдягли однострій. Скільки – точної цифри ми не маємо. Але впевнені, кожна історія варта уваги. Хто вони – наші герої? Ведучі прайм тайму, оператори, автори колонок на сайтах, редактори, викладачі журналістики, фотокори. Усі, хто в певний момент після лютого 22-го року сказали собі: роботу в медіа я ставлю на паузу. Я йду у військо. Ці історії різні за наповненістю та емоційністю. Ми прагли, щоб кожен із наших колег відповів на питання, але, за бажанням доповнив відповіді будь-чим. І, так, деякі тексти вийшли оціночно-особистими, адже автори статті (Ганна Черненко і Володимир Павлов) знають героїв.
Далі буде – бо ж історій наших колег, а нині військових – немало…
***
Мережа Центрів журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, реалізована у співпраці з Міжнародною та Європейською федераціями журналістів, ЮНЕСКО та за підтримки народу Японії. Наша головна мета – допомога медійникам, які працюють в Україні під час війни. Центри працюють у Києві, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі, Львові та Івано-Франківську. Цей проєкт є частиною більш широких зусиль ЮНЕСКО, спрямованих на підтримку безпеки журналістів та свободи слова в Україні.
Контакти Центру журналістської солідарності у Харкові – телефон: 093 813 75 44 (координатор Ганна Черненко).
Харківський ЦЖС
