П’ять років тому, 20 липня 2016 року, загинув український журналіст Павло Шеремет. Напередодні цієї дати в Києві зібралися колеги, щоб ушанувати його пам’ять. Кожного з них непокоїть одне запитання: чому правоохоронці й досі не покарали винних у цьому злочині? Слідство так і не наблизилось до конкретної відповіді не тільки на питання про замовників, а й щодо мотивів убивства.
«За п’ять років питання «Хто вбив Павла?» стає все гострішим. Водночас посилюється запит суспільства на справедливість. За три з половиною роки після вбивства журналіста не було названо тих, хто є імовірними замовниками злочину. І це, на жаль, традиція України» – зазначила в ефірі телеканалу LIVE перша секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ.
«Зухвале вбивство в центрі Києва було демонстративним, показовим, скоєним для залякування. І те, що воно не розкрито, змушує інших журналістів замислитись: «Якщо така людина виявилась незахищеною, то що тоді говорити про нас, які працюють самотужки, у невеликих редакціях?» – додала перша секретар.
Останньою у списку нерозкритих вбивств журналістів стала розправа над черкаським журналістом Вадимом Комаровим у 2019 році, яка дала суспільству тривожний сигнал про загрози свободі слова в Україні.
Національна спілка журналістів ретранслює до влади та правоохоронних органів запит журналістської спільноти на справедливість і на покарання винних, на встановлення реальних замовників убивств, зазначає перша секретар НСЖУ. Без цього працівники медіа не можуть почуватися вільними й у безпеці.
Екс-голова парламентського Комітету зі свободи слова, лідер громадського руху «Рідна країна» Микола Томенко, який також узяв участь у програмі, зазначив: здебільшого розправлялися з журналістами, які писали на політичну тематику. Зокрема, на думку колишнього голови комітету, смерть Георгія Гонгадзе – це класичне політичне вбивство. «Політично-олігархічні домовленості призвели до того, що слідство зайшло в глухий кут».
«На мою думку, є три ключові причини, чому такого роду резонансні політичні вбивства не виходять на замовників. Це, по-перше, високий ступінь депрофесіоналізації правоохоронних органів. Друге – це тотальна політизація і піаризація з боку посадовців. Всі хотіли сказати: мовляв, отакий крок зробили, я розкрив. Третя причина – це недостатність суспільного, парламентського контролю за такими справами», – розмірковує Микола Томенко.
За його словами, існують проблеми й усередині самої медіаспільноти – передусім, відсутність корпоративної єдності. «Всі, хто активно захищали свободу слова, сьогодні захищають владу у наглядових чи в інших радах», – вважає Микола Томенко.
Поштовхом до розкриття серії вбивств українських журналістів має стати політична воля, вважає Ліна Кущ. Вона нагадала, що на початку липня виповнилося 20 років відтоді, як у Слов’янську був убитий журналіст Ігор Олександров.
«Вже п’ять років люди, яких засудили як організаторів убивства, вийшли на волю. Що таке в невеликому місті жити поруч тим, хто вийшов із в’язниці, і сім’ї та колегам убитого журналіста, які давали свідчення? Справжні організатори й замовники не понесли покарання, тому й страх нікуди не подівся. Тільки політична воля, тільки сміливість і мужність назвати речі своїми іменами й покарати саме тих, хто винен в організації вбивств журналістів, можуть змінити ситуацію», – підкреслює Ліна Кущ.
За три місяці цього року на українських журналістів нападали понад двадцять разів, і ситуація залишається стабільно тривожною. Працівники ЗМІ страждають від упередженості й фізичного насильства.
«Я вважаю, що в таких випадках журналісти завжди повинні звертатися до поліції. Це не повинно лишатися просто так, люди повинні нести за це відповідальність. Однак журналісту не потрібно у відповідь проявляти агресію, треба розуміти, що ти зараз виконуєш свої професійні обов’язки», – вважає кореспондентка телеканалу Kyiv Live Каміла Мамедова, яку у грудні минулого року під час прямого ефіру на столичній станції метро «Видубичі» побив агресивно налаштований чоловік.
Цей інцидент одразу набув розголосу в журналістській спільноті, колегу підтримав телеканал та НСЖУ. Уже в березні нападнику було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, за яке закон передбачає покарання обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Нагадаємо, у листопаді минулого року в МВС запрацювала Гаряча лінія [email protected] Департаменту захисту інтересів суспільства і держави Національної поліції України, який оперативно супроводжує кримінальні провадження за правопорушеннями, скоєними проти журналістів. Станом на сьогодні правоохоронці розслідують 260 справ за фактами перешкоджання професійній діяльності журналістів.
