«Як висвітлювати в медіа проблеми полонених та осіб, які постраждали від війни» – такий тренінг відбувся у Чернівецькому офісі об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності НСЖУ. Журналісти-переселенці, які нині живуть у Чернівцях, студенти кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича та представники місцевих медіа разом з досвідченою юристкою розглянули низку можливих рішень, коли журналістам доводиться працювати над матеріалами з проблематики, що привертає увагу суспільства.
–Окрім військовополонених, увагу журналістів привертають цивільні, яких російські окупанти незаконно утримують в місцях ув’язнення. А найбільші труднощі в медіа викликають питання, пов’язані з висвітленням персональної інформацію про полонених, яку подають соціальні мережі», – розповіла викладачка юридичного факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Олена Мілєнко.
Теми полонених та осіб, які постраждали від війни викликають гостру емоційну реакцію, активно обговорюються в соціальних мережах і не менш активно використовуються ворожою пропагандою. Одні медіа використовують лише інформацію з офіційних джерел, інші – шукають власні джерела та підходи до розкриття теми. За словами журналістів, найбільше запитань виникає, коли йдеться про персональні історії полонених, які з’являються в соціальних мережах.
–Питаннями полонених цивільних, як і військовополонених, займаються професіонали. Будь-яка публічність конкретного полоненого зазвичай призводить до збільшення вимог ворога щодо обміну та збільшує особисту небезпеку для цієї людини, – наголошує Олена Міленко.
Рекомендації для журналістів щодо висвітлення тематики щодо полонених
1. Все, що пов’язане з полоненими, становить суспільний інтерес. Для того, щоб відповідати на цей запит суспільства, журналістам необхідно виконувати свою роботу.
2. Одночасно редакції мають зважено підходити до підготовки матеріалів про полонених і розуміти наслідки це потребує неналежного висвітлення.
3. Не вдаватися до передруку дописів у фейсбуці, тому що там багато реакцій. Давати аудиторії глибше розуміння проблеми.
4. Використовувати інформацію з різних джерел, посилатися на першоджерела.
5. Відповідно до п. 3 Кодексу етики українського журналіста, з повагою ставитися до приватного життя людини. Оприлюднення прізвищ військових та цивільних полонених, обставин їхнього потрапляння до полону, демонстрація особистих фото й відео можуть відбуватися лише за їхньої персональної згоди або згоди рідних.
6. Уникати використання фото й відео із зображенням тіл або тортур – за винятком випадків, коли новина супроводжується попередженням про контент для повнолітніх і відповідним коментарем про фіксацію воєнного злочину.
7. Всі публічні історії про полонених не повинні містити факти, які можуть зашкодити їм у неволі. До таких даних належать:
- адреса місця служби, номер в/ч, назва підрозділу тощо;
- переконання полонених («патріот», «борець із рашизмом»);
- відомості про стан здоров’я (якщо інформація виходить не від самого полоненого або його рідних);
- наявність родичів на тимчасово окупованій території;
- факти про рідних (наприклад, служба в ЗСУ, в органах МВС тощо);
8. Спілкуватися з рідними і друзями полонених. Адже в умовах війни полонені мають знати, що на них чекають, їх люблять і їм вдячні.
9. Спілкуючись із визволеними з полону, дотримуватися правил проведення інтерв’ю з людьми, які пережили травму:
- обрати зручне місце – тихе, без сторонніх людей;
- до розмови окреслити тему, на яку відбудеться бесіда, без «ефектів несподіванки»;
- співрозмовник має право не відповідати на деякі або всі запитання;
- не розпитувати про його травматичний досвід;
- не давати оцінок під час інтерв’ю та уникати драматизації в матеріалі;
10. Обережно ставитись до інтерв’ю з українськими полоненими, підготовленими ворогом в полоні. Людина, яка перебуває у полоні, може давати інтерв’ю під тиском.
11. Уникати узагальнень чи оцінок, не підкріплених фактами.
12. Використовуйте належну лексику: «звільнення» або «взаємне звільнення» замість «обмін» полонених.
Нагадаємо, Центри журналістської солідарності – це ініціатива Національної спілки журналістів України, що реалізується за підтримки Міжнародної та Європейської федерацій журналістів, а також ЮНЕСКО. Вона покликана допомагати представникам медіа, що працюють в Україні під час війни. Центри діють у Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Запоріжжі, Дніпрі та надають журналістам організаційну, технічну, юридичну, психологічну й інші види допомоги.
Контакти об’єднаного Західноукраїнського Центру журналістської солідарності Львів-Чернівці – 097 907 97 02 (Наталія Войтович, координатор Львівського центру, Володимир Бобер – асистент), адреса: вул. Соломії Крушельницької, 5.
Про ЮНЕСКО.
ЮНЕСКО є спеціалізованою установою ООН з питань освіти, науки і культури. Вона робить внесок у мир та безпеку, сприяючи міжнародній співпраці в освіті, науці, культурі, комунікації та інформації. ЮНЕСКО сприяє обміну знаннями та вільному потоку ідей для прискорення взаєморозуміння. Вона є координатором Плану дій ООН щодо безпеки журналістів і проблеми безкарності, який спрямований на створення вільного та безпечного середовища для журналістів і працівників медіа, зміцнюючи таким чином мир, демократію та сталий розвиток у всьому світі. ЮНЕСКО тісно співпрацює зі своїми партнерськими організаціями в Україні для надання підтримки журналістам на місцях.
Використані терміни та подання матеріалу в цій публікації не є висловленням будь-якої думки з боку ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або їхніх органів влади, так само як і ліній розмежування й кордонів.
Автор несе відповідальність за вибір і представлення фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені в ній думки, які не обов’язково відповідають позиції ЮНЕСКО та не покладають зобов’язань на Організацію.
Інформаційна служба Чернівецького офісу об’єднаного Західноукраїнського ЦЖС
Дискусія з цього приводу: