В липні 2014 року Володимир Путін на зустрічі з представниками міжнародних громадських і релігійних організацій процитував міністра пропаганди нацистської Німеччини Йозефа Геббельса і сказав, що «Він домагався свого, він був талановитою людиною», процитувавши його слова «чим неймовірніша брехня, тим швидше в неї повірять».
Згодом виявилося, що в сфері пропаганди Володимир Путін не просто вважає Геббельса фактично своїм талановитим вчителем, і не тільки будує свої промови за структурою промов Геббельса, а, як виявили політологи, просто списує їх.
На сьогодні ж можна констатувати, що за останні десятиліття в Росії силами адміністрації президента та особисто Володимира Путіна вибудована система дезінформації, яка фактично скопійована з практики фашистської пропаганди. Так, у програмі «Вести недели» ведучий Дмитро Кисельов показав уривок виступу Олімпійської чемпіонки Аліни Кабаєвої на святкуванні 15-річчя «Національної медіа групи». У ньому колишня гімнастка, яка, за даними ЗМІ, народила Путіну кількох дітей, порівнює діяльність медіа-холдингу з автоматом Калашнікова.
Це перший публічний виступ Аліни Кабаєвої, яку представили як голову ради директорів «Національної медіа групи» після початку війни. До НМГ, як відомо, входять «П’ятий канал», «РЕН ТВ», СТС, «Известия», «Діловий Петербург» та інші видання. НМГ також належить 49% Першого каналу. З промови Аліни Кабаєвої випливає, що вона розуміє, роль російських ЗМІ у формуванні підтримки війни в Україні, зокрема, яку роль відіграє очолюваний їй холдинг. «Інформаційна робота сьогодні – це як бойова зброя. І за значимістю своєю ні в чому не поступається автомату Калашнікова», – сказала Аліна Кабаєва.
Як бачимо, не даремно Володимир Путін доручив керівництво практично центральною групою найважливіших державних ЗМІ Росії найближчій для себе людині, фактично доручивши їй роль новітнього міністра дезінформації та пропаганди, як колись таку роль виконував сумнозвісний Йозеф Геббельс.
Нагадаємо, що Національна спілка журналістів України свого часу виступила з вимогою виключити Союз журналістів Росії з Європейської федерації журналістів та виробити систему притягнення до відповідальності пропагандистів, винних у закликах до війни та геноциду Росії в Україні. Україна домагається покарання для російських посадовців та діячів, відповідальних за розв’язування та ведення війни. Громадськість закликає судити як воєнних злочинців і російських пропагандистів, які винні в формуванні обстановки ненависті, використанні мови ворожнечі, закликів до геноциду.
У світі вже є чудова практика покарання пропагандистів, злочин яких полягає в тому, що вони сіяли ненависть та закликали до війни і вбивств. За рішеннями Нюрнберзького суду після Другої світової війни був покараний Йозеф Геббельс. 16 жовтня 1946 року був страчений і редактор газети «Штурмовик» Юліус Штрайхер, якого суд визнав винним у співучасті в злочинах проти людства. Пропагандист німецького радіо Ганс Фріче за розпалювання антисемітизму та брехню німцям отримав покарання уже під час розгляду його справи комісією з денацифікації і. У 1950-му його помер від раку. Окрім Фріче та Штрайхера, покарання дістали й інші нацистські посадовці, причетні до поширення пропаганди. Так, наприклад, сім років в’язниці отримав Отто Дітріх, який скеровував до ЗМІ директиви про те, як інтерпретувати події на фронті, тобто тогочасні «темники». На 10 років засудили Макса Амана, який зосередив у своїх руках керівництво німецькою пресою після приходу нацистів до влади. Два роки у в’язниці провів і режисер пропагандистського фільму «Вічний ж*д» Фріц Хіплер. Карикатуристу Філіп Рупрехт, який робив антисемітські малюнки для газети «Штурмовик», присудили 10 років таборів.
24 серпня 2022 року Асоціація польських журналістів опублікувала заяву щодо російських пропагандистів, які мають понести відповідальність як воєнні злочинці. Заклики до вбивств українців, виправдання воєнних злочинів російської армії, дезінформація російського населення та світової спільноти – за всі ці дії кремлівські пропагандисти мають відповідати такою ж мірою, як і російські військові. «Російських пропагандистів, які видають себе за журналістів, як-от Маргариту Симоньян, Володимира Соловйова, Дмитра Кисельова, Ольгу Скабєєву та багатьох інших слід судити як воєнних злочинців після падіння режиму Путіна», – йдеться в заяві Асоціації журналістів Польщі.
Секретар ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов на днях в інтерв’ю журналу «NV» сказав:
«Данілов: Щодо ситуації, пов’язаної з інформаційним простором. Навіть чи дружина, чи хто вона, не можу точно сказати, Кабаєва (колишня російська гімнастка Аліна Кабаєва, яку уряд США вважає матір’ю, щонайменше, трьох дітей від Володимира Путіна, — ред «NV») заявила, що це їхні знаряддя, що є для них вкрай важливими. Маємо на увазі, що використання засобів масової інформації, особливо тих, які на сьогодні є в вільному доступі у всьому світі, які неможливо закрити і які неможливо в якийсь спосіб контролювати, є питанням безпеки для будь-якої країни. А для нашої країни, яка у стані війни, це питання дуже чутливе та важливе… Це дуже-дуже небезпечно, з урахуванням кількості грошей, які Російська Федерація вкидає в ці всі мережі та користується цим демократичним засобом. Але, на превеликий жаль, вона користується тим у своїх власних цілях. Вони можуть паплюжити і нашу армію, нашу країну, вище військово-політичне керівництво, причому переходячи дуже часто на особистості, що є абсолютно неприпустимим…
Кор.: Кабаєва, здається, сказала, що навіть важливіше за автомат Калашникова інформаційна війна…
Данілов: Важливо розуміти: дуже обережно треба ставитися до таких висловлювань як «засоби масової інформації» на території Росії. Річ у тім, що 99% видань, які є, — чи то друкованих, чи інтернет-видань, телевізійні, радіовидання — це не засоби масової інформації, а засоби російської пропаганди. Як у Геббельса була своя пропаганда, так у Путіна своя путінська пропаганда. І Кабаєва якраз яскраво це підтвердила.
А з іншими, які мають інший погляд, зробили так, як свого часу робив Гітлер: якщо людина мала єврейське коріння, то мала обов’язково носити зірку Давида, аби було зрозуміло, що то єврей. Вони на сьогодні зробили так само з вільною пресою, яка там трошечки ще залишилася. Вони мають писати ганебне словосполучення, що є агентами іноземних країн, вважається, іноземних спецслужб. Тому ця думка, вам заздалегідь повідомляється, з ким ви маєте справу.
Мені просто прикро, коли після цих усіх речей продовжують спілкуватися з цим сучасним Гітлером, продовжують із ним якісь контакти. З ним хтось продовжує говорити, хтось йому продовжує телефонувати. Це взагалі абсолютне неподобство, коли людина абсолютно нерукопотисна у світі, з нею продовжують спілкуватися. Ще й нам розповідають, що йому треба давати якісь гарантії, з ним треба про щось говорити тільки через те, що він має якусь ядерну зброю. Це може далеко зайти, ці речі я взагалі вважаю неприпустимими. Чим швидше ви дасте відповідну відсіч, тим швидше ви поставите крапку в цій історії…»
До слова, порівняння Аліною Кабаєвою інформаційних засобів з «автоматом Калашникова» є досить непрофесійне. По-перше, вживання нею таких термінів свідчить про те, що в її уяві пропаганда і автомат слугують однаковим цілям – вбивати тих, на кого вони спрямовані. Вона твердить, що пропаганда робить це навіть ефективніше за автомат. Зрозуміло, що це інформаційний злочин. Більше нічого з суспільних функцій, як видно, голову ради директорів «Національної медіа групи» Росії Аліну Кабаєву не цікавить.
По-друге, Аліна Кабаєва в силу свого непрофесіоналізму в медіасфері не розуміє, що будь-яка пропаганда обмежена в часі своєї дії, в той час, як правда вічна і обмеження в часі не має. Тому якою б вправною, – за висловом її шефа, «талановитою»! – не була пропаганда, як би вона не вражала мізки своїх реципієнтів, приходить час, і під дією правди вона вмирає, а пропагандисти стають голими королями на посміховисько людству. Свідчить про це в тому числі й історія всіх російських міфів цієї війни, яку веде і Кабаєва, – вже розвінчана брехня і про «распятого мальчика», і про «бомбить Донбасс», і про «переворот на майдане», і міфи про «укронацистів», і «загрозу Росії», і про «біолабораторії», і про «грязную бомбу», і про «обстрілюють самі себе», і тисячі інших. До кожного пропагандиста такого штибу, як свого часу до Геббельса і Штрайхера, приходить його Нюрнберг.
Інформаційна служба НСЖУ
